WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філія "Гуцульщина" - Реферат

Філія "Гуцульщина" - Реферат

відчутну матеріальну й організаційну допомогу в підготовці фестивалю та наукової конференції, що проходила в його рамках, а також особисто виступили з доповідями на конференції Іван Гнатишин та ряд керівних працівників облдержадміністрації.
Ця добра справа поєднання наукового, культурно-мистецького та адміністративно-матеріального ресурсів в організації проведення фестивалів продовжена, розширена і вдосконалена Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, очолюваною Михайлом Вишиванюком, зокрема, фестивалів, що проходили в 1999 р. у Надвірнянському, 2002 р. у Косівському районах та 2000 р. у м.Коломиї.
Лише такий підхід об'єднання науково-інтелектуального та адміністративно-матеріального, організаційно-господарського ресурсів позитивно сприяє розвитку фестивального руху, уможливлюєтеоретичні напрацювання краще втілювати в практику, спрямовану на національно-культурне відродження і розвиток Гуцульського краю в умовах незалежності України. Важливо, щоб ця добра справа була постійною і набувала свого поширення та практичного втілення. Як наслідок цього, в останні роки розширилася географія проведення Гуцульських фестивалів на всю територію Гуцульщини, Коломийщину, Надвірнянщину та до певної міри і Косівщину, які раніше займали дещо стриману, пасивну позицію щодо Гуцульських фестивалів, обмежуючись переважно представленням на них окремих колективів. В міру розвитку фестивального руху, щорічно помітне збільшення кількості гостей фестивалів: представників високих інстанцій України і зарубіжжя. Наприклад, на IX Гуцульському фестивалі, що проходив у 1999 році в Надвірнянському районі, гостем фестивалю був Президент України, на наступному, X, у місті Коломиї, його гостями були Президент держави та Голова Верховної Ради.
Усе це й сприяло такому стрімкому зростанню соціальної, культурно-мистецької, консолідуючої, інтелектуально-духовної ролі "Гуцульських фестивалів, підвищенню їх суспільного авторитету не лише в Гуцульському регіоні, а й в Україні взагалі та за її межами, особливо, в гуцульській діаспорі.
Тому, безперечно, закономірним є те, що Гуцульським фестивалям останнім часом надано статус загальнодержавних заходів, і вони набули широкого міжнародного звучання.
І, звичайно, роль укладеної тут науки взагалі і філії "Гуцульщина", зокрема, є фактами незаперечними. Як засвідчує суспільно-історичний розвиток, наука є необхідною не лише за даних обставин, ситуації та часу. Вона залишається необхідною в даний час і назавжди, оскільки культура гуцулів, як і будь-яка культура чи інші сфери, можуть у будь-який час піддаватись збоченням, перекрученням, низькопробним "вдосконаленням" з боку окремих "новаторів". Прикладом цього може бути "новаторство" Руслами Лижичко, яка зробила "нові відкриття" в гуцульських танцях і на цій основі дала їм нову назву "дикі танці", чим перевершила в цинізмі колишнього комуністичного ідеолога Валентина Маланчука, секретаря ЦК КПУ, який називав культурні цінності гуцулів "патріархальщиною", однак йому не вистачило сміливості іменувати їх "дикими". І не може не викликати подиву, що цю "нову назву" гуцульського танцювального мистецтва підхопили і тривалий час мусували ЗМІ, при чому, на жаль, державні, і таким чином постійно "піднімали настрій" у свідомих людей, патріотів гуцульського краю.
Водночас і сама постановка шоу Руслани не найвищого ґатунку. Але це вже справа іншого порядку. Тут все залежить від людини, на що вона спроможна. Але обурює образлива назва, накинута на танці гуцулів, хотілося б запобігти аналогічних фактів у майбутньому. Цьому факту дала свою оцінку філія "Гуцульщина".
Однак наукова робота філії "Гуцульщина" не вичерпувалася виробленням наукових основ та їх практичним втіленням, пов'язаних лише з розвитком, поширенням та вдосконаленням фестивального руху в регіоні Гуцульщини та розв'язанні інших, тісно пов'язаних з ним, проблем. Це був лише один з тих важливих блоків (аспектів) науково-дослідної роботи, який займав відповідне місце в обсязі досліджуваної науковою установою теми. Водночас тут стояли на порядку денному проблеми науково-організаційного забезпечення, впровадження та вдосконалення вивчення українознавства в закладах освіти Гуцульського регіону. Проте цей процес не був ізольованим, у відриві від теоретичних напрацювань та створення відповідної джерельної бази і взагалі матеріальної бази. Але ж, щоб вчасно впровадити вивчення навчального предмета, особливо українознавства, яке, як відомо, протягом тривалого часу було міцно затиснуте колоніальним пресом більшовицького режиму, вкрай необхідні наукові напрацювання в сферах його теорії й методики вивчення, тобто треба: по-перше, мати, що вивчати; і, по-друге, знати, як його вивчати. Однак це ще не все для здійснення не лише першого чи другого, а й обох разом узятих. При даній ситуації тут ще необхідний і третій, не менш важливий, компонент, матеріально-джерельна база, яка є важливою передумовою успішного розв'язання наукових проблем як у першому, так і в другому компонентах, а також у їх обох разом узятих, тобто в напрацюваннях у сфері теорії українознавства та організації його вивчення. І тут, хоч Науково-дослідним інститутом українознавства та зарубіжними українознавчими центрами зроблено чимало, особливо в сфері теорії, однак, нерозв'язаних проблем залишається багато, особливо в другому і третьому компонентах (теорії українознавства та організації його вивчення). Адже ж те, що протягом століть піддавалось заборонам, перекрученням і нищенню створити, впровадити та вдосконалити за десяток чи півтора десятка років, та ще при протидії старих консервативних сил, практично неможливо.
Беручи до уваги ці негативні чинники і проблеми, що випливали з них, філія "Гуцульщина" проводила свою роботу щодо організаційного і наукового забезпечення, їх розв'язання в умовах Гуцульського регіону, її нечисленний науковий колектив також працював над дослідженням і розробкою теоретичних проблем українознавства в регіональних умовах Гуцульщини, сприяв органам освіти та освітянським закладам щодо впровадження та вдосконалення вивчення українознавства, підвищення фахового рівня і методичної майстерності кадрів українознавців, створення джерельної бази з даного предмета для її використання у науковій та навчально-виховній роботі тощо.
Реалізації цих важливих організаційних, наукових і педагогічних проблем, як і проблем розвитку фестивального руху, також підпорядковувалося проведення наукових конференцій, круглих столів, семінарів, методичних об'єднань, видання книжок, брошур, статей у наукових збірниках, журналах, пресі, передач у ЗМІ, організації тематичних виставок, підготовка і подання наукових рекомендацій загальнодержавним, регіональним і місцевим органам влади, освітянським закладам, громадським організаціям.
За 10-річний період функціонування наукової установи філії "Гуцульщина" її науковцями з досліджуваних
Loading...

 
 

Цікаве