WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українці мають керуватися лише загальноукраїнським часом - Реферат

Українці мають керуватися лише загальноукраїнським часом - Реферат

інтелігенція! І все це втілилося в містерійному театрі Станіславського - Немировича-Данченка, який готував, замість сакралізації та героїзації "унікального явища" російської інтелігенції, нового героя - "безгеройну масу". Чи був у цій містерії бог? Спочатку він був "богом літературних збориськ" (М. Цвєтаєва), а згодом, дещо "Захід допоміг", - творча містерія апокаліпсичного жаху (найістотніша фольклорно-геопсихологічна риса західної психотиповості), яка дещо уповільнено розгорталася у "крик душі", що перетворився у "пафос, що вилився в істеричні форми" (Л. Курбас). Стосовно бога… А. Бєлий висловився ще на початку XX ст., що людство "підходить до містерії, котра ніколи й не снилася давнім грекам", зокрема, до містерії тотального тоталітаризму. Тож, повернене гегелівське світосприйняття, що мало державу виявленням світового абсолютного Духу, далебі, божеством, утверджувалося як найочевидніша очевидність. Після оприлюднення "Першого маніфесту футуризму" (1909) в Італії культ насильства та машинної цивілізації разом із антикультурою не лише опановують театральні містерії. Футуристичні суспільствознавці у театрі майбутнього "не залишили місця людині та її проблемам і тому цілком логічно об'єдналися зі своїми однодумцями - фашистами. Спільність ідей "людей майбутнього" - футуристів, Леніна, Муссоліні, Гітлера - парадоксально виявлялася у презирливому ставленні до міщанства, на спинах і підтримці якого вони й будували оспіване майбутнє" [5].
Суцільний мітинг-містерія тривав не лише "з лютого до осені сімнадцятого року" в Росії, він тривав по всій Європі 1-ї половини XX ст. у певних психополітичних інтерпретаціях, досягши найбільших своїх тоталітарних виявлень у СРСР, Італії та III Рейху. "Справжнім шедевром ідейного екстремізму виступають політичні постулати марксизму, які безапеляційно закликають до використання крайніх засобів соціальних перетворень (через мілітаризацію суспільства, його "революціонізацію", тобто розпалювання в ньому ворожнечі і класової боротьби) вимагають від своїхприбічників сліпого підкорення і виконання будь-яких, навіть найабсурдніших накреслень, "наукових" висновків та інструкцій" [7].
Більшовизм робив політичні міфи марксизму-ленінізму у сталінській інтерпретації основою-основ духового життя совєтських людей, фасуючи їх у суспільну масу - "совєтський народ": "ходіння по муках" завершувалися апофеозом "військового комунізму" зі своїми богами, скрижалями, поводирями і юродивими, та сином Бога - батьком народів; трудові вахти із боротьбою за врожай, ленінські уроки із засадами будівничих комунізму, клятви "вірних ленінців", ритуальні дні меліоратора, шахтаря, рибалки, комунальника, артилериста, совєтського міліціонера, прикордонника тощо, засудження "ворогів народу", "шпигунів" та їхніх поплічників…
Сталінщина (містерія з містерій!) не закінчила свого буття із смертю Сталіна, вона перетворилася у ще натхненнішу брєжнєвщину - масове носіння "гірлянд Слави", багатогодинні урочисті збори, всенародне вивчення "скрижалей" ("Малая земля", "Целіна" тощо)…
А що ж Україна? Який її внесок до справи містерій XX ст.? Україна з перших днів подій сімнадцятого року минулого століття також по-своєму долучилася (і досить ефектно). Приклад - трупа Садовського. "Всі працівники театру були вбрані у національні костюми. Попереду колони їхали три вершники: сам Микола Карпович Садовський у костюмі Тараса Бульби - на білому коні, Олександр Ковальчук в образі Остапа - на вороному коні, на коні в яблуках - Лесь Курбас у костюмі Андрія. Колони демонстрантів ішли на Софійську площу до пам'ятника Богданові. Там відбувся величезний мітинг… 1 квітня - перша всенародна маніфестація, названа Святом Свободи…, під час маніфестації промовляв Михайло Грушевський, закликаючи всіх скласти присягу перед образом Шевченка…, з балкона міської думи Грушевський звернувся до маніфестантів із промовою. 12 червня у Києві відбулися урочистості (збори у Троїцькому народному домові, військовий парад, демонстрація, молебень, мітинг на Софійському майдані), пов'язані із оприлюдненням I Універсалу Центральної Ради. 9 листопада - урочисте оприлюднення III Універсалу Центральної Ради, святкування проголошення УНР, мітинг на Софійській площі (виступ М. Грушевського, читання III Універсалу, молебень, військовий парад). Вельми скептично до подібних парадів ставився Володимир Вернадський" [7]. Він навіть занотував, що у квітні 1918 р., коли німці вступили до Києва, українці давали паради, скуповували залізо, шкіру, мануфактуру тощо і відправляли все до Німеччини.
Згодом час дещо підправив у трагічні кольори (про що вже нині назгадувано) суцільний антиукраїнський етноцид. Його припинено 1 грудня 1991 року, коли весь український народ сповістив, що він є Н А Ц І Є Ю і має с в о ю д е р ж а в у - У К Р А Ї Н У. Щоб не відбувалося після цього, відбувається у своїй державі, різноманітні процеси неминучі, бо ніщо з нічого саме-собою не утворюється. І Помаранчева революція, і різноманітні як "газові", так і більш радісні події, - це життя, це процес державотворення, процес утворення, утвердження й становлення, і він уже розпочався і йде, а перший день грудня 1991 р. (ці цифри можна читати і зліва направо і справа наліво) - його лише задокументовано, і відповідно з того моменту і розпочався український (а не київський, дрогобицький, луганський, тузлинський чи ялтинський) час. Час - один для всіх, хто вважає себе українцями, і він для них є радісним, а для тих, хто не вважає себе українцями, однаково - час є українським.
Чи треба нам змінювати стереотипи минулого? Обов'язково, навіть, якщо для цього треба переписати всю т.зв. історію! Лише треба остерігатися бути втягненими як виконавці у новітню містерію, яка зветься "В И Б О Р И". Вибори, для чого б вони не здійснювались, є лишень звичайною часточкою загального процесу, щоб нам про них не розповідали.
Література:
1. Головінський І. Національна свідомість як рушійна сила державотворення. Психологічна інтерпретація. - К.: "Аконіт", 2004.
2. Кононенко М.П. Побач (!) слово // Українознавство, 2003. Ч. 4 (9). - С. 113-117.
3. Кононенко П.П. Національна ідея, нація, націоналізм // Українознавство, 2005. Ч. 3. - С. 6-50.
4. Кононенко П., Кононенко Т. Український етнос: ґенеза і перспективи. - Обухів: ГНИП, 2003. - 516 с.
5. О. Клековкін. Містерія XX ст. // "День", 2001, 4 січня, С. 5.
6. Сніжко В. Брама. - К.: Міленіум, 2005. - 386 с.
7. Скиба В., Горбенко В., Туренко В. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки - К.: Основа, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве