WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Феномен природи у світобаченні українців - Реферат

Феномен природи у світобаченні українців - Реферат

Цариці Небесної, циклічного ритму часу, вічності, постійного оновлення, духовного аспекту світла в пітьмі, козака, батька. Символіка Місяця в усіх народів світу пов'язана з лунарними (від лат. luna - місяць) міфами, де він завжди знаходиться в опозиції до Сонця. Оскільки в багатьох мовах назва нічного світила має жіночий рід, то воно й символізує жіночу силу. У тихмовах, де воно має чоловічий рід (африканські та північноамериканські племена, маорі в Океанії), його пов'язують із чоловічим продуктивним циклом. Поняття про те, що Місяць символізує чоловічий початок (чоловічу основу), є набагато старішим. Його історія, мабуть, починається ще в епоху палеоліту і тільки пізніше поступається місцем жіночому. Місяць усюди є символом циклічного ритму часу. Його фази - зародження, зникнення, поява - символізують безсмертя, веселість, а також постійне оновлення. З місячною циклічністю пов'язані й українські народні звичаї: на молодий Місяць добре сіяти - Місяць буде рости і сприятиме росту всього живого (все підростає - і рослини, і тварини, і діти). У цей час слід підрізувати косу дівчині, то буде добре рости. Людина, що народилася на молодий Місяць, була свіжою, веселою, з молодим на все життя лицем, а на старий - понурою, сумною. В Україні, за твердженням О.Знойка [3, 44-45], Місяць був складовою тріумвірату найдавніших богів астрального культу: Сонця, Місяця і Зорі. Небесний вогонь виходив із цієї тріади. І якщо в Єгипті та Вавилоні головним божеством тріади було Сонце, а в арабів - Зоря, то на Русі - Місяць.
По-своєму народ пояснював різноманітні природні явища, використовуючи для цього взяті з життя образи і символи. Так, вважали, що "вітри роблять чотири таємничі істоти, які дмуть з чотирьох боків і підкоряються сердитому діду - "вітродую". Степовики з багатою фантазією розповідали, що вітер - то чоловік з довгими вусами. Він бігає степом і крутить одним вусом - від того і вітер, а якби почав махати двома вусами, то перевернув би землю. Грім ("Перун") траплявся, коли тріскалися скелі. У грому було дитя - "громовеня", яке теж було здатне робити шкідливий для людей гуркіт. Під час грози ("громовиці") блискавки ("моргавки") розтинають хмари і в їхніх тріщинах можна побачити небо. Блискавкою Бог намагається знищити нечисту силу. Смерч на курній дорозі - чортове весілля. Сліпий дощ - сльози відьми. Горобина ніч - нічна буря, під час якої чорт давив старих горобців, а молодих, навпаки, пускав у світ.
"Дуга", "туга", "цмок", "смок", "веселуха", "коромисло", "русалка", "коркобець" - багато народних назв у семикольорової райдуги-веселки. Одним своїм кінцем вона тягне ("смокче") із земного чарівного джерела воду, яка потім повертається на землю у вигляді дощів" [14, 28].
Універсальність природи - не лише в її багатстві та різноманітності, а й у цілісності, до якої одвічно прагнуть усі її частини; і не тільки в її матеріальності, а й у духовності, що неминуче визначає універсальність характеру українців. Феномен універсалізму українців - це синтез цілісності, з одного боку, і багатоманітності - з іншого. Чи не найкращий і найпереконливіший приклад - структура й доля українського етносу-нації, яка зазнавала як доцентрових (об'єднання), так і відцентрових тенденцій (поділ, експансія тощо). Та й за найнесприятливіших обставин могутньо проявлялася воля до цілісності терену згідно із законами вічної і цілісної Природи. Природа України - одне з найунікальніших явищ космічної цілісності.
Коріння української релігії, філософії, мистецької творчості - у праглибинах етногенезу багатьох цивілізацій і культур (як матеріальних, так і духових), починаючи принаймні з Трипільської. Людина трипільських часів вже бачила не лише прямий зв'язок між матеріальним і духовим, а й - таємничий, прихований; а оскільки ще не володіла науковою термінологією, - виражала своє розуміння метафорично, системою символів. Та вона вже усвідомлювала і глибший, потаємний, універсальний зв'язок між собою і Природою. Передусім, Природа постає в усій своїй таємничості, могутності та духовності в "Літописі Руському" і в "Слові о полку Ігоревім". Вона і почувається, як людина, і мислить, і застерігає, і пропонує, а найсуттєвіше (!) - поєднує в цілісність землю, князя, дружину, Вітчизну.
Аналіз найдавніших пам'яток засвідчує важливість для пранародів усвідомлення: що є і як створився Світ, Люди і Боги; що є і з чиєї волі чиняться Добро і Зло; що є і як досягти Безсмертя та уникнути Смерті? Як свідчать археологічні дослідження, дані антропології, зарубіжної історіографії, вже у IV-III тис. до н.д. закладаються не лише основи матеріальної культури, а й гени духовості. При цьому необхідно мати на увазі, що Трипільська культура мала визначальний вплив не тільки на українців, а й на народи Європи і Центральної Азії.
Природою культура в людині не закладена, проте етичне образне мислення, узагальнене світосприйняття, поняття моральності та справедливості формують духовість. Завдяки психоетнічному закладанню культурності формується майбутнє, адекватне цій культурі, агресивне чи гуманістичне суспільство. Психоетнічні настанови передують виникненню етносу, це - результат дії розумової діяльності кожної особистості, які є оригінальними для конкретної людської спільноти, сприяють об'єднанню суспільства, що внаслідок загальної генези (біологічної, природно-екологічної, психічної, культурної, соціальної тощо) трансформується в етнос, національну спільноту [7, 5].
Література:
1. Войтович Валерій. Українська міфологія. - Вид. 2-е, стереотип. - К.: Либідь, 2005. - 644 с.; іл.
2. Голан А. Миф и символ. - М., 1993.
3. Знойко О.П. Міфи Київської землі та події стародавнини. - К., 1989.
4. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іст. реліг. моногр. - К.: АТ "Обереги", 1991. - 424 с.
5. Керлот Х. Словарь символов. - М., 1994.
6. Кононенко П.П. Слово, серце, сонце. Вибрані твори у 3-х книгах. Кн. 3. - К., 1999.
7. Кононенко П.П., Сніжко В.В., Кононенко М.П. Україна: природа, людина, екологія: Методичний посібник. - К.: Міленіум, 2005. - 98 с.
8. Плачинда С. Словник давньоукраїнської міфології. - К., 1993.
9. Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства. - К.,1995.
10. Словник символів культури України / За заг. ред. В.П.Коцура, О.І. Потапенка, М.К. Дмитренка, В.В. Куйбіди. - 3-е вид. - К.: Міленіум, 2005. - 352 с.
11. Сніжко Валерій. Брама. - К.: Міленіум, 2005. - 386 с.
12. Сніжко В.В. Нариси з психоетнічної екології України. - К.: Веселка, 2001.
13. Сніжко В.В. Проблеми єдності етногенезу та розвитку природи в Україні // Українознавство. - 2002. - Ч. 1-2.
14. Супруненко В.П. Народини: Витоки нації; символи, вірування, звичаї та побут українців. - Запоріжжя: МП "Берегиня" - СП "ФАЄЗ", 1993. - 136 с.
15. Чубинський П. Ангели на сходах неба. - К., 1992.
Loading...

 
 

Цікаве