WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філософсько-психологічні підстави використання теорії українознавства як філософії освіти в Україні - Реферат

Філософсько-психологічні підстави використання теорії українознавства як філософії освіти в Україні - Реферат

різнорідності і в повчальних на сьогодні уроках.
Культура - буття всіх чинників українського світу (духовних і матеріальних) залежно від часу, картини світу, цивілізаційних процесів. Культура - це образ народу і міра його розвитку. Тому і цього разу на чільне місце ставиться принцип історизму. Україна - не лише частка вселюдства і всесвіту, а його серцевина (і за своїм геополітичним розташуванням, і за характером розвитку культури). Тому природно, що українознавство у XXст. приходить до розуміння культури як інтегративного поєднання почуттів і думок, теорії і практики, релігії, філософії, мистецтва, освіти, науки, державно-політичної діяльності в інтересах Людини, Нації, Вселюдства. (В.Вернадський6, П.Кононенко).
Доля - минуле-теперішнє-майбутнє нації - як історична місія, яка полягає в гармонізації взаємовідносин поколінь, народів, культур континенту, в утвердженні типу демократичної, правової держави, людини-гуманіста, світу без імперій і воєн, світу довір'я, любові, краси. Утопія? Але так вже було! Відкриття в останніх роках XIXст. В.Хвойкою існування трипільської цивілізації свідчить про виконання давніми українцями саме такої місії. Пріоритетом цієї цивілізації в часи її найбільшого розвитку були протоміста (В.Сніжко). Вони займали сотні гектарів площі і об'єднували велику кількість громадян землеробів. Для нас зараз це виглядає досить незвичним, оскільки традиційно міста являють собою різнонаціональні об'єднання, що ввібрали у себе представників найрізноманітніших прошарків, крім аграріїв. А тут - великі за розміром міста, заселені переважно землеробами!Таких міст на теренах Правобережної України велика кількість, і вони були розташовані досить близько одні від інших. Близьке співрозташування великої кількості міст - і відсутність військових оборонних споруд! Це свідчить про їхню неагресивну ідеологію. "Формування етнопсихіки цієї унікальної людності не припинялося, - як зазначає В.Сніжко, - воно продовжувалося серед свого рідного природного ландшафту за сприянням свого стабільного довкілля, яке тисячоліття тому біоенергетичними особливостями та електромагнітними полями впливало на психоенергетичні центри, котрі разом з генетичною пам'яттю протистояли докорінному спотворенню." Таким чином, історична місія нашого народу визначена самою природою.
Як бачимо, концепція концентрів виходить за межі окремих наук і є достатньо загальною, щоб охоплювати дослідження багатьох типів явищ, що вивчаються різними дисциплінами. Саме вона і стала початком справді міждисциплінарних досліджень і в самому українознавстві, які бачилися не як звичайне механічне підсумовування процедур різних дисциплін (крає-, країно-, народо-, суспільствознавства тощо), а як їх спільна скоординована діяльність, заснована на єдиній дослідницькій програмі. Ця програма та методологічні принципи взаємного опосередкування зусиль різних наук стали основою для створення нової методології освіти в Україні.
Яким же чином можливе використання методології українознавства в освітньому процесі? По-перше, шляхом запровадження національне орієнтованих курсів (української літератури, історії, географії України, української художньої культури тощо). По-друге, завдяки відтворенню культуротворчих аспектів історичного розвитку української нації в загальнонаукових предметах (всесвітня історія, математика, природничі науки тощо). Перший шлях вже широко застосовується, другий - тільки починає свій поступ. Але саме він зачіпає фундаментальні основи нашої освітньої системи, дозволяє об'єднати розрізнені знання в цілісну систему. Адже, як зазначає в "Новому Органоні" Ф.Бекон, марно "очікувати великого прибільшення у знаннях від введення і прищеплювання нового до старого. Мусить бути здійснене оновлення до останніх підвалин, якщо ми не хочемо вічно обертатись у колі із наймізернішим рухом уперед."
Таким чином, сьогодні на перше місце має вийти забезпечення освітянської фундаментальної цільової бази новими змістами, які б створювали умови для становлення особистісного досвіду школярів, їх національної самосвідомості, можливості адаптації в оточуючому середовищі, вироблення уміння співпрацювати з іншими людьми, розвитку здатності бачити завдання, які потребують вирішення, і використовувати весь свій потенціал на розв'язання цих завдань. За цих умов, звичайно, змінюється і роль вчителя. Він стає не носієм певної суми знань (сучасні технологічні системи набагато перевищують його здатність утримувати і передавати інформацію), а творцем, який покликаний пробуджувати думку і почуття в іншій особі.
У античного філософа Піфагора є вчення про гармонію сфер. За цим вченням космос - це ряд небесних сфер, кожна з яких під час руху створює свій музичний звук. Подібно космічним сферам, кожна життєва форма, чим би вона не була (чи то тільки піщинкою, чи складним живим організмом) має свою власну внутрішню вібрацію - власний внутрішній звук. І на своєму рівні вона створює власну мелодію, яка входить у зовнішні звукові резонатори. А вони вже будуть або благодійно її стимулювати, даючи можливість подальшого розвитку, або шкодити їй зайвою стимуляцією. Сьогодні вчитель отримує можливість стати тим резонатором, в котрий ввійде і зазвучить "мелодія" кожного його вихованця як невіддільна музична тема великої загальнолюдської симфонії.
Література:
1. Акофф Р., Змери Ф. О целеустремленных системах. - М.: Советское радио, 1974. - С.12
2. Усатенко Т. Новітнє українознавство як інтегральна наука.// Україна, українці, українознавство у XXст. в джерелах і документах. Збірник наукових праць. У 2-х частинах. - К.: Науково-видавничий центр "Наша культура і наука", 1999. - С.485
3. Кононенко П. Українознавство: Підручник. - К.: Либідь, 1996. - 384с.
4. Сніжко В. Нариси з психоетнічної екології України. - К.: Веселка,2001. - 334 с.
5. Довженко О. Твори в п'яти томах. - К., 1966. - Т.5. - С.38
6. Вернадський В. Декілька слів про ноосферу.// Людина і довкілля. - Кн.2. - С.428
7. Кононенко П. Там само. - С.329
8. Сніжко В. Минуле й сучасне українських теренів.// Артанія. - 1999. - №5. - С.61
9. Там само. - С.62
10. Бзкон Ф. Сочинения в двух томах. - М.: Мьюль, 1972. - Т.2. - С.17
Loading...

 
 

Цікаве