WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українці мають керуватися лише загальноукраїнським часом - Реферат

Українці мають керуватися лише загальноукраїнським часом - Реферат

"доживем - побачим", як Бог дасть, бо вже недовго… Дослідники ж аномальних явищ (приміром, псевдоміражів), що нині вже не сприймаються як "мракобіси", свідчать про "занурення" у майбутні просторові структури або про "потрапляння" у минулі.
З. Фройд був переконаний, що думки й поведінка людини, головним чином, мають позасвідоме походження і найчастіше виникають в результаті конфлікту між нав'язаною реальністю свідомістю та підсвідомими сексуальними або агресивними спонуканнями. Повернемось до "праве-ліве": які центри більше задіяні, ті й будуть активнішими. Якщо в глибинах психіки групи племен "засіли" ще з часів "рослинного" виживання, коли фактом було тотальне природне нищення чоловіків (як ми це спостерігаємо у формі робочих бджіл, а, особливо, мурах) та їхня хворобливість, що призводило до низької сексуальності (племена відновлювалися й формувалися загалом, головно, завдяки "сусідам", "старшим друзякам" і "гостям" з більш сприятливих кліматично регіонів, що спричиняло вже й тоді певні психічні проблеми), то вони будуть обов'язково виникати позасвідомо, за умови, що свідомість, довкілля буде сприяти активності тих півкуль, де знаходяться центри сексуальних та агресивних спонуканьабо активної творчої уяви, потворно-ущербних її виявлень. Поза сумнівом, що значна частина психічного життя людини не усвідомлюється нею, бо "лежить" поза межами свідомості. "Когнітивною передумовою розвитку свідомості є інтелектуальна можливість людини робити порівняння оточуючих її явищ. Ця можливість творення "уявних" порівнянь є серцевиною інтелектуального розвитку. Евентуальне засвоєння національної свідомості має передумовою розуміння того, що є "своє" і що є "чуже", себто відношення одиниці до середовища у контексті мови, культури, спільної історії. У праісторичні часи глибоко закоріненими рисами людини були дві: інстинктивна тенденція зближення і довіри до близьких осіб та недовіра і ворожнеча до невідомих осіб чи явищ. З часом згадана тенденція сприяла виникненню більших суспільних груп, приміром, родів і племен" [1].
Неодмінно слід зауважити, що усі ті особливості людської психіки, на яких так настирливо наголошував З. Фройд, існують беззаперечно, проте вони не є домінантними у поведінці всіх людських суспільств - від найдавніших угрупувань і до нинішніх націй. Більше того, у формуванні давніх людських структур важливу, а іноді й визначальну роль, відігравали хвороби, особливо, інфекційні пандемії або така незначна, на поверховий позирк, риса, яка допомагала в несприятливих обставинах пристосовуватись до переможців, як мовно-психічна "консервативність" (природна нездатність до вивчення чужої мови), у цій ситуації призводила до трагічних наслідків. Приміром, Г. Фостер, відомий вчений, мандруючи із Дж. Куком, звертав увагу на те, що серед багатьох островів Тихого океану деякі жителі островів мали значну пластичність мовного апарату і легко засвоювали різноманітні мови сусідів, а у інших "їхнім органам мовлення не вистачало рухливості", що було гальмом у прогресі тих суспільств, те є і нині…
Особливості психіки (на формуванні яких ми не будемо зупинятись) визначають певну психотиповість, яку відповідно до архетиповості "оцінюють" у символах довкілля, тож весь світ людства, як духовий, так і матеріальний, - побудований на символах. Чи були вони складніші за часів первісності, чи змістовно досконаліші - нині однозначно визначити складно. Проте, на моє переконання, найдавніші були "добріші", генеза ж людства в своєму поступальному рухові набула багато зла за часів активного прогресу і т.зв. науково-технічного становлення ще з часів неолітичного вибуху, але нині має "добрішати" доросліючи. Лише через гуманність можливо прибути до сфери розуму. Спіраль - безконечник прогресу…
Цю останню тезу треба сприймати як візуальний символ генези у с ь о г о! Це не гіпотетичний символ, а реальний, як існуюча мушля спіральної форми, як у равликів лісових, поширених у нас, тощо. Бо надає нам можливості реалістично сприймати як біологічні процеси, так і суспільні: бурхливий розвиток одних регіонів на тлі занепаду інших. Саме тому й відбувається г е н е з а, а не постійний застій. І сорокасантиметрові заввишки динозаври протягом ста мільйонів років стають багатотонними фабриками по виготовленню органічних добрив, а "гола" істота габіліс стає будівником космічних ракет, комп'ютерів, штучних добрив та одягу міні-бікіні. У мільйонних відтинках планетної генези в одних регіонах суходолу чи океану відбувалися прогресивні формобудуючі процеси (приміром, динозаври в південній частині сучасної Південної Америки, квіткові рослини Південно-Східної Азії, габіліси в Східній Африці), а в інших - психомисленнєве становлення та подальші процеси генези мозкової дії відбувалися в зовсім інших, більше того, - протилежних умовах.
І якщо дехто вважає "квінтесенцією ментальності нації, що не може створити державу", шевченкове: "Тяжко мені сиротою на сім світі жити", то це лишень період у загальній генезі "українства" і в становленні модерної української нації, зокрема. Цей період, який Є.Маланюк означував "малоросійством", я ж - "шельменківщиною", є значно тривалішим, аніж здвиги на кшталт "помаранчевої революції" чи "кучмізму" (завантаженого на "кравчучки"). У розмові про становлення та перспективи совєтської літератури один з російських класиків (Корній Чуковський) зауважив, що не слід лякатися словесної еквілібристики, яку молодь використовує для самоутвердження в розмовній мові. Значно загрозливіше і для самої мови, і для суспільства, яке нею послуговується, використання брутальності, абсурдності та іншої "нісенітниці" з боку письменства, зокрема тих, хто має можливості висловлюватись і писаними джерелами, і назагал.
Тому я не погоджуюся із поважаним мною особисто і моєю ріднею (з яких нікого вже немає) Володимиром Яворівським, що нині письменство пише те, що треба, та ще й так, як треба. Бо ж ломить ще туга деяких українських "публіцистів", що нема в нашій українській поезії "того російського, що йде від Русі - зметнутися, розправити крила, немає аналогів соколам Суворова, пташенятам гнізда Петрова, буревіснику Горького. Нація втратила цю "руськість" - цей стрижень, що бере початок від слова Русь, втратила своє чоловіче начало, забула про настільки велику в психологічному плані перемогу Добрині Микитовича над Змієм, забула і про сина Іллі Муромця - Сокольника. Але ж це символи: переможи свого дракона, ширни, як Сокіл! У цьому - причина приземленості, хтонічності української культури".
Та невже? Невже в цьому причина? Я переконаний глибоко й аргументовано, що ні. А тому повернуся до
Loading...

 
 

Цікаве