WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

повністю забезпечує пропуск пасажирських та вантажних поїздів у необхідних об'ємах, його пропускна спроможність не використовується в повному обсязі, тому питання будівництва нового залізничного мосту в районі м.Запоріжжя не розглядається" [2]. Здавалося б, все ясно...
Влада ж продовжувала своє: дезінформувала громадськість недостовірними прикладам "переваг" цього будівництва, начисто проігнорувавши чинне законодавство, Положення про Національного заповідника "Хортиця" і державний геологічний заказник "Дніпрові пороги"; самовільно розпочала інструментальні, геологічні, археологічні дослідження. У більшості випадків вони ведуться для окозамилювання, їх об'єми, технології і наслідки ніхто не контролює. Дивує і те, що обраний владою проект мостових переходів не пройшов необхідних наукових техніко-економічних експертиз і аудиту. Пишу про це для того, аби нагадати, що історія з найвищого духовного погляду - завжди випробовування. Що випробовує нині запорізька влада? Скоріше - приватні інтереси, які далекі від державних. Це - підрахунки можливих баришів, примарний соціалістичний оптимізм, що лаштував довгі роки примарні мости "до земного раю". Це пояснюється, на нашу думку, відсутністю історичної пам'яті та неспроможністю окремих олігархів і можновладців підкоритися суспільним інтересам, яким випадково чи не випадково дана можливість вибору нових ідей і перспектив. Байдужий загал міста ніяк не реагує на проблему, лише національне орієнтована громадськість, як от: Запорізька міська асоціація "Захистимо Хортицю", обласне відділення Конгресу української інтелігенції, крайові організації Народного руху України та рідної української віри, тижневика "Субота+", - організували відчайдушний опір владі, її намаганню поруйнувати Національного заповідника "Хортиця". Немало представників технічної інтелігенції в ЗМІ вислови свою точку зору і запропонували ряд конструктивних пропозицій. Влада ніяк не прореагувала на громадську думку, а навпаки, вперто не виконує Постанову Верховної Ради України з цього питання за №140 - І/ від 12 вересня 2002 року, якою зобов'язувалась:
"...Додатково вивчити у тримісячний термін із Запорізькою обласною адміністрацією, Запорізькою міською радою, Комітетом Верховної Ради України з питань культури і духовності (з терміновим наданням Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності відповідної документації) чотирьох основних альтернативних варіантів будівництва мостового переходу через Дніпро у М.Запоріжжі з урахуванням безумовного дотримання чинного законодавства щодо збереження природно-заповідного фонду та історико-культурної спадщини, транспортних потреб М.Запоріжжя та стратегічного значення мостового переходу в транснаціональних комунікаціях Північ-Південь; передбачити у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України та Державному бюджеті України на 2003 рік проектування та будівництво мостового переходу через Дніпро у Запоріжжі" [3, 10].
Влада і вухом не повела, перестала, щоправда, називати міст стратегічним та трансконтинентальним, а скромно зосередилась на терміні "городской мост". В останній день жовтня 2003 року в Києві відбулося засідання Міжвідомчої координаційної ради з питань охорони культурної спадщини. Обговорювали і питання подальшого функціонування НЗХ. Головував віце-прем'єр-міністр України Дмитро Табачник. Провладна команда із Запоріжжя дружно "вибивала" мости. Директор Національного заповідника "Хортиця", який беззастережно погодив будівництво мостових переходів через острів, як і "мужнє" наше Міністерство культури і мистецтв, скаржилися, що досі Національному заповідникові "Хортиця" не виданий Державний акт землекористування. І це на 38-му році існування заповідника! Звучить?! Керівництво міста Запоріжжя на репліку: "Надто великі гроші комусь дарує Хортиця як торгова марка", - не прореагувало. Лише академік Тронько Петро Тимофійович категорично заперечив можливість будівництва нових мостових переходів через Хортицю. Міський голова Євген Карташов навіть пообіцяв поставити "впертому" академіку пам'ятник на о.Хортиці [4]. Що ж, за таку позицію дійсно варто було б поставити, адже П.Тронько, на відміну від інших, - справжній Герой України. Єдине, що не прозвучало на цьому засіданні, це усвідомлення всіма дійовими особами хортицької драми, що концесіонерам побарабану наші альтернативні варіанти, їм потрібна Хортиця, щоб перетворити її в годувальницю місцевого і чужоземного криміналітету.
Допоки триває жорстоке протистояння купки патріотів Хортиці і потужної провладної, олігархобізнесової корупції, ловкачі розтягують хортицькі землі, покриваючи її шагреневою шкіркою смітників, городів, гаражів, дач, кладовищ тощо.
Ось найполітичні з них:
1. Блок обслуговування відвідувачів музею історії козацтва, що в радянські роки належав другому тресту їдалень і ресторанів, нині перетворений "Нашим банком" і одним потужним промисловим гігантом, і як кажуть люди, представниками облуксу облвиконкому в "Національний клуб "Запорозька С/У?! Велика дільниця північної окраїни острова огороджена металевим парканом із семітськими сюжетами. Відвідувачі і діти туди вже не потраплять, вхідна плата 25 грн.
2. Музична балка - наймальовничніше історичне урочище Хортиці над Старим Дніпром. Тут виконаний капітальний ремонт колишньої резиденції Запорізького обкому КПУ. Після євроремонту будівлі вона замайоріла червоними дахами надлегендарним урочищем. Там чимало пам'яток археології та історії, місце відвідував у 1843 р. Т.Шевченко. В місті ходять чутки, що це вже власність Є.Карташова. Але хто в нас вірить чуткам...
3. Трихповерхова вілла Александрова поблизу Хортицької турбази перебудовується ТОВ "Комунвентбудом"(директор Мільчев Петро Анатолійович) для болгарського консульства у м.Запоріжжі. Колишній губернатор Запорізької області В'ячеслав Похвальський, той, що активно пропонував на главу Уряду України сумнозвісного Павла .Назаренка, нині є послом України в цій дружній країні. Цікаво, а що, для болгарського консульства пасує лише Хортиця?! [5].
Цей список можна було б продовжити на декілька десятків позицій. Така дійсність.
Зізнаймося, що, не подолавши у собі синдром байдужості і меншовартості, ми не розв'яжемо не лише проблему мостового переходу через острів Хортицю (вище чи нижче нього), а й головну проблему національної безпеки: конкурентоспроможності виробництва, політики, культури, ідеології, нарешті - безпеки Української держави. Хортиця стоїть не лише на докембрійській гірській системі, вона ще стоїть на раменах титанів, духовний подвиг яких увів її до спадщини світової культури.
Хортиця не повинна бути сумнозвісного мерії чи облдержадміністрації.
Проблеми матеріальні, а точніше бариші олігархічних банд і "братків" завжди були залежними від духовного та інтелектуального розвитку суспільства, нації, цивілізації. Нині влада щотижня салютує, з будь-якого приводу, цікаво, перед чим? Думається, що ця вседозволеність зникне лише з появою в нашому суспільстві якомога більшої кількості моральних авторитетів, таких, як П.Тичина, П.Шелест, О.Гончар та вже названих піт Тронька та інших. А головне - майбутніх, які неодмінно з'являться. Варто погодитися з думкою, виголошеною нещодавно нашим провідним поетом Борисом Олійником: "...Вседозволеність ніколи не була характерною для українців. Варто зауважити, що
Loading...

 
 

Цікаве