WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат

Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу) - Реферат


Реферат на тему:
Хортиця як дзеркало національної розрухи (спроба культурологічного аналізу)
1. Пам'ять культури.
І досі мальовнича Хортиця нижче греблі Дніпрогесу, незважаючи на нелогічний антропогенний ландшафт, що розгортався по обох берегах Дніпра в роки "соціалістичних" часів. З обох боків дикі скелі, розсипані гранітні валуни, відполіровані тисячоліттями й течією Дніпра. Хортиця і затоплені Дніпрові пороги є єдиним геологічним масивом - південно-західною окраїною Українського кристалічного щита, що сформований 2 - 2,5 млрд. років тому. Геофізики відмічають енергетичність цих порід, що випромінюють електромагнітні хвилі і приймають випромінювання Всесвіту. Історики вважають Хортицю скарбницею національної пам'яті, культури, де зосереджено пошарове десятки археологічних культур, які засвідчують розвиток першої європейської цивілізації. Біологи зелене свічадо Хортицю вважають еталоном природи Надпоріжжя, тут виникла дивна красою і за еволюцією природна система, зіткана з різноманітних ландшафтів: степу, пустелі, напівпустелі, плавневого лісу, гірської зони, байрачних лісів, великої кількості пам'ятних місць та урочищ.
Хортиця - земля натхнення багатьох творців української культури й науки: Т.Г.Шевченка (1843), М.Гоголя (1830), І.Рєпіна (1880 - 1900 рр.), М.Лисенка (1878), О.Афанасьєва-Чужбинського (1880 роки), І.Буніна (1907), Ю.Яновського (1920 роки), О.Довженка (1927 - 1932), О.Гончара (1960 - 1970 рр.), В.Денисенка (1973), С.Скляренка (1950 роки); та фундаторів Хортицького заповідника, як Т.Тронько, М.Киценко, С.Кириченко; поетів і вчених: М.Лиходіда, К.Гуслистого, О.Компан, О.Апанович, Ф.Шевченка, Д.Телегіна, П.Горішнього, багато інших представників української культури.
Паралельно з митцями Хортиця вивчалася професійними істориками - це візантійський імператор Костянтин Багрянородний, що описав Дніпрові пороги й острів святого Георгія (Хортиця) близько 945 - 952 рр., вітчизняні літописці Нестор і Сильвестр ув'язували важливі історичні події Русі з "о.Хортичь": 1103, 1190, 123 роках, іноземні мандрівники - Є.Лясота (1594) О.Боплан (1635), Л.Ейлер (1771); перший дослідник природи Запорожжя академік П.С.Паллас (1793 - 1794), князь, військовий інженер і сучасник Нової Січі С.Мишецький (1736 - 1740), академік В.Зуєв (1781 - 1782), П.Брун (1860), Л.Беренштам (1878), О.Поль (1880), Д.Яворницький (1880 - 90 рр.), Я.Новицький (1876 - 1925), А.Скальковський (1840), Л.Падалка (1880).
Все це є пам'яттю культури нашого народу, джерелом натхнення культури і творчості.
В 1965 і 1974 рр. острів Хортиця отримав статус Державного історико-культурного заповідника (2560 га) і Державного геологічного заказника "Дніпрові пороги" (1300 га). Державі довелося рятувати останнє, що збереглося з часів функціонування загальносоюзного будівельного полігону в М.Запоріжжі.
До 1932 року на місці сучасної греблі Дніпрогесу діяла серед високих берегів Крарійська (Кічкаська) переправа, в південній окраїні Хортиці, поміж гирлами рік Мокра Московка і Нижня Хортиця. Дніпровський брід. Після останнього порогу Вільного судна причалювали до Хортиці. Наука не може достеменно визначити, коли первісне населення цієї землі розпочало сплав через пороги. Але є один німий свідок. В експозиції Хортицького музею експонується скам'янілий фрагмент дуба 9,5 метра в довжину та 1,8 м у поперечнику біля кореня. Перші володарі Хортиці й Дніпрових порогів звалили його й обробили вогнем, залишаючи "бальок" для судна-однодеревки. За якихось обставин дубова заготовка була притоплена на глибині 14 м і за тисячоліття скам'яніла. В 1982 році Ленінградський інститут археології виконав радіовуглецеве датування знахідки і визначив його вік - 8240 років (±50 років), а сам дуб був завалений у віці близько 500 років. Безсумнівно, цей дуб був прапращуром 2000-літнього хортицького священного дуба, описаного Костянтином Багрянородним, і 700-літнього запорозького дуба, що всох на початку 1990 р.
Історико-культурна спадщина о.Хортиця представлена стародавніми поселеннями, селищами, могильниками, курганами, ґрунтовими могилами, козацькими зимівниками, пам'ятниками Першої російсько-турецької війни 1735 - 1739 рр., громадянської і Другої світової воєн. Це десятки археологічних культур, історичних місць і природних об'єктів. З 1878 і по цей день проводяться археологічні розкопки. Доля розкритих пам'яток за допомогою стального щупа, лопати чи бульдозера не завжди логічна й обґрунтована. Особливо невтішна доля тих пам'яток, які археологічне розкриті і покинуті просто неба під вітер, дощ і сонце. Ці пам'ятки неминуче гинуть за один-два роки. На Хортиці близько двох десятків донедавна живописних балок, на схилах і в устях яких у всі часи селилися люди. Ці об'єкти найчастіше виявляються зосередженням тих чи інших пам'яток. На території Національного Заповідника розвідано і розкопано десятки різноманітних пам'яток, немало їх знищено як від господарчого недбальства, так і через невігластво суб'єктів, причетних до їх долі. Найвидатніші з них - це кургани доби середньостогівської культури IV - середини II тис. до н.е.; пам'ятки білозерської, сабатинівської, черняхівської, скіфської, доби греків-борисфенітів, сармато-ананської доби, доби антів та Київської Русі, доби бродників XII ст. та раннього козацтва до часів заснування Хортицької Січі (1552). Мали місце і виявлення матеріальних решток доби палеоліту, неоліту, енеоліту [1, 40 - 41]. Найцікавішими в науковому й експозитивному контекстах є археологічне відкриті пам'ятки і літописне поселення Протолче (ХІ - ХІV ст.), що є прообразом першої Хортицької Січі [2, 373], а також енеолітичне святилище - обсерваторія, мегалітичні "яйця". Давньоруське бродницьке поселення займало велику площу (20 га) з великими дружинними об'єктами (200 - 300 кв.м.), мало три стратиграфічні шари, одне трупоспалення, кочівницьке і слов'янське поховання XII ст.
Багатим на знахідки є акваторія Дніпра навколо острова. Експозитивне значення мають рештки російської воєнної парусно-гребної флотилії 1735 - 1739 рр., котра була затоплена біля берегів Хортиці. Відомості про затоплений флоту колишні мешканці острова меноніти донесли до О.Поля, Д.Яворницького та Я.Новицького.
Освоєння Дніпрових порогів традиційна наука відносить до перших століть по Різдві Христовім, однак знахідки судноплавства на Південному Бузі та біля Хортиці свідчать, що воно могло відбуватися ще в дотрипільські часи. Вниз і гору через пороги, з ризиком розбитися вщент, пробиралися венеди, склавини, анти й кімерійці, а вже в писемний час історії через пороги ходили давньоруські лодії, грецькі і римські біреми, норманські кнорри, норвезькі дракари, візантійські, генуезькі, венеціанські торгові судна. Ще пізніше повновладними господарями порогів були запорозькі козаки, котрі за час свого історичного буття організували біля першого, Козацького, порогу лоцманську службу. Є.Лясота, подорожуючи з ними через пороги влітку 1594 року, зазначав, що біля Будилівського (Будило [Вudilo]) "...направому березі тоді лежали, сховавшись повсюди в кущах і чагарниках, близько чотирьох сотень козаків, а свої суденця чи човни [Сzоlnen] витягли на берег" [3, 360].
Дивовижне гірське утворення Дніпрові пороги в багатьох відношеннях (основний озонатор Дніпра, гігантське (99 км) нерестилище риби) орієнтувало розвиток культури
Loading...

 
 

Цікаве