WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філія "Гуцульщина" - Реферат

Філія "Гуцульщина" - Реферат

ЗУНР проголошення на території Закарпатської Гуцульщини восени 1918 р. Гуцульської Республіки з столицею Ясіня на чолі з її Президентом Василем Кпочураком, яка проіснувала майже до середини 1919 р., здійснила ряд визвольних акцій і була потоплена в крові румунськими та угорськими військами.
Проте, ця волелюбна ідея гуцулів Закарпатської Гуцульщини устворенні Гуцульської Республіки була запозичена галицькими гуцулами і втілювалася ними в організації повстання проти польських колонізаторів через неповний ріку кінці квітня 1920 р. Його центром був Верховинський район, а основним місцем зосередження повстанців та їх вишколу - с.Голови. Основною метою цього повстання було звільнення краю від польських загарбників, проголошення "держави Чорногора", а тоді - збирання повстанських сил на території Прикарпаття та звільнення всіх західно-українських земель аж до р.Сяну. Однак цим планам галицьких гуцулів не судилося збутись, оскільки колонізаторам про дане повстання завчасно стало відомо і ними були кинуті військові сили та каральні загони. Повстання було розгромлено в перші дні його початку, а повстанців та їх родини жорстоко покарано, і таким чином польський колоніальний режим залишився тут до 1939 р.
Не зовсім комфортно почували себе на Гуцульщині й радянські "визволителі", які прибули сюди зразу ж після початку Другої світової війни для "захисту краю", особливо коли стала очевидною справжня суть марксистсько-ленінсько-сталінського соціалізму та "влади трудящих". І хоч у цей час можливості гуцулів були надто незначні, однак, подекуди прояви акцій проти радянського режиму мали місце. Це стало помітним у 1940 - на початку 1941 років. У багатьох селах Галицької Гуцульщини були непоодинокі факти ухилення від участі у виборах до Верховної Ради, що відбувалися в лютому 1941 р. Так, наприклад, з присілка Лисичка Верхньо-Ясенівської сільської ради Верховинського району з 95 виборців проголосували 3, а з присілка Запогар цієї ж сільської Ради взяли участь в голосуванні 6 виборців, хоч за списками їх тут нараховувалося більше 120. У с.Шешори сусіднього з Верховинським Косівського району на початку 1941 р. убито голову сільської ради, а на початку літа цього року у Верховині убито заступника голови райвиконкому і т.д.
Ширше і цілеспрямованіше тут розгортається національно-визвольна боротьба проти німецьких фашистів у роки війни та більшовицько-радянського режиму на її завершальному етапі та в післявоєнні роки, коли тут були створені і діяли достатньо сильні формування ОУН-УПА.
Весною 1943р. у Верховині місцевим жителем Дмитром Біліпчуком (пізніше сотенний УПА) убито коменданта поліції, а протягом весни і літа 1944 року формуваннями УПА здійснено ряд боїв проти німецьких та угорських фашистських військ, яким завдано чималих втрат у живій силі та технічному спорядженні.
Масштабно розгорталися і велися національно-визвольні змагання на Гуцульщині, особливо на її Галицькій і Буковинській частинах на завершальному етапі Другої світової війни та в післявоєнні роки проти більшовицько-радянських посіпак.
Боротьба тут, порівняно з іншими регіонами України, була неймовірно жорстокою по своїй суті і тривалою в часі. І, головне, що тут більшовицьким енкаведистсько-кагебістським формуванням, незважаючи на ведення ними боротьби проти національно-визвольних змагань найбільш злочинними методами, формами й засобами, не вдавалося в повною мірою досягнути своєї зловісної мети. Якщо в інших регіонах після відступу) німецьких і приходу радянських військ останнім вдавалося встановлювали свою місцеву владу, то на Гуцульщині розв'язання цього питання виявилося проблемним. У більшості населених пунктів сільські ради створювалися лише в квітні - травні 1945 р., хоч їх території були зайняті більшовицько-радянськими військами у вересні - жовтні 1944 року. В цей час тут діяла українська повстанська влада, які по можливості займалася вирішенням питань повсякденного життя людей в умовах, коли в районних центрах зосереджувалася більшовицько-радянська влада та її адміністративні й репресивно-каральні формування.
Проте створення і функціонування в регіоні Гуцульщини повної структури органів місцевої більшовицької влади далеко не повною мірою розв'язало проблему зміцнення більшовицько-радянського режиму. Повстанськими формуваннями протягом понад 10 післявоєнних років здійснюються напади на військові радянські енкаведистсько-кагебістські формування, військові гарнізони, насаджені повсюдно, сільські ради та їх підпали, точились часті бої і перестрілки з прикордонними військами та інші акції визвольного характеру.
І лише восени 1955 року більшовицькому режиму внаслідок посилених кагебістських операцій вдалося знищити останні підпільні осередки українських повстанців, що до цього часу діяли в центрі Галицької Гуцульщини на території сіл Голови, Замагора, Красноїлля. В.Ясенів, Стебні Верховинського району у той час, як в інших місцевостях України більшовицькому режиму вдалось розгромити повстанські угруповання ОУН на початку 50-х рр. Про це також засвідчують військові гарнізони, що були повсюдно насаджені в післявоєнні роки на території Західної України для посилення боротьби з національно-визвольними змаганнями і знищення українського повстанського підпілля. Але якщо ці гарнізони були повсюдно зняті на початку 50-х рр, то в селі Головах Верховинського району таке військове формування знаходилося і продовжувало свої злочинні акції аж до осені 1955 р. І лише після повного знищення повстанського підпілля в цьому селі та навколишніх селах дана оперативна група кадебістських бойовиків своїми зверхниками була розформована як така, що виконала покладені на неї функції.
І тут склалася в ті часи унікальна історична ситуація, яка заслуговує на увагу сучасних науковців-дослідників, а можливо і майбутніх. За 10 післявоєнних років більшовицький СРСР міцно укріпився на одній шостій суші планети Земля, оволодів він виготовленням атомної зброї, підпорядкував своєму впливу ряд держав Європи та Азії, перетворився у велику мілітарну силу і став серйозною воєнною загрозою для всього світу, в той час цьому монстру лише на 11 році після Другої світової війни вдалося досягти своєї мети - повністю розгромити національно-визвольні змагання на Гуцульщині.
Усе це і попередню історію Гуцульського краю більшовицько-радянська влада намагалася врахувати і, таким чином, будувала тут у наступні десятиріччя свого режиму політику, яка ґрунтувалася на "ленінсько-сталінській пильності", тоталітаризмі, фальшивості й жорстокості, про що йшла мова вище, та суворій ізоляції гуцулів, які жили в Україні, від контактів і співпраці з гуцульською і взагалі українською діаспорою.
І хоч іноземним колонізаторам протягом багатовікової історії колоніального поневолення Гуцульського краю не вдалося вбити в його жителів волелюбність, національну гідність та патріотизм до своєї нації і держави, їх
Loading...

 
 

Цікаве