WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філія "Гуцульщина" - Реферат

Філія "Гуцульщина" - Реферат

Гуцульщині уможливлює зробити узагальнюючий висновок, що ці процеси, хоч проходили тут у загальноукраїнському контексті, однак вони були ще складнішими в цьому краї, ніж на інших українських землях, і залишали за собою ще важчі наслідки, відяких терпів народ, що тут проживав (гуцули). Головною передумовою посилення колоніальних режимів на землях Гуцульщини колонізатори вбачали в їх розшматованості та роз'єднаності людей цього краю, що жили по різних сторонах Чорногірського хребта і все залежне від них робили, щоб такого об'єднання, консолідації гуцулів не відбувалось ні в якому разі, незважаючи на те, чи то Гуцульський край був підпорядкований колоніальним режимам різних держав, чи якоїсь однієї іноземної держави - поневолювача. Але коли брати періоди перебування Гуцульщини під колоніальним режимом однієї держави, то все це, однак, залежало від особливостей, які зумовлювалися соціально-економічними, політичними, духовно-культурними та іншими чинниками, що діяли в даній колоніальній державі.
І тут заслуговує на увагу порівняння таких двох колоніальних режимів, як Австро-Угорської імперії і СРСР. Перший, австро-угорський, хоч з особливою наполегливістю намагався насаджувати свою диктатуру, обмежувати в правах місцеве населення гуцулів, та водночас залишав певні привілеї за представниками національностей колишніх колоніальних держав, зокрема поляків на Галицькій Гуцульщині, угорців та чехословаків - на Закарпатській, молдован і румунів - на Буковинській та євреїв на території всієї Гуцульщини, як і взагалі західноукраїнських земель, підпорядкованих у той час Австро-Угорщині.
Австро-угорський режим намагався всякими способами і засобами сприяти їм у захопленні земель гуцулів, обмежувати в інтелектуальному їх розвитку, допущенні до праці в різних державних сферах тощо.
Однак понад 140-річне панування Австро-Угорської імперії на території Гуцульщини, як і взагалі землях Західної України, особливо після скасування панщини в 1848 році, порівняно зі своїми попередниками і наступниками, залишило і певні позитивні сліди.
У цей час відбувалися процеси національно-культурного, політичного та суспільно-громадського оживлення на всій території Гуцульського краю, активізації його жителів щодо практичного здійснення цих процесів. Цьому сприяли приїзди на Гуцульщину та суспільно-громадська, літературна, культурно-просвітницька робота і відпочинок Івана Франка. Михайла Коцюбинського, Лесі Українки, Гната Хоткевича, багаторічна науково-дослідницька та збирацька робота Володимира Шухевича, Володимира Гнатюка, Ярослава Головацького, Івана Вагилевича, створення і діяльності тут організацій "Просвіта", "Січ", Української радикальної партії, молодіжних .організацій "Пласт". "Сокіл" та ін. Важливу суспільну і громадсько-політичну роль на Гуцульщині в цей час відігравала вічева форма, започаткована в 1885р. у центрі Гуцульщини Верховині (тодішнє Жаб'є), названому Іваном Франком "Гуцульською Столицею", одержала своє продовження, поширення не лише на теренах Гуцульщини, а й за її межами. На вічах обговорювалися важливі питання громадського та суспільно-політичного життя, їх учасниками з обговорюваних питань проголошувалися заяви, приймалися декларації, вимоги, протести до властей тощо.
Усе це та багато іншого давало позитивні наслідки щодо культурного піднесення жителів краю, їх суспільно-громадської активності, захисту своїх прав навіть у тогочасних умовах, що складалися в Австро-Угорській імперії.
Другий колоніальний режим на території цілої Гуцульщини, більшовицько-радянський, хоч проіснував на території цього краю, як і Західної України взагалі, неповних 50 років, проте його політика була спрямована на стримування (гальмування) процесів консолідації гуцулів, що жили по різних боках Чорногірського масиву. Це стосувалось як соціально-економічних, так і культурно-духовних та інших сфер (взаємовідносин). Після так зв. "возз'єднання" протягом 1939 - 1945 рр. західно-українських земель з УРСР територія Гуцульщини по частинах була підпорядкована трьом обласним центрам, увійшовши до складу: Галицька - Івано-Франківської, Буковинської і Закарпатська - Закарпатської областей. Кожний з обласних центрів цих областей намагався якнайповніше використовувати весь партійно-адміністративний механізм більшовицько-тоталітарної системи для насаджування та зміцнення диктаторського режиму, насамперед на підпорядкованих їм територіях Гуцульщини, які виявилися в їх складі віддаленими "провінціями" та резерваціями хижацького використання природних багатств. І, таким чином, у період радянського режиму вони вважалися територіями "патріархальщини", чималій кількості їх населених пунктів надавався статус "неперспективних" тощо. Все це ще більше обмежувало і позбавляло елементарних прав жителів Гуцульського краю в умовах радянської тоталітарної системи.
Водночас не стимулювалися в період більшовицько-радянського режиму його органами взаємозв'язки співпраці між частинами Гуцульщини, що входили до складу різних областей, хоч так зв. "соціалістичні змагання" у різних галузях і на різних рівнях гіперболізувалися до повного абсурду.
І це тут було, як нам здається, не випадковим. Більшовицькі ідеологи і чиновники-служаки намагалися завжди в таких ситуаціях бути "пильними", як вони про не самі про себе постійно торочили. Тут ця саме "пильність" зумовлювала не налагоджування зв'язків співпраці в межах території проживання такої етнографічної групи українців, як гуцули, якщо вони по адмінтеригоріальному поділу входили до різних областей, в т.ч. і через такий важливий на той час засіб, як соцзмагання, а навпаки. А якщо якісь змагання тут і організовувалися, то це були факти поодинокі, епізодичні і до того ж, переважно, в галузі колгоспного тваринництва.
Взаємозв'язки співпраці в культурно-інтелектуальних та ін. сферах, у яких було зосереджено працю інтелігенції, не розвивалися. В результаті цього, в непоодиноких випадках, складалася ситуація, коли керівники районних галузей чи то освіти, чи то культури, чи то охорони здоров'я, чи якоїсь іншої двох районів-сусідів, що відносились, згідно з адмінтериторіальним поділом, до різних областей, не лише не підтримували тісних зв'язків співпраці, а й часто не знали один одного.
Така політика більшовицького режиму базувалася на більш давній і менш давній тогочасній історії Гуцульського краю, а також його перспективах у мріях колонізаторів-поневолювачів. Весь минулий історичний час засвідчує, то гуцули споконвіків були патріотами української землі та Гуцульського краю. На Гуцульщині, по суті, завжди одержували свій відгомін національно-визвольні змагання, що велись на Східній Україні чи в інших її регіонах.
Це - тривалий опришківський рух, це - повстання на території Буковинської Гуцульщини проти австрійського колоніального режиму в кінці 40-х рр. XIX ст. під проводом Лук'яна Кобилиці, це - після проголошення УНР та
Loading...

 
 

Цікаве