WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філія "Гуцульщина" - Реферат

Філія "Гуцульщина" - Реферат

Кононенко), Міністерства освіти і науки України така наукова установа згідно з наказом міністра Петра Таланчука від 21 серпня 1993 року була створена з осідком у центрі Гуцульщини, смт.Верховині, її повна назва - філія "Гуцульщина" Інституту українознавства Київського університету ім.Т.Шевченка (з 21.08.2000 р. - філія "Гуцульщина" Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України) у зв'язку з її підпорядкуванням новоствореній міністерській інститутській структурі. Далі - філія "Гуцульщина".
Проте процес створення цієї наукової установи наГуцульщині проходив складно і тривалий час. Адже ж це було через неповних два роки після проголошення незалежності України, і дехто з посадовців, від яких певною мірою залежало позитивне вирішення питання створення цієї наукової установи або продовжував сидіти на своєму зігрітому ще в період попереднього, радянського, режиму місці, або новий сів на загріте раніше місце і ще не усвідомлював себе чітко, як один, так і другий, чи він живе і працює в незалежній Україні, чи він є ще працівником есесерівської України. Усе це достатньо чітко проявлялося при розгляді цієї важливої для Гуцульського краю проблеми, коли панацеєю вважалися і цінувалися центральні регіони України, багаті на корисні копалини, де сконцентрований, за їх уявою і мисленням, "гегемон-інтернаціоналіст, авангард соціалістичного суспільства", вільний від "націоналістичних пережитків", насамперед, таких, як знання рідної української мови, дотримання народних і родинних традицій, звичаїв та інших морально-культурних надбань, і, водночас, скоса, зверхньо дивилися на сільські регіони, знецінюючи їх соціально-економічну й культурно-духовну, а коли йшлося про Гуцульщину, Карпати, то й природо-рекреаційну та оздоровчу значимість. Безперечно, ці постулати позбавлені всяких елементів науковості та наповнені абсурдністю. Але вони служили основою для обмежень відведення коштів на розвиток тут мережі закладів освіти, культури, охорони здоров'я, природоохоронну та рекреаційну роботу, тим більше, якщо брати до уваги науку, хоч історико-культурне та оздоровче значення не лише для жителів цього регіону, а й значної частини України та взагалі багатьох європейських країн було і залишається незаперечним.
Усе це дало про себе знати на початку розгляду питання про створення наукової установи на Гуцульщині, коли одним з нерядових посадовців було в дошкульній формі закинуто "запитання-відповідь": "Ви з цим питанням звертаєтесь до нас, у міністерство , а Ви що, не знаєте того, що в нас є Донбас?!" Інша посадова особа, посилаючись на 25-річчний стаж у сферах організації науки, виявилась тут у безвихідному становищі з приводу того, що ніяк не може зрозуміти "навіщо гуцулам погрібна наукова установа?"
Безперечно, тут же довелося внести як для одного, так і для другого посадовця певну ясність з приводу того, що гуцули розуміють проблеми Донбасу, шанують працю його жителів і не заперечують ролі економічного потенціалу цього регіону для держави, але слід зрозуміти, що в Україні є також Карпати, Гуцульщина, де люди живуть в особливо складних ландшафтно-географічних та кліматичних умовах, і тут потрібна особлива увага до культури, освіти, збереження історико-культурних цінностей, природи тощо. А все це можливо здійснювати лише за наявності відповідних науково-теоретичних напрацювань та їх втілення в практику. Тому, безперечно, для цього тут потрібна наукова установа. Дещо більш категоричним у питаннях створення наукової установи був один з чільних посадовців ректорату Київського університету ім.Т.Шевченка, який, очевидно, забувши, що він уже не викладає партбудівництво у ВПШ, недвозначно з цього приводу заявив, що лише в даний час (мав на увазі 1993 рік) не вистачає того, щоб Інститут українознавства з Міністерством освіти і науки насаджували українознавчі установи по всій Україні, і запевнив, що цим питанням ще буде займатися вчена рада університету.
Дехто з ближчих до Гуцульщини "патріотів" був не проти створення наукової установи з дослідження проблем Гуцульського краю, але щоб ця наукова установа ні в якому разі не знаходилася на території Гуцульщини, а за її межами, зокрема в Івано-Франківську. Звичайно, ця ідея не була сприйнята, оскільки її носії мали певну свою мету: нажити собі дивіденди на ідеях гуцулів і Гуцульщини. Тоді б наукова установа та її науковці існували самі по собі, вважаючи себе "дорогими гостями" гуцулів, їх наїзниками, а гуцули і Гуцульщина були б самі по собі.
Усе сказане є достатнім свідченням того, який імідж Гуцульському краю і його жителям був створений у процесі багатовікового колоніального поневолення іноземними державами взагалі і більшовицьким СРСР, зокрема.
І хоч дана наукова установа все ж таки врешті-решт була створена на Гуцульщині, то це завдяки лише вищому тодішньому керівництву Міністерства освіти і науки України: міністру Петру Таланчуку, його першому заступнику Анатолію Погрібному а також директору Інституту українознавства Петру Кононенку, їхнім державницьким позиціям.
Проте в наступні роки декого, здавалось би, не такого й низького рівня керівників-науковців, не полишала тривога з приводу того, що на Гуцульщині функціонує українознавча наукова установа, як з приводу й того, що українознавство як наука розвивається і впроваджується його вивчення, у зв'язку з цим виносилися "ідеї" щодо закриття філії "Гуцульщина" та чулися заклики і давалися настанови бути обережними щодо українознавства і як науки, і як навчального предмета.
Це один з численних фактів, які засвідчують, що довготривалий колоніальний гніт залишає свої сліди після себе на тривалий час. Особливо це стосується культури і, насамперед, такого її компонента, як наука, яка повільно очищається і позбувається штучно насаджуваних їй протягом століть колоніальної залежності, збочень, навіть уже в умовах переходу від залежності до незалежності.
Про це достатньо переконливо засвідчують 12-річний період національно-культурного і державного відродження та розвитку в Україні на шляху її незалежності взагалі та в окремих регіонах, зокрема.
Як засвідчила 10-річна наукова діяльність філії "Гуцульщина", особливо типовим в усіх цих аспектах був Гуцульський регіон, розташований на найвищих і важко доступних територіях Українських Карпат та найбільш тривалий час, зазнавав колоніального поневолення і вимагав визначеності проблем та шляхів їх розв'язання, які б базувалися на результатах наукових досліджень відродження і розвитку краю.
І тому вже з перших днів новоствореної наукової установи на Гуцульщині основні її завдання полягали в тому, щоб вірно зорієнтуватися в тодішній ситуації і розвиток позитивних паростків рубежу 80 - 90-х рр. з національно-культурного відродження та демократизації в суспільно-громадському житті краю поставити на наукову основу, і цим самим очистити їх від негативних нашарувань,
Loading...

 
 

Цікаве