WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філія "Гуцульщина" - Реферат

Філія "Гуцульщина" - Реферат

незалежності, однак ця трагічна історія краю не залишилася безслідною в свідомості, рівнях мислення, суспільно-політичних орієнтаціях і практичних діях певної частини населення цієї етнографічної групи українців.
Усі ці явища і тенденції породили й висунули тут на суспільну арену ряд проблем, розв'язання яких стало нагальною і невідкладною справою на рубежі 80 - 90 рр. у зв'язку із зародженням та розвитком демократизації суспільних процесів в Україні. Це проблеми,насамперед, національно-культурного й духовного відродження Гуцульського краю, консолідації гуцулів, які живуть на гірських територіях, по різних сторонах Чорногірсько-Чивчинського масиву, підпорядкованих, згідно з адмінтериторіальним поділом в Україні, в різних областях, налагодження між ними співпраці в соціально-економічних, культурно-духовних, інших сферах та встановлення взаємозв'язків з гуцульською діаспорою.
І якщо в цей час було вже більш-менш ясним питання, що треба робити в регіоні Гуцульщини щодо розв'язання назрілих проблем його відродження й розвитку, то залишалися відкритими питання: хто це повинен робити і як це треба робити в тогочасних непростих соціально-економічних і політичних умовах в Україні та за її межами.
Та все ж таки, в кінцевому результаті, тут були знайдені, як показав подальший понад 10-річний період часу, вірні шляхи розв'язання цих непростих та водночас надто важливих для тогочасного і майбутнього Гуцульщини питань.
У цьому плані тут у всій своїй повноті стала очевидною необхідність:
по-перше, створення, а далі, розширення системи суспільно-громадських, наукових, навчально-виховних, духовно-мистецьких та ін. регіональних інституцій та визначення завдань щодо вдосконалення їхньої організаційної, науково-дослідницької, педагогічної, культурологічної, духовно-патріотичної та інших напрямів діяльності;
по-друге, тісна співпраця новостворених регіональних інституцій з даних питань з місцевими та регіональними представницькими й державними органами влади, громадськими організаціями, органами і закладами освіти, культури, інших гуманітарних сфер районів і міст регіону Гуцульщини та вищим громадами і науково-педагогічними структурами;
по-третє, налагодження співпраці з товариствами та організаціями гуцульської діаспори.
І тут головне - відзначити, що ці важливі ідеї, передбачення й завдання, починаючи з 1990 р., одержують своє практичне втілення.
Одним з перших і водночас важливих компонентів передбачуваної системи регіональних організацій на Гуцульщині було товариство "Гуцульщина", створене навесні 1990р. за ініціативою редактора районної газети "Верховинські вісті" Д.Ватаманюка та голови районної ради П.Пониполяка, яке згодом набуло статусу Всеукраїнського. Вслід за товариством "Гуцульщина" протягом 1991 - 1993 рр. тут склалася нова громадська регіональна організація "Гуцульська освітянська рада". Кожна з цих громадських організацій мала з самого початку створення свої сфери діяльності та відповідні завдання, які не зазнали корінних змін до сьогодні. Товариство "Гуцульщина", очолюване протягом усього часу Дмитром Ватаманюком, займається організацією проведення Гуцульських фестивалів, з'їздів і конгресів гуцулів, працює над забезпеченням консолідації гуцулів, які проживають в Україні та діаспорі, відіграє головну роль у видавничій справі тощо.
Гуцульська освітянська рада навчальних закладів (голова, директор Яворівської ЗОШ - І - ІІІ ступеня Косівського району, кандидат педагогічних наук Петро Лосюк) працює над розв'язанням проблем розвитку та вдосконалення освіти в умовах Гуцульського регіону, періодично проводить свої засідання та науково-педагогічні заходи з питань організації навчально-виховного процесу, запровадження вивчення гуцульщинознавства, узагальнює і поширює передовий педагогічний досвід з даних проблем тощо.
Однак ці організації буди і залишаються на громадських правах. До їх складу ввходять досвідчені спеціалісти-практики з галузей культури, освіти, мистецтва, преси та ін., які забезпечують ефективну діяльність як товариство "Гуцульщина", так і Гуцульської освітянської ради в питаннях виконання ними своїх обов'язків, що стосувалися розв'язання проблем організаційно-методичного характеру і не охоплювали широкого спектра проблем Гуцульського регіону, нагромаджених у процесі багатовікової і складної історії цього краю. І тут, як засвідчив початок 90-х рр. XX ст., важливе місце належить науці, без якої розв'язання ключових проблем належним чином практично неможливе.
А наука, яка забезпечувала б потреби краю в основних аспектах його розвитку, виявилася в той час дефіцитною. Адже цей край, особливо в період радянського режиму, належним чином не досліджувався, оскільки його ідеологами Гуцульщина, її історія, культура, інші суспільні сфери вважалися "патріархальщиною, пережитками", які згідно з настановами комуністичних верховодів, слід було долати, а не досліджувати і розвивати. І хоч у 60 - 80 рр. XX ст. на науковій арені були відомі дослідники проблем Гуцульського краю Володимир Грабовецький, Петро Арсенич, Володимир Полєк та інші, проте їх робота щодо дослідження Гуцульщини, її історії, культури, суспільних сфер обмежувалася різними способами й засобами і навіть була ризикованою. А такий науковець, як Петро Арсенич, постійно переслідувався органами КДБ за виступи проти русифікації, нищення пам'яток історії, культури, пропаганду націоналізму і т.д.
Однак і в тих складних умовах більшовицького режиму названі нами та інші, не названі, науковці чимало зробили для дослідження Гуцульського краю, його історії, культури.
Проте ці дослідження, а також наукові конференції з історії культури, освіти та інших проблем Гуцульщини, що проводилися науковцями Івано-Франківська, Львова і навіть діаспори, у містах Косові (1991 р), Івано-Франківську в час Світового Конгресу гуцулів (1993 р) не носили і, звичайно, не могли носити всеохоплюючого характеру розгляду і розкриття проблем Гуцульського краю та забезпечення в необхідній мірі втілення теоретичних напрацювань у практику.
Тому вже тоді стала очевидною необхідність створення наукової установи в регіоні Гуцульщини, яка б займалася постійно і цілеспрямовано на місцях, в регіоні науковими дослідженнями важливих проблем минулого, сучасного й перспектив майбутнього Гуцульського краю, впровадження теорії в практику його національно-культурного й духовного відродження і розвитку, утвердження національної ідеї як основи формування національної свідомості, патріотичних почуттів і громадянської позиції в усіх прошарків, груп і верств жителів краю тощо.
І, звичайно, за ініціативою і наполяганням Всеукраїнського об'єднаного товариства "Гуцульщина" і Верховинської районної ради (голова Дмитро Ватаманюк). Верховинської районної державної адміністрації (голова Петро Пониполяк), Інституту українознавства Київського університету ім.Т.Шевченка (директор Петро
Loading...

 
 

Цікаве