WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

макетом, точніше - довільною декорацією.
Вселяє тривогу запропонований дирекцією Національного заповідника "Хортиця" напрямок реконструкції Січі на о.Хортиця (наміри заявлені керівництвом Заповідника ще в 2000 р.), яка вважає "найоптимальнішим" реконструювати Запорозьку Січ за характеристиками ранніх Січей (!?): Хортицької (1552 - 1559), Томаківської (7 - 1593), Базавлуцької (1593 - 1638). Але про ранні Січі ми маємо лише окремі письмові відомості [28] та схематичні плани, виконані невтомним дослідником історії козацтва Д.І.Яворницьким [27] і Л.Падалкою [13]. Маємо також окремі факти, добуті сучасними авторами [20; 21; 8].
Отже, про локалізацію, хронологічні межі та планувальну схему першої Хортицької Січі (Дмитра Вишневецького 1552 - 1559 рр.) ми маємо обмаль достовірних фактів. Дослідження Р.О.Юри (1968), А.Л.Сокульського (1975 - 1976), В.Є.Ільїнськогота А.О.Козловського (1990 - 1993) не дозволяють остаточно визначити її розміщення. На думку автора статті, пошуки місцезнаходження Хортицької Січі дещо звужуються, і найпривабливішою вважається думка дослідника Л.В.Падалки, котрий за археологічними фактами розміщав її на Кічкаському мисі над Крарійською (Кічкаською) переправою, в так званому урочищі Степок. Нині ця територія затоплена Дніпровським водосховищем. Від неї зберігся лише невеличкий острівець трохи вище греблі Дніпрогесу.
Розкопками Ільїнського В.Є., Пустовалова С.Ж. (1990 - 1993) на острівці Канцерському (ототожнюваному з островом Мала Хортиця Е.Лясоти) виявлено рештки обгорілого дубового зруба, зольні плями, фрагменти вогнепальної зброї і одну срібну польську монету - гріш Сигізмунда І, карбовану в 1529 р. [23]. Цей нечисленний речовий комплекс дослідники під керівництвом професора Д.Я.Телегіна датують першою половиною - серединою XVI ст. і схильні вважати рештками Хортицької Січі. [24]. На жаль, цей досліджуваний шмат культурного шару не був взятий монолітом, не консервувався і не музеєфікувався, його пройшли транзитом, добираючись до нижнього культурного шару доби середньостогівської культури. Невиразність решток культурного шару XVI ст. та його втрата не дають серйозних підстав вважати його частиною укріплення, збудованого Д.Вишневецьким.
Знахідки XVI ст., виявлені на о.Хортиця в 70-х роках в урочищах: мис Рогози, Січові Ворота, в балках Молодняга й Совутина та рештки фортифікації середини XVI ст., відкриті Л.Падалкою в урочищі "Степок", можуть означати, що Д.Вишневецький використовував для розміщення першої козацької твердині стратегічно важливі місця всього Хортицького простору [22].
Таким чином, стратегічність мислення Д.Вишневецького підтверджується добутими археологічними даними. Нагляд за "кримськими кочів'ями на Лівобережжі Дніпра і за Кінськими Водами" раціонально було організовувати саме окремими бекетами - форпостами, через які контролювався б увесь район переправ татар на руську сторону Дніпра, тому що це дозволяло маневрувати на великому оперативному просторі: Крарійська переправа, обидва річища Дніпра та дніпровський брід Протолче в південній частині о.Хортиця.
Стосовно другої за часом, Томаківської Січі, яка розміщувалася на Буцькому (Томаківському) острові з 1570-х років до 1593 року, теж немає достатніх наукових фактів, які б дозволяли виконати її наукову реконструкцію. [2].
В основному візуальні археологічні обстеження, що виконувались А.Кащенком (1891), Д.Яворницьким (кінець XIX - початок XX ст.), Ф.Б.Копиловим (1953), не дозволяють реконструювати вповні ці укріплення. Підйомний матеріал, добутий тут Д.Яворницьким: рибальські гачки, залізні цвяхи, уламки залізного та глиняного посуду, срібні монети, чавунні і свинцеві кулі, - нині втрачені або загублені в музейних фондосховищах.
Проте план розміщення Томаківської Січі, складений Д.Яворницьким, визначає місцеположення острова Томаківка, окреслює близьке його оточення: менші острівці, протоки, тогочасні села тощо [27, 235].
Про третю - Базавлуцьку - Січ, що знаходилася на плавневому підвищенні над річкою Базавлук, історія знає лише завдяки свідченню Е.Лясоти, який граничне чітко визначив її локалізацію "... в рукаві Дніпра біля Чортомлика, або як вони кажуть, при Чортомлицькому Дніприщі, приблизно 2 милі" [18]. Принагідне зазначимо, що Базавлуцький острів, який лежав у Чортомлицькому рукаві Дніпра проти гирла р.Підпільної, чітко фіксується і в інших джерелах - через 58 років після відвідування Еріхом Лясотою Базавлуцької Січі [26, 50]. її місцезнаходження дослідники вважають вдалим, насамперед, через важку доступність для татар і турків. Адже кіннота не в змозі була швидко пересуватися по болотистій місцевості базавлуцьких плавнів.
Через відсутність історичних свідчень важко визначити площу Січі на острові, яка у вигляді трикутника була видовжена униз за течією річища.
Отже, крім складеного Д.Яворницьким схематичного плану цієї Січі [27, 215; план II], немає відомостей про її площу, кількість куренів, конфігурацію укріплень. Не підлягає сумніву висновок, що перераховані Січі раннього періодуза планувальними схемами, характером укріплень та площами, як і кількістю куренів, створювалися козаками відповідно до потреб та природних умов. Стосовно кількості куренів у перших Січах, то їх теж будували за необхідністю, а назви, як правило, походили від місцевості, де раніше проживали козаки на волостях. Михайло Слабченко нараховував їх на Базавлуцькій Січі сім: Пашківський, Титарівський, Дерев'янківський, Поповичівський, Іванівський, Канівський, Дядьківський. [26,51].
Немає достовірних свідчень про наявність січових церков на перших Січах. Проте письменник і історик початку XX ст. Андріан Кащенко зробив припущення, що з ознак, які свідчать про наявність на острові січової церкви, лишилася, на його думку, тільки яма з шматками битої цегли - можливо, від підмурків січової церкви. [9, 75 - 76] Цю версію можна прийняти лише умовно. Бо при жорсткому конфесійному протистоянні в Україні після Берестейської унії (1596) ймовірність існування православного храму Покрови Пресвятої Богородиці в перших козацьких твердинях (Томаківській та Базавлуцькій) може прийматися лише гіпотетичне [26, 52]. Але жодних даних про архітектуру, зовнішній вигляд, орієнтацію культових споруд у ранніх січових кошах ми не маємо.
Таким чином, критична маса фактичного матеріалу про козацькі твердині на Запорожжі [1; 2; 3; 12; 14; 15; 26; 23; 24] (Хортицьку, Томаківську, Базавлуцьку та інші) недостатня для реконструкції ядра Запорозької Січі в Національному заповіднику "Хортиця". Будь-яка довільна її "реконструкція" неодмінно призведе до створення бутафорської декорації просто неба. Інакше кажучи, маємо генерала, є плани битви, але немає війська.
Пошуки прийнятних орієнтирів наукової реконструкції Запорозької Січі слід вести з урахуванням деяких аспектів технології козацької січової архітектури. Відомо, що всі п'ять Запорозьких Січей в Базавлуцьких плавнях затоплені водами Каховського водосховища, їх рештки покриті мулом знаходяться на різних глибинах.
При відтворенні об'єктів Січі слід мати на увазі, що на Січах мурована архітектура не застосовувалася за винятком окремих її проявів на Кам'янській Січі [1]. Під шаром чорнозему залягає підстеляюча верства вапнякових покладів. Курені Січі в плані розміщувалися трьома овальними рядами. Перший ряд куренів розмитий
Loading...

 
 

Цікаве