WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Феноменологія духу українства в козацтві: пройдешнє, сучасне та прийдешнє (світоглядно-праксеологічний, філософсько-понятійно-категоріальний і соціаль - Реферат

Феноменологія духу українства в козацтві: пройдешнє, сучасне та прийдешнє (світоглядно-праксеологічний, філософсько-понятійно-категоріальний і соціаль - Реферат

українського суспільства і всього українства світу!"; "… що готовий захищати Свободу нашої Української нації, її споконвічні Традиції та Звичаї, словом і ділом забезпечувати духовний, культурний і матеріальний добробут, моральне і фізичне здоров'я українців, розвивати українську мову і культуру, бути всім справді українським козакам - побратимом!" А починається цяприсяга так: "Я, ВІКТОР ЮЩЕНКО, приймаючи присягу Гетьмана України, перед Богом нашим Всевишнім, перед Українською нацією, ім'ям моїх матері і батька, всім мені найсвятішим і найдорожчим, Святою землею нашою Українською ПРИСЯГАЮ… "[8, 19].
Після складання такої присяги Гетьмана на вірність Україні, українському народові та українському козацтву присяга Гетьману України колишніх численних гетьманів, які відтоді стали Верховними і Головними отаманами, та тих, що і до того були Верховними та Головними отаманами багаточисленних козацьких товариств, за своєю суттю і змістом є повторенням присяги на вірність Україні, українському народові, українській державі козака, отамана, військовозобов'язаного…
Попри ускладнення соціально-політичної ситуації в Україні збереглися сподівання і віра, що присяга колишніх гетьманів і нинішніх Верховних і Головних отаманів - це, справді-бо, не черговий "поцілунок Іуди Іскаріота" (про це вже мовилося вище).
Про одну з повинностей і про один з обов'язків українського козака. А отамани? А Гетьман . . .
Кожний козак, якщо він є справді козаком і козаком українським, повинен задля добра українського народу як зіницю ока берегти вірність присязі українського козака, яку він склав Україні та українському народові, пильнувати, аби вірними присязі завжди були і всі козаки, і отамани, і Гетьман України.
Раніше ми вже означили, кого можна вважати козаком, і козаком саме українським. Якби всі ті, хто назвав себе козаком і сьогодні належить до різних (на жаль, різних!) козацьких товариств, організацій..., і " військ "(?), були справді козаками, і козаками українськими, ніхто б Україну і український народ не обкрадав і не вивозив би за кордон її добробут (саме добробут, в усій повноті його матеріальних і духовних складових), не нищив і не оскопляв би ідейно та морально (і в добробуті жили б, користалися тим добробутом всі громадяни України, незалежно від їх етнічної приналежності).
У часи боротьби за незалежність, перед розвалом імперії зла під назвою " Союз Совєцкіх Соціалістіческіх Рєспублік " , зразу після розвалу імперії науковці, вчені, фахівці і практики подавали переконливі аналізи та науково реальні соціально-економічні прогнози, що найвищий за всіма показниками потенціал для подолання можливих негативних наслідків розвалу мала і має Україна, що саме вона найшвидше зможе збалансувати усю повноту виробництва, досягнути найвищого матеріально-економічного достатку.
Та не так воно сталося, як могло і повинно бути! Не заперечуючи масу об'єктивних і суб'єктивних причин, хочемо наголосити, що сьогодні вже для будь-кого, щиро думаючого, відверто й глибоко аналізуючого, стає очевидним: трапилося так тому, що Україна була серед усіх республік найбільш національно понищена, зруйнована ідейно, духовно, морально, а те, що вижило, змушене було закритися в собі та опуститися в непроявлений стан.
У розмові двох отаманів один з них, після "кулішу" сп'янілий, зізнався: "Я віжу для тєбя украінскоє козачєство єсть смислом жизні, а для мєня ето ігра, помощь і дополнєніє к бєзбєдному сущєствованію…" Знаємо, що таки справді, м'яко кажучи, далеко не безбідне і, ніде правди діти, далеке від честі і справедливості життя того "отамана"… Маємо подякувати за відвертість сп'янілого псевдокозака (досить часто - нахабно цинічного), але мусимо зізнатися, що хочеться кричати так, щоб кожна жива душа на земній кулі почула: " Псевдоотамани, не грайтеся святинями та не спекулюйте кров'ю сердець, надій і сподівань довірливого та поки що дивовижно терпеливого народу! " Ви можете собі чіпляти ще одну зірку не лише на плечі, а й на матню, а ордени вішати не тільки на груди, а й на м'яке, грішне тіло, що ззаду, бо на грудях уже й місця немає, але не називайте те козацтвом, бо гра в козаки є цинічним і нахабним лицемірством. Український народ уже зрозумів, що любителі гри в козаків - серйозно хворі (а дехто - невиліковно) на отаманоманію, генераломанію… і гетьманоманію.
Ще з індоорійських (арійських), трипільських, ведійських (відійських) часів у нашого народу зберігається і до сьогодні мудра духовно-психологічна установка шукати спосіб, як негатив перетворити, перевести у позитив. Серед козацьких отаманів, генералів, і колишніх гетьманів (та гетьманчиків, які навіть після присяги Гетьману-Президенту України затято продовжують називати себе і усно, і в пресі гетьманами) є і грамотні, і здібні, може, й талановиті люди, які і за знаннями, і за здібностями рівняються полковникам, генералам... Тож нехай ті знаючі, здібні й талановиті, організаційно спроможні покажуть і доведуть своє полковництво та генеральство тим, що полковник створить український козацький полк, генерал організує і вишколить український козацький кіш. ...І у такий спосіб нестримні амбіції, претензії, непомірні бажання, які стали соціальними негативами, перетворяться, трансформуються у працюючі позитиви. А широкий український загал, світове українство відчує, що у нього справді є реальний, надійний оборонець, захисник і рятівник у будь-якій найскладнішій, найкризовішій ситуації. І за кожний отриманий в аванс чи куплений орден нагороджений "герой" най зробить щось настільки добре та утне геройське, щоб орден став дійсно заслуженим. Без цього все те буде справді клоунадою і, навіть, не історичною.
22 січня, у день Соборності, свято Злуки та Єдності, мовилося, пане Президенте-Гетьмане України, про Ваше оточення! (Зважаючи на праксеологічний аспект нашої публікації та мету актуалізації для прийдешнього гірко набутого досвіду, дозволяємо собі у науковій статті пряме звернення до Президента-Гетьмана.) Мовилося культурно та інтелігентно про те, що український загал хоче повної правди, правдивості і справедливості і "хоче, щоб і Ви знали всю правду у кожному кроці нашої соціальної, суспільної життєдіяльності, у тому числі всю правду, а не напівправду, про Ваше оточення" [6, 4]. Мовиться і пишеться про Ваше оточення так багато, що напевне все те уже набило оскому.
Зі своїх спостережень робимо висновок, що слухаєте Ви, немов би, уважно, але у багатьох, з ким нам доводилося спілкуватися, виникає питання, а чи чуєте…? А чути, як відомо, потрібно і розумом, і серцем, і сумлінням…
З усіх мистецтв найскладнішим є мистецтво слухати, бо лише той, хто вміє слухати, може й почути, а якщо почує, то, можливо, чого доброго, ще й зрозуміє, а як зрозуміє, мудро й справедливо буде діяти, чинитиме праведно та щось путнє і добре зробить.
Думаємо та віримо, що наш
Loading...

 
 

Цікаве