WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філософсько-психологічний аналіз суспільних процесів та можливих біологічних змін під впливом комп'ютеризації, робототехніки - Реферат

Філософсько-психологічний аналіз суспільних процесів та можливих біологічних змін під впливом комп'ютеризації, робототехніки - Реферат


Реферат на тему:
Філософсько-психологічний аналіз суспільних процесів та можливих біологічних змін під впливом комп'ютеризації, робототехніки
Символ та символізм
Знову у Світі в період відчутного науково-технічного прогресу, а особливо в часи, коли відбувається значна і виразна всесвітня комунікативно-інформаційна зміна та переміна загальноукраїнських політичних стереотипів та ідеологем, з'являється достатньо одіозний образ професіонального могильника чи віщуна могильника (відповідно до "Маніфесту…") К.Маркса із наголосом, що його аналіз капіталізму на сьогодні більш доречний, ніж в середині XIX ст., коли також істотним чином змінювалися суспільні пріоритети. Нині ж і тоді "уряди розвинених держав залежні від руху капіталу…, безумство приватизації, якого ніколи не було…" тощо, а форми капіталістичних відносин є цинічними загалом, буржуазія ж приречена плодити революційний пролетаріат і "зависає" в повітрі традиційне: один з варіантів закінчення класового антагонізму - загибель обох заради вищої цінності - людини. Проте більш серйозної перспективи не вимальовували класики і не вимальовують ренесанці на кшталт "усьо будєт хорошо!" Головне - багатії мають поділитися із бідними і баста! А якщо ні, тоді "забрать і подєліть", обов'язково порівну…
Крім ренесанців, "забрать і подєліть", ще розгорнуто відродження сприйняття суспільства через світопоціновування популярного фрейдизму. Популярне, на мій позирк, споглядання за тими, хто милується "ужитковістю" через шпаринку у певний інтимний час. Тому що та глибина, до якої доторкнутися прагнув великий дослідник Зігмунд Фройд та його колеги з різних кутів теорії і практики психоаналізу, достатньо далека від блакитності ("голубизни"), рожевості та засмальцьованості сучасних викриттів з життя минулих…
Психічна варіабельність сучасних суспільств викликає, на пересічний погляд, певне уявлення, як про якусь поведінкову строкатість і психотипову хворобливість. Та це й не дивно - відбувається процес "зламу епох" в усьому без винятку.
В багатьох, якщо не в більшості, світових богорозумінь як філософську ідею людину сприймають як храм [3], ну якщо й не як благодать, то в кожному разі як ДІМ.
Розмірковуючи про символізм, треба усвідомлювати, що саме "слово" є певним символом як природо-естетичного, так само і психоетнічного уявлення життя як процесу, в якому останнім генезійним символом допоки що є людина. Цілком очевидне запитання: а що символізує "людина"? Творець "проекту" чи "задуму" (logos), певно, що знає відповідь, ми ж, людство, прагнемо розгадати себе. Чи можливо це? Очевидно, що "так". А чи легко це? Певно, що "ні".
Те, що ми нині узагальнюємо як "символи", приміром, той рукотворний витвір, що ми називаємо "орнамент", який був ще з найдавніших часів "записом" природно-історичного процесу, який відбувався на нашому протоукраїнському терені. Прикро, що нині знавці історії не можуть його прочитати і дивляться на нього поглядом, яким дивляться й на чурингу кам'яного віку, навіть не розуміючи, чому одні артефакти темнішають і тускніють із часом, а інші - ні. А орнамент одної мовносвідомої фінно-мордовської метаетнічної групи народів (чувашського етносу) зберіг рунічне письмо, як вважають тюркської мови, те саме, приміром, стосується і перської ковдри. На прадавню традицію символічного письма-малюнка на українському терені прискіпливо звертає увагу у своїх публікаціях В.Мойсеєнко.
Нині, на противагу прагненню відтворити нову правдиву українську національну гордість та громадянську самосвідомість, на "культі героя", видобутого з минулого, твориться "культ миролюбного ратая", який немов жив у мирі та злагоді з Природою. В оповідаючих "історіях" про перших (носіїв героїчної ідеології) "чути тупіт коней, брязкіт зброї, виблиск щитів та шоломів, рішучі вигуки". Про других - проникнуті лагідністю, виваженістю, доречністю й закоханістю у Природу.
І перше, і друге - відображення того, що К.Г. Юнг назвав "архетип". Проте, чи дійсно публіцистичні зображення чітко відповідають психоетнічній типовості минулих суспільств? Ні й ні! Почнемо з другого "образа". В цілковитій злагоді із Природою жили так звані традиційні суспільства, приміром, островів Тихого океану до приходу туди європейців. Вони користалися "дарами" Природи приблизно як біблійні першолюди. І на цьому рівні, і в цьому стані могли б існувати "вічно", бо навіть демографічні вибухи "знівельовує" сама ж таки Природа цілком природним штибом, винищуючи шляхом природних катастроф тисячі й мільйони людей, не кажучи вже про інших живих істот. Ті ж люди ("прибульці"), які в нашому прикладі припливли на кораблях, були, безумовно, нащадками тих (за біблійною історіографією), покараних свого часу в Едемі, які протиставили свою діяльність природній. Цебто, це були люди, які в певний момент не скорилися верховній волі (еволюційному біологізму), і в певному розумінні стали на прю із природним (біологічним) началом, скориставшись безпосередньо тим Божим даром, що був наданий людству (за біблійною версією - "за подобою своєю"), - мисленням. Людство ж розпочинає свій прогрес, свою правдиву ґенезу лише з активного практичного мислення.
Проте поглянемо на можливості і значимість звукових (голосових) та знакових символів як аспектів комунікації в процесі становлення певних істот. Раніше вважали, що в становленні давньої людини визначальними були вертикальна постава та хода, виготовлення знарядь праці й розвиток мозку, та згодом з'ясували, що не лише сама по собі маса мозку відіграла визначальну роль: розвиток лобової зони мозку здійснив гуманістичний поштовх ґенези людини, сприявши прискоренню її інтелекту, тим самим активізувавши жвавість пальців руки тощо; вплинуло на унікальність ще й харчування, примусивши функціонувати діяльність зачатки голосового механізму. Інші ж (подібні чи різноякісні) істоти залишились на рівні спілкування позами тіла, мімікою та рухами кінцівок (нині є свідчення про паранормальні зв'язки). Неусвідомлення цього еволюційного етапу ґенези робить антинауковими висловлювання багатьох практичних дарвіністів (приміром, такий поширений нині в деяких колах науковців висновок в результаті дослідної роботи з вищими мавпами): немовби всі ті ознаки, які завжди наводять, коли прагнуть продемонструвати відмінність людства від тваринного світу, існують на індивідуальному рівні у окремих особин деяких видів мавп, а у людиноподібних - у більшості особин. Навіть деякі представники останніх виконують завдання, які вже є межею для виникнення певних понять.
Проте я хочу зауважити, що мавпи (і людиноподібні) виконують завдання, змодельовані під них або під людських дітей, проте ці ж завдання мавпи не ставлять самі собі або своїй малечі, навчаючи їх життєвій поведінці. Ці завдання (або наближені до них) не існують у найвиразнішій комунікації цих істот, а не те що в символічній комунікації, трансляції культури чи вихованні. Вони не вирішують цих питань самі в Природі. Окремі особини, вірогідно, "бавляться" чимось як хобі,
Loading...

 
 

Цікаве