WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

термін "бєзпрєдєл" народився в Російській Федерації. Там він (бєспрєдєльщік - прим, наша) вийде, а навкруги тайга. Гукне - і відлуння немає" [6, 4]. Будемо сподіватися разом з нашим поетом: період бездуховності нашої влади швидко мине.
3. Концептуальні орієнтири реконструкції Запорозької Січі на о.Хортиця (чи потрібна на о.Хортиця бутафорна Січ?).
Щоразу, повертаючись до проблеми відродження козацьких традицій, згадуємо колишні урядові та компартійні документи про увічнення пам'ятних місць, пов'язаних з історією запорозького козацтва [16; 17].
Ці документи постановляли:
1. Оголосити територію острова Велика Хортиця в М.Запоріжжі Державним історико-культурним заповідником. Закласти і впорядкувати на території заповідника тематичний садово-декоративний парк історії запорозького козацтва з етнографічним комплексом "Запорозька Січ" та пам'ятними знаками.
Виконкому Запорізької обласної Ради депутатів трудящих (т.Мокроусу) встановити природні межі Державного історико-культурного заповідника на острові Велика Хортиця.
2. Раді Міністрів УРСР вирішити в установленому порядку питання про спорудження в перспективі на о. Велика Хортиця та в місцях, пов'язаних з історією запорозького козацтва, пам'ятних знаків [6, 43 - 45].
Отже, громадський рух за увічнення історії українського козацтва в другій половині 50-х - 80-х рр. минулого століття мав би отримати логічне завершення. Колиска запорозького козацтва й Запорозької Січі - Хортиця - мала б стати домінантою духовності українського народу, історико-культурним комплексом Українського козацтва і великим туристсько-екскурсійним центром на Запорожжі. Але так не сталося...
З тих пір минуло 25 останніх років радянської доби і 10 років незалежного розвитку України, а козацький меморіальний комплекс на Хортиці ще далекий від свого завершення: фактично відсутні музей історії запорозького козацтва, головні тематичні об'єкти садово-декоративного парку. Відтворення історичної пам'яті, утвердження духовності та повернення до багатовікових національних традицій - справа нелегка, адже окремі регіони сходу й півдня України продовжують залишатися "заповідниками" імперських часів. Академік В.Смолій, оцінюючи стан увічнення козацьких традицій, слушно вказував на "...заідеологізованість, використання заяложених десятиріччями штампів. Однак, лише такий, і аж ніяк не інший, підхід дозволяв у минулі часи пройти через "прокрустове ложе" численних стражів радянської національної політики" [19].
Програма увічнення історії українського козацтва, спорудження величного меморіалу на о.Хортиця є дійсно винятковим явищем культурного розвитку народу. Але підміна сутності в проектуванні об'єктів Хортицького козацького меморіалу, нераціональне використання природного довкілля та історико-культурного середовища місцевою владою та місцевими олігархами, котрі утримують тут великі відомчі ділянки землі під профілакторії та бази відпочинку, унеможливила реалізацію цієї програми. Хаос і безгосподарність на острові справедливо викликають обурення широкої громадськості, людей не байдужих до власного минулого. Досі не визначені орієнтири перспективного розвитку території Національного заповідника "Хортиця", відсутній Генеральний план його збереження та розвитку. Час від часу деструктивні владні інстанції намагаються вирішити проблему мостового переходу через Дніпро, проклавши його через острів. Примарна "економічність" такого проекту зруйнує і осквернить народну святиню, покаже світові нашу національну нікчемність.
Є Указ Президента України Леоніда Кучми від 1993 р. про Статус Національного заповідника "Хортиця": "Про відродження історико-культурних та господарських традицій Українського козацтва (4 січня 1995 року)", а також Доручення Президента України Урядові та ряду міністерств і відомств, спрямовані на відродження традицій Українського козацтва. Зокрема, доручення до 1 грудня 2001 р. проаналізувати ситуацію навколо заповідника "Хортиця" і внести пропозиції щодо забезпечення його розвитку надавали певні підстави для оптимізму [5, 25].
Повернення із забуття програми Хортицького меморіалу викликало піднесення в середовищі української наукової і творчої інтелігенції. Була впевненість, що цього разу не буде розмиватися його ідейно-тематична спрямованість і що почергово буде споруджуватися бронзова скульптурна група "Козаки в дозорі" на кургані біля музею, будуватиметься експозиція Музею історії запорозького козацтва, а вже потім буде створюватися і садово-декоративний парк з пам'ятними знаками і реконструйованим фрагментом "Запорозької Січі". Вірилося, що місцева влада і виконавці більше не допустять фарисейства в реалізації проекту, на зразок запопадливо зорганізованої в переддень президентських виборів акції з гучною назвою "Програма "Чайка". Те судно врешті-решт виявилося російським однощогловим ботом часів Першої російсько-турецької війни (1735 - 1739 рр.) і ніякого відношення до козацького суднобудівництва, тим більше до козацької "чайки" - не має. Звичайно, цей експонат цінний в експозитивному плані, є музейним раритетом, але мав би бути поданий з позицій історичної істини, а не угодницьких фальсифікацій.
Проте знову невиправдано нав'язуються акценти, що спотворюють наукові ідеї закладені в проект Хортицького меморіалу. Місцева влада запропонувала відтворювати в першу чергу "ядро"Запорозької Січі (фортифікаційні укріплення, деякі січові будівлі, січову церкву) - не підтверджені науково-достовірною інформацією. Яка Січ буде відтворюватися і за якими принципами? Адже з восьми колишніх Запорозьких Січей про наукову реконструкцію можна говорити лише стосовно Чортомлицької (1652 - 1709) та Нової (Покровської) (1734 - 1775), характеристики яких збереглися в поодиноких письмових джерелах та підтверджуються деякими археологічними фактами.
Безумовно, реконструкція "ядра" Запорозької Січі - складової частини садово-декоративного парку хортицького меморіалу є найвагомішим елементом проекту. В його проектуванні взяли участь кілька архітектурно-планувальних шкіл України: Києва, Львова, Запоріжжя - різних за світоглядними позиціями, фаховими можливостями, практичним досвідом.
Так, один з перших проектів розроблявся авторською групою архітекторів Запорізького інституту "Запоріжмістобудпроект", очолюваного архітектором М.Жариковим. У цьому проекті найслабшою ланкою виявилися якраз проектні пропозиції, що стосувалися реконструкції відтворюваних об'єктів Січі.
Друга група проектантів Київського проектно-дослідного інституту "Укрмістобудпроект", очолювана С.Ступаченком, із знанням справи націлювалася на найоптимальніше використання о.Хортиці - домінанти архітектурно-планувальної схеми центральної частини м.Запоріжжя. На відміну від першої групи проектантів, кияни запропонували обхідний варіант мостового переходу через Дніпро, зберігаючи Хортицю з її природно-історичним довкіллям недоторканою. Безумовно, такий підхід найбажаніший.
На наш погляд, обидва проекти не вирішують поставленого завдання. Бо проектанти не усвідомили, яку Січ із восьми вони реконструюють! Якщо реконструкція базується на збірному варіанті: церква з Нової Січі, планувальна схема - з Чортомлицької, а окремі об'єкти: пушкарня, січове передмістя - з Кам'янської (1709 - 1711; 1728 - 1734 рр.), то це вже не буде науковою реконструкцією, а новоствореним
Loading...

 
 

Цікаве