WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Феноменологія духу українства в козацтві: пройдешнє, сучасне та прийдешнє (світоглядно-праксеологічний, філософсько-понятійно-категоріальний і соціаль - Реферат

Феноменологія духу українства в козацтві: пройдешнє, сучасне та прийдешнє (світоглядно-праксеологічний, філософсько-понятійно-категоріальний і соціаль - Реферат

привабливішими стають люди. Відчуття таке, що кожен усіх любить і всі люблять кожного. З'являється переконання та віра, що ті, хто пройшов через цей сеанс, стають нездатними на лихі вчинки. Така сила морально-духовного оздоровлення, очищення і самоочищення ! ! !
Економічні чинники дії, економічні аргументи впливають пряміше і очевидніше, позаяк діють через шлунок, голодні очі дітей (яких сьогодні, на превеликий жаль, в Україні немало), та все ж духовне, моральне, ідейне діє глибше, триваліше, постійніше і надійніше. Через правду (а не через напівправду) процес очищення, люстрації міг би (якщо здатний) ініціюватиПрезидент-Гетьман України та здорові й ті, що можуть оздоровитись, державці з його команди, бо ж справа державна, національна і Загальнонародна сьогодні - справа виживання і доля майбутнього України, саме тому - це справа нагальна, термінова і невідкладна; а потреба - доконечна, настійна й пекуча. Україні, українському народові, в усій повноті його етнічного складу, потрібен рішучий і крутий у своїх діях, національно визначений саме у діях Президент з гетьманською повнотою влади, а не обрізаний домаганнями політичної реформи. Обрізаний, до речі, переважно обрізаними… та купленими ними і недолугими.
Незалежно від того, ініціюватиме процес очищення Президент-Гетьман чи ні, контролюватиме його чи не контролюватиме, домагатися соціального очищення, люстрації мають усі українські козаки, українська патріотична інтелігенція і всі чесні громадяни України, які хочуть, щоб і вони, і їхні діти та онуки, правнуки, всі прийдешні нащадки жили у моральному та фізичному здоров'ї, у духовному та матеріальному добробуті, цивілізовано, з гідністю і мали достойне людини майбуття.
У послідовності, поетапності процесу очищення, наголошуємо, його слід розпочинати кожному і гуртом - із самоочищення. З приводу того, що, "хто не доочиститься, того хай рішуче і наполегливо доочистить широкий український загал, принциповий український козацький рух" [3, 4], слід нагадати: найскладнішим і найтяжчим у цій справі, як і в будь-якій іншій, є початок ...
Саме тому, що і не розпочали очищення, і не доочистились (хто розпочав), ми знову не проявили принциповості, рішучості, наполегливості, для прикладу, у забезпеченні перемоги справедливого відношення до вояків УПА - козаків і козачок найвищих козацьких характеристик, найвищого героїзму - самопожертви. Вояки УПА не тільки все ще не пошановані в Україні державно, їм не лише все ще не призначені найвищі державні пенсії за винятковий героїзм змагань за Україну - Україну державну самостійну і незалежну, а вони навіть не урівняні в правах з іншими учасниками Другої світової війни, Великої Вітчизняної…
Саме тому, що люстрації не проведені, не розпочали і не- доочистились, хто розпочав його, ми дожили до ганебної події 15 жовтня 2005 р. В Києві, на Хрещатику, коли комуністи і "прогресивні" соціалісти, прагнучи звернути на себе увагу і передвиборно-піарського загострення соціальної ситуації, вчинили напад на учасників мирної ходи посивілих ветеранів УПА. До того, як заговорити неспростовними, науково підтвердженими і доведеними фактами, запитаймо кожний самого себе, всіх українських козаків, усіх українських патріотів: де були 14-го і 15-го жовтня? Чим займалися? І як відреагували на блюзнірські антилюдські вчинки?
Дії комуністів і "прогресивних" соціалістів настільки знакові (а для нас, українців, - попереджувальні, застерігаючі), що є потреба і необхідність розлогої фактології правди про ОУН-УПА . . .
Знання правди про ОУН-УПА очищує . . .
Відомо і нині, повторюю, уже науково доведено (навіть архівними, раніше засекреченими матеріалами), що ОУН-УПА чинила спротив усім імперським апетитам на українські землі, всім тим, хто прагнув знищити або поневолити Україну, український народ, хто свідомо і цілеспрямовано нищив українську мову, українську культуру, українську інтелігенцію, українських патріотів. Саме тому УПА під час війни воювала на три фронти [29, 22-24].
ОУН-УПА в стратегії, в оперативних заходах і тактиці використовувала всіх і все, що могло, хоч тимчасово, сприяти звільненню України, вигнанню агресорів з рідних українських земель, але завжди прагла вести боротьбу високодуховно та високоморально і цим відрізнялася від тих, з ким їй доводилося воювати.
Українські національні патріоти Західної України у 1939 р. зустрічали радянські війська зі Сходу з хлібом і сіллю, зі своїми синьо-жовтими прапорами (нині тепер уже державними), бо сподівалися і хотіли вірити, що будуть в єдності з Центральною і Східною Україною, з усіма братами-українцями по крові та всіма чесними і порядними громадянами України будь-якої етнічної приналежності. Забувши історичні уроки, зустрічали з добром, радістю і довірою. Але комуно-соціалістичний НКВД (українською - НКВС) і комуно-соціалістичне МГБ (українською - МДБ) СССР (українською - СРСР) оголосили і розпочали (першими) війну проти українських патріотів, війну криваву, жорстоку, безжально-винищувальну. Розстрілювали за синьо-жовті прапори, за елементарний національний патріотизм, за свободу думки і слова, за необережно мовлене слово, за сумніви… З перших же днів - десятки тисяч зниклих, замордованих, розстріляних українських патріотів. Вступивши на західноукраїнські землі, перш за все, розстріляли без суду і слідства заарештованих польськими спецслужбами борців за незалежну Україну, повстанців.
Комуно-соціалістичні імперіалісти розстріляли навіть членів Комуністичної партії Західної України (КПЗУ), партії, утвореної ще в 1919 р., яка до 1923 р. діяла як комуністична партія Східної Галичини, навіть як автономна складова комуністичної робітничої партії Польщі (з 1920 р.), упродовж усієї своєї історії виступала за приєднання Західної України до УРСР. Комуністи розстріляли комуністів тільки за те, що ті були національно свідомими, а ЦК КПЗУ відхилив вимогу комуністів-імперіалістів засудити буцімто націоналістичний ухил Олександра Шумського - члена ЦК КПУ, наркома освіти УРСР (1924-1927 рр.), який виступав за прискорення українізації (у 1946 р. убитий агентами КДБ).
Червоні фашисти з НКВД (НКВС) і МГБ (МДБ) розстрілювали українських національних патріотів настільки жорстоко, без розбору, слідства і суду, і таку кількість, що кров із тюрем через дороги вулицями текла… Цьому є свідки і свідчення, є й численні архівні документи, а серед них, для прикладу, - "Звіт начальника тюрми міста Луцька від 8 вересня 1941 року" [34, 3], в якому засвідчено і відрапортовано, що тільки в Луцьку за один день розстріляно більше 800 безвинних, які знаходилися під слідством, та сотні інших навколо тюрми, які намагалися втекти. І прикладів таких по містах, містечках і селах величезна кількість… Українські національні патріоти, свідомі українці Західної України просто змушені були захищатися і захищати народ від червоних фашистів, позаяк
Loading...

 
 

Цікаве