WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Феноменологія духу українства в козацтві: пройдешнє, сучасне та прийдешнє (світоглядно-праксеологічний, філософсько-понятійно-категоріальний і соціаль - Реферат

Феноменологія духу українства в козацтві: пройдешнє, сучасне та прийдешнє (світоглядно-праксеологічний, філософсько-понятійно-категоріальний і соціаль - Реферат

поставала реальна загроза цілковитого винищення українців. Уже тоді виникла не просто потреба, а нагальна і пекуча необхідність створення Української Повстанської Армії. Ту потребу і ту необхідність створили самі червоні "визволителі". Повстанські загони виникали й діяли стихійно. Їх дії спровокували своїми діями "визволителі".
Комуно-соціалістичні фашисти-імперіалісти і німецькі фашисти підступно домовлялися, торгувалися і довільно, безкарно маніпулювали українською територією і українським населенням Лемківщини, Засяння, Холмщини, Підляшшя - всього Закерзоння і Волині, а потім і всієї України. Проти стихійно утворених повстанських загонів українського населення (а потім і супроти УПА) СРСР почав озброювати польську Армію Крайову, користуючись тим, щополяки тоді ще не знали про 4,4 тисячі польських офіцерів з табору в Козельську, розстріляних органами НКВС у Росії, за 20 км від Смоленська, в Катині, про постанову Політбюро ЦК КПРС від березня 1940 р. щодо ліквідації понад 20 тисяч поляків (військових, юристів, державних урядовців, службовців), про долю полонених з таборів в Осташкові та Старобєльську, розстріляних у Калініні (поховані в Мєдному) і Харкові. Тим часом комуно-соціалістичні спецслужби СРСР провокували бандитські виступи польських екстремістів і польського населення проти українського, а українців - проти поляків, які жили на українських територіях. Українська Повстанська Армія виникла (із створюваних іще в 1939 р. самим народом повстанських загонів) лише у 1942 р. спочатку на Волині, а звідти поширилася на всю Україну.
Коли територію Західної України зайняли німецькі фашисти - і від них був жорстокий терор, сотні тисяч закатованих, розстріляних, живцем спалених. На початку 1943 р. тільки у Рівному німецькі фашисти протягом двох місяців розстріляли 485 українських патріотів. У липні 1943 р. німецькі фашисти разом з польськими (близько 1500 солдатів) на автомашинах і мотоциклах оточували села, заганяли багнетами чоловіків, дітей і жінок у дерев'яні церкви, школи, власні будівлі, у хліви, обкладали соломою, обливали бензином, гасом - і палили. 13 липня 1943 р. тільки в одному селі живцем згоріло близько 1000 людей, під згарищами залишилися гори обгорілих кісток [53, 3].
Ще страшніше, жорстокіше за німецьких і польських зайд-агресорів, діяли на тих же територіях і в той же час рейди засланих червоних партизан і в їх складі - кати з НКВС і МДБ. Тим звірствам є ще свідки і документи, які підтверджують нелюдські катування червоними "визволителями" українських патріотів. Семен Чиснок та Вікторія Шевчук описують, як напередодні Водохреща 18 січня 1944 р. червоні катували українську патріотичну молодь із сіл Остріїв, Бійниця, Балабок, Бокійма: "За столом сидить кат, весь забризканий людською кров'ю, а біля нього, скрегочучи зубами від ненависті, стоять його посіпаки з катівським знаряддям у руках. На підлозі - відрізані вуха, язики, носи…" І далі: "Лежить долі тіло вісімнадцятирічного Миколи Никончука з Бійниці - голе, все в крові, обличчя спотворене, пальці поламані, а з-під нігтів стирчать голки." Так закатували двадцятичотирирічного Василя Марчука, його брата Андрона, юнаків Василя Веремчука, Василя Мельника, Миколу Ільчука, Андрія Громика, Петра Вороб'я, Івана Ващука, Івана Якимчука, Данила Веремчука… Усіх не перерахувати. Називаємо імена і прізвища, аби читач не подумав, що звірства комуно-соціалістичних шовіністів-імперіалістів - то є голі заяви. Хлопці були миролюбиві землероби, ремісники, вони тільки понад усе любили рідну українську мову, Україну. Іван Яремчук мав чудовий, чарівний, ніжний голос, співав у просвітянському хорі та в церкві, йому " викололи очі, на шию намотали колючий дріт, прив'язали до партизанської коняки і…
- Слава Україні! - луною рознеслося. " [53, 3].
Ще живих юнаків кидали до виявленої криївки Євстахія Ковальчука, яку (криївку) господар облаштував у хліві для захисту своєї родини від нападу польських банд. Підпалили. "Полум'я безжально охопило дерев'яний хлів та схрон. Стогін розносився в нічній тиші, а язики вогню сповіщали небесам і Богу про те, як катували московські "визволителі" український народ". "Тіла зверху обгоріли, а нижні вціліли. Всі вони обмотані колючим дротом, знівечені до невпізнання, очі повиколювані, носи, язики повідрізувані, а в одного юнака язик вирваний разом зі стравоходом." Єдиним жертовним захисником і часто у прямому фізичному розумінні рятівником від усіх таких жорстоких і непроханих зайд була УПА, її героїчні воїни - сини і дочки українського народу, на терени якого прийшли агресивно-безжальні загарбники, котрі цинічно вимагали називати себе ще й визволителями.
Тому і склалося так, що ОУН-УПА змушена була воювати на три фронти. В окремі періоди в лавах УПА одночасно воювали проти всіх агресорів 200 тисяч і більше вояків, яких годував, одягав, утримував, лікував і щиро любив народ, попри комуно-соціалістичні брехні, наклепи, фальсифікації, обман і підступні провокації… З метою дискредитації УПА та ізоляції від населення героїчних учасників визвольного руху комуно-соціалістичне НКВС і МДБ створювало агентурно-бойові спецгрупи і бандитські загони, які під виглядом УПА "грабували і розстрілювали людей, палили садиби, знищували худобу, ґвалтували жінок" [34, 3]. На основі безсумнівних фактів, офіційних документів і свідчень очевидців такі висновки зробила група істориків, що вивчала діяльність ОУН-УПА та діяльність спецзагонів і спецгруп НКВС-МДБ СРСР. Для прикладу, у секретній доповідній записці в ЦК КП(б)У від 18 травня 1949 р. військовий прокурор комісаріату внутрішніх справ змушений був визнати, що діяльність спецгрупи МДБ, яка діяла в Рівненській області, "мала яскраво виражений бандитський характер і була відома населенню" [34, 3].
Окрім створених НКВС-МДБ бойових спецгруп і бандитських загонів, завданням яких було діяти під виглядом УПА для дискредитації УПА та для ізоляції і відриву УПА від населення, НКВС-МДБ засилало агентів і провокаторів у саме УПА. Але, як констатував військовий прокурор комісаріату внутрішніх справ, " населенню було відомо" , населення знало, за що і чому героїчно воює і не здається УПА до останнього патрона…, а останній - для себе! Червоні чекісти називали це " фанатизмом ". А ми знаємо, що то був героїзм пробудженого в українцях, притаманного їм козацького духу.
Вже після Другої світової війни проти того духу з УПА боролися під керівництвом НКВС-МДБ 3,5 тисячі гарнізонів досвідчених, озброєних до зубів регулярних військ і 3,6 тисячі спеціальних винищувальних військових частин. Безсилі перемогти той героїчний дух, " визволителі " брали у заручники мирне населення та, погрожуючи знищенням односельців і родин повстанців, виставляли ультимативні вимоги тим, хто не здавався, а тих же, хто приймав ті ультимативні умови, так само розстрілювали, а родичів і односельців виселяли до Сибіру.
Loading...

 
 

Цікаве