WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

трансгресією водосховища, а два наступних - уціліли і знаходяться в межах садиб правобережного мису, окремих її проявів утвореного Козацьким річищем і гирлом річки Кам'янки. На плані Д.Яворницького Січ позначено як "Стрілка". Нині ці ділянки землі не вилучені з господарського користування мешканців села Республіканець, пам'ятки продовжують руйнуватися при оранці та розкопуваннях.
При влаштуванні куренів козаки цієї Січі копали котлован у ґрунті, а досягши вапнякового шару, планували долівку куреня, видовбували ямки для опорних стовпів дерев'яної конструкції. Стіни куреня обшивалися деревом, а їхня зовнішня частина валькувалася на основі плетеного з хмизу каркасу. В одному куті влаштовувалася піч-кам'янка, а обабіч стін - дерев'яні нари, середина куреня була вільною, з напільного боку до куреня вели семиметрові сіни. Експедиція Хортицького заповідника в 1971 - 1975 рр. розкопала такий курінь, внутрішня площа якого сягала до 90 м.кв. [21, 135]. За результатами розкопок цей курінь реконструйовано в екстер'єрі та інтер'єрі, що було використано проектантами Львівського НДІ "Укрзахідпроектреставрація" при виготовленні проекту реконструкції Запорозької Січі на замовлення Національного заповідника "Хортиця" (1990).
Крім даного об'єкта, на цій Січі був археологічне відкритий ливарний комплекс та розкопані об'єкти січового передмістя в межах першої і другої тераси річки Кам'янка. Результати археологічних розкопок 1971 - 1975 рр. підтвердили висновки археолога Б.Копилова, який теж тут розкопав напівзруйнований курінь (1953). Реконструкція куреня за даними Б.Копилова, засвідчує, що він являв собою прямокутну напівземлянку, заглиблену на півметра в ґрунт до вапнякових покладів. Розмірами курінь сягав 10 метрів завдовжки та метрів 6 завширшки. Його стіни та підлога були викладені дерев'яними колодами "стовпнею". [24, 135].
У Базавлуцькій [26] та Олешківській Січах [3] архітектура куренів переважно була теж напівземлянкового типу з аналогічною технологією виготовлення каркасу будівель. Еріх Лясота в своєму "Щоденнику" засвідчив, що курені Базавлуцької Січі були покриті конячими шкірами, ними були обтягнуті дерев'яні каркаси легких роз'їзних човнів, які він бачив у козаків біля Кічкаської переправи. Коняча і волова шкіра, на нашу думку, були надійним будівельним матеріалом у запорожців упродовж усього періоду існування Запорозьких Січей.
Складність проблеми ще і в тім, що ми не маємо надійних засобів консервації, збереження просто неба решток споруд з мокрого дерева, глини, кам'яних і цегляних завалів.
Для наукової реконструкції ядра Січі придатні як схематичні плани, опубліковані Д.Яворницьким в монографії "Запорожье в остатках старины и преданиях народа", так і реконструйована планувально-архітектурна схема Чортомлицької Січі, розроблена архітектором Київського інституту "Київмістобудпроект" В.Ленченком.
Чортомлицька Січ була започаткована колишнім осавулом реєстровців, кошовим отаманом Лютаєм у 1652 році.
Зберігся досить детальний її опис посланця до Москви (1672) Овсія Шашоли: "Город, де Січа стоїть у гирлах біля Чортомлика і Прогною над рікою Скарбною, заввишки той вал у 6 саженів, з поля від Сумської сторони і від Базавлука на валу поставлені палі і бійниці, а з другої сторони від гирла Чортомлика і від річки Скарбної, на валу зроблені коші дерев'яні і насипані землею. А в тому городі вежа, з поля мірою навколо 20 сажень, та в тій вежі пороблені бійниці, а перед тією вежею за ровом зроблений земляний городок, кругом мірою 100 саженів, а в нім вікна для гарматної стрільби. Та для ходу по воду зроблено на Чортомлик і на Скарбну вісім хвірток (пролазів), і над тими хвіртками бійниці; а завширшки там ті хвіртки лише одній людині пройти з водою. А мірою той город Січа, з поля від річки Прогною до річки Чортомлика, сто саженів; довкола того города обрізаний рів у висоту 5 саженів; та з правого боку річка Прогной, а з лівого річка Чортомлик; і впадали ті річки в ріку Скарбну, яка тече позаду города біля самого рову. А мірою ж весь Січа город буде кругом майже 900 саженів... А ворожого приходу до города Січі можна очікувати в літню пору лише з поля, від річки Базавлук - з кримської сторони, а з трьох сторін промислу над нею ніякого чинити не можна. В зимовий час запорожці на трьох річках безперервно рубають лід".
За джерелами відомо, що в цій Січі знаходилося близько 100 ковалів, а в 1941 році археологами Б.Ф.Копиловим та М.Л.Макаренком тут в невеликому за площею розкопі - 69 кв. м. - виявлено завали мідноливарних та ремісничих майстерень. Матеріальні знахідки, виявлені цією археологічною експедицією, засвідчують високий рівень розвитку ремесел, тут виготовлялись морські "чайки",човни, вози тощо [12, 94].
У 1652 році на військовій Раді приймалося рішення про будівництво січової церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Керували роботами по її спорудженню два ченці Самарського монастиря. Через 6 місяців храм був відкритий для богослужіння. Через 12 років пожежа знищила цю церкву, і кошовий отаман Іван Щербина розпочав її відновлення. Пожертвування для цієї справи надходили не лише від січовиків, а й від городових козаків. На прохання запорожців книги Святого Письма надійшли з Москви. Зберігся цікавий опис відвідання храму в 1681 р. царськими послами Микитою Зотовим і Василем Тяпкіним, які їхали в Крим для підписання бахчисарайського мирного договору: "21 березня ми прибули на Запорожжя, на р.Базавлук, не дійшовши до Січі 10 верст... Наступного дня перед містом, а потім, обмінявшись послами з кошовим, зайшли в саме містечко Січ і насамперед направилися в храм Божий воздати молитву Господу. У церкві Пресвятої Богородиці ми відслужили молитву за царське здоров'я". І все ж саме з царського наказу цей Божий храм навесні 1709 р. був зруйнований [12, 95].
Ці свідчення збігаються, підтверджував Д.Яворницький, з інформацією вельми цікавої гравюри 1691 року, з якою ознайомився вчений у Санкт-Петербурзькій публічній бібліотеці у відділі портретів Петра І роботи Леонтія Щирського. На тлі багатофігурної композиції цієї гравюри зображена у правому боці Запорозька Січ, де поміж куренів "возвышается маленькая трехглавая деревянная церковца" [27, 302].
Це, власне, єдине з відомих і, треба думати, достовірних зображень січової церкви Чортомлицької Січі. За дорученням дирекції Національного заповідника "Хортиця" філія Львівського інституту "Укрзахідпроектреставрація" на початку 90-х років виготовила проект реконструкції цієї церкви та ряду об'єктів відновлюваного ядра Січі [11], було закуплено для її спорудження 1000 м. куб. дубового і смерекового лісу, викопаний котлован для фундаменту, але далі справа не пішла. Виявилося, що Замовник і Проектант не передбачили інженерної мережі цього об'єкта, будівництво було згорнуто, ліс розбазарено, а робочий проект поступив до архіву. За ради справедливості ради зазначимо, що проект ядра Січі з січовою церквою, розроблений львів'янами, виявився найдоцільнішим, найбільш наближеним до наукового відтворення січової архітектури. Проте у 1993 році роботи були зупинені остаточно, котлован осунувся і поріс бур'янами. Адміністрація заповідника далі зайнялася випрошуванням експонатів з історії запорозького козацтва в російських та вітчизняних музейних закладах, але також безрезультатно.
Хортицька "козацька одіссея" - не лише
Loading...

 
 

Цікаве