WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Філія "Гуцульщина" - Реферат

Філія "Гуцульщина" - Реферат

ЦККПУ Валентин Маланчук побудував на Гуцульщині основну частину свого виступу, у якому піддавав нищівній критиціІвано-Франківську область за те, що вона "наповнює загальнореспубліканські святкові концерти, огляди художньої самодіяльності, конкурси та інші заходи "патріархальщиною з Гуцульщини" та категорично вимагав припинити це в майбутньому.
Звичайно, дотримання даної компартійної настанови було взято під постійний і суворий контроль. І коли навіть у кінці 80 рр., уже в час "Горбачовської перебудови", були спроби все ж таки організувати огляд фольклорних колективів з Гуцульщина та деяких інших районів Прикарпаття, тодішній облвиконком в особі заступника голови Галини Лихачової організував заборону проведення даного огляду, вияснення, звідки (за словами Г.Лихачової) "виколупано його програму" тощо.
У період 70 - 80 рр. обмежувалися і навіть заборонялися наукові дослідження історико-культурних процесів на Гуцульщині, доступ до наукової спадщини про історію і культуру гуцулів, публікації наукових матеріалів тощо. І лише збочені через призму комуністичних догм і доктрин матеріали, як, наприклад, "Розвиток культури на Гуцульщині за роки радянської влади", "соціалістичні перетворення" та ін. мали повсюдно зелену дорогу і відповідне місце в друкованих та усних засобах масової інформації.
Цей особливо складний історичний шлях гуцулів уможливлював фальсифікацію представниками наукових кіл" колоніальних держав етнічно-національних, політичних, культурно-духовних та ін. процесів на підпорядкованих їм землях Гуцульщини. Кожен з них намагався відірвати цю етнографічну групу українців від її українського історичного кореня та насадити її подальший розвиток на ґрунт своєї нації колонізатора-поневолювача. приховуючи, таким чином, своє іноземне поневолення на загарбаних ним чужих територіях (землях). Так, наприклад, після розпаду Австро-Угорської імперії, коли гуцули, що проживають по обох берегах Білого і Чорного Черемошів, опинилися у складі королівської Румунії, румунський "науковець" Іон Ністор у складеній ним демографічній карті Буковини для Паризької мирної конференції гуцулів показав як окремий народ поряд з німцями, євреями та ін. народностями.
Раніше цей же Ністор з метою створення фальшивого ґрунту для прилучення всієї Буковини до Румунії фальсифікував дані перепису населення 1910 року, поділивши українців на "рутенів" і "гуцулів". І, звичайно, високі достойники Версапьської конференції цими "науковими послугами", на жаль, скористувались, і гуцули, як і інші українці Буковини були кинуті в колоніальне ярмо королівської Румунії, як і галицькі гуцули та вся Галичина були ними, за особистим наполяганням США та Франції, запроторені під колоніальний режим Польщі, а Закарпатська Гуцульщина і Закарпаття взагалі були тоді передані в підданство Чехословаччині.
А землі Східної України в кінці 20-х рр. XX ст. були "достойниками" країн заходу без всякого опору з їх боку залишені за Російською імперією в її новій іспостасі - СРСР. Все це завершилося важкими наслідками для українського народу взагалі й для такої його етнографічної групи, як гуцули, зокрема. Кожен з колонізаторів на підпорядкованих йому територіях здійснював денаціоналізаторські процеси, використовуючи для цього відкриті і приховані форми та засоби колоніального поневолення. Особливими об'єктами, куди постійно і наполегливо спрямовувалась їх колоніальна політика, були землі, на яких проживали гуцули. Основне місце колонізаторами тут відводилося продовженню, поширенню і поглибленню різних фальсифікацій, маніпулюванню свідомістю горян-гуцулів. Тривале перебування гуцулів Буковини в контактах з молдованами і румунами та під зверхністю їх держав спричинювало сприйняття гуцулами запозичення окремих елементів із молдавського і румунського побуту, звичаїв, мови тощо. Але ці "запозичення" не були настільки істотними, щоб відбивалися якимось чином на суті звичаїв, побуту, мови та інших сферах діяльності гуцулів. Проте окремі українофоби румунського походження намагалися продовжувати гіперболізувати ці "запозичення" і на цій основі виводити фальсифіковані узагальнення. Так, наприклад, румунський "дослідник" М.Бенецяну характеризував гуцулів, як таких, що "категорично відрізняються від українців"; інший румунський "фахівець" О.Лекка вбачав у гуцулах русифікованих румунів". Є чимало українофобського характеру в інших суспільно-культурних сферах.
Про антинаукову суть цих тверджень доводили чимало навіть румунських дослідників, що дотримувалися наукових засадничних позицій. Так, наприклад, румунський фахівець з цих галузей І.Петруц у підсумковому висновку свого дослідження довів, що в гуцульській говірці "не існує жодної характерної риси, не властивої українській мові".
Румунські дослідники дали наукові доведення: Ф.Влореску про народний одяг буковинських гуцулів, С.Алтереску - про народну драму, К.Мартинчук - про весільні звичаї та ін.
У такому ж плані, лише на свою користь, намагаються фальсифікувати історико-культурні й політичні процеси на Гуцульщині польські історики. Один з них Ф.А.Осендовський у середині 30-х рр. XX ст. робить безпідставні спроби довести про віддаленість і роз'єднаність "гуцулів і русев" та особливу близькість гуцулів до поляків, нібито віковічне піклування останніх про долю гуцулів, щоб "забезпечити їм добробут, дати освіту" і т.д.
На Закарпатті підхоплена і з особливою інтенсивністю тривалий час мусується фальшива ідея русинства як альтернатива українства. По основній своїй ідеологічній сутності русинство, зокрема його течія, що стоїть на крайньо антинаукових, антиісторичних позиціях, близька до російського імпершовінізму. Ідеологи цієї течії наполегливо намагалися "доводити", а дехто з них і до цього часу це продовжує (Магочі США та ін.), що русини - не українці. Очевидно, саме для цього зав. кафедрою російської мови і літератури Пряшівського університету (Словаччина) Мироном Списаком запозичено у Валуєва заборону в 60 рр. XIX ст. української мови на території України і перенесено М.Сисаком цей постулат на Карпатський регіон, який в II пол. 90-х рр. XX ст., заперечуючи проживання в цьому краї українців, недвозначно висловлював своє твердження, що в Карпатах "не було, нема і бути не може українців".
Безперечно, суть таких "доведень" не витримує ніякої критики, їх абсурдність видно, як кажуть, неозброєним оком. Проте, все ж таки ці "ідеї" активно бродили по Закарпаттю і за його межами, на їх ґрунті будуються фальшиві національно-політичні концепції і доктрини, які мали і подекуди ще зараз мають певний вплив на окремі групи людей Закарпаття щодо формування їх суспільно-політичних орієнтацій та громадянських засадничих позицій.
Це, звичайно, не могло проходити поза увагою якоїсь, хай незначної, частини жителів Закарпатської Гуцульщини.
Таким чином, короткий огляд тривалих політичних, історико-культурних та ін. процесів на
Loading...

 
 

Цікаве