WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українці мають керуватися лише загальноукраїнським часом - Реферат

Українці мають керуватися лише загальноукраїнським часом - Реферат


Реферат на тему:
Українці мають керуватися лише загальноукраїнським часом
Хіба той, хто хоче правити, як наголошує багато політиків, мусить вміти хитрувати і, разом з тим, вдавати із себе праведника, а також утверджувати переконання перспектив правом сильнішого, пустивши за вітром всі існуючі сили природної етики, честі та порядку?!
Є містерії року, десятиліття, сторіччя і, навіть, - тисячоліття чи ери! Усі ми, люди, є свідомими (несвідомих значно більше) свідками й учасниками таких містерій. Хоча, можливо, що найдивовижнішою містерією Всесвіту є містерія "Генеза Планети Земля". Вірогідно, вона є містерією Галактики?! Хто знає, проте й не менш відомих містерій вистачає…
Психоідеологічний фантом "волі і правди" надихнув народ на здвиг подолання стресу у переході до активної націогенези, який перетворив міфологеми минулого в реальність: наразі "разом нас багато і нас не подолати" - як колись Світ усвідомив, приміром, "но пасаран", "патріа о муерте" або "рот фронт!" Проте аж бринить запитання: "Чи потрібні зміни стереотипів?"
Більшість українців, практично, сприймає усі дії, пов'язані зі змінами, вороже і достатньо агресивно, хоча на рівні побутових "теревенів" (без залежності від соціального стану) немовби і прагнуть змін, більше того, навіть імітують, що конче потребують їх. Проте врахуймо, що кожне відходження від сталого, звичного - спричиняє стресовий стан психіки, і дехто потребує періодично такого стану, а дехто страждає, хворіє і навіть гине… Далебі, новий устрій неможливий без нової людини - це знали усі, хто прагнув чи закликав до змін, не більше того. "Наперекір тому, що деякі думають, революція - це не стандартизація колективної волі та колективної ініціативи, скоріше дещо зовсім протилежне: звільнення індивідуальних здібностей людини…" - приблизно так висловлювався засновник психофілософської течії "геваризму" Ернесто Че Гевара.
Енциклопедичні видання свідчать, що міфи є лише переказами минулого, які набули свого втілення як опоетизовані (залежно від рівня природної психоетнічності) світоуявлення давніх народів стосовно Всесвіту, довкілля та дійсно уявних подій, що поміж ними відбувалися. Нині міцно утвердилось уявлення стосовно міфа, міфології та міфологем як про надуманість, неправдиве перекручування дійсних фактів і зведення їх до звичайнісінького домислу. Звернімось, приміром, до Геродота, який родом з Галікарнасу, з терену Малої Азії (приблизно 484-425 рр. до н.д.), і не має на меті підтвердження "історичності". У безпосередньому перекладі його творів маємо переповідання минулого як дуже давнього, з чиїхось слів, а також розповідь про події, що відбувалися за його життя. Та це зовсім не означає об'єктивності викладу певних подій чи дослідження процесів розвитку суспільств.
Нині багато науковців-етнологів піддають різнобічному аналізу, який відповідає сучасному технолого-методичному, більш досконалому за рівнем та науковим інтерпретуванням, накопичені у достатній кількості археологією за минулі роки артефакти і дослідницькі спостереження з давно минулих епох.
Одночасно певна плеяда істориків (я веду мову лише про тих, які функціонують на Україні) з відверто суб'єктивних позицій (які, зокрема, обґрунтовуються як досить виважені і глибоко наукові, а не політично заангажовані) прагне довести, що український терен - це немовби гігантський могильник, який поглинає усі ті племена (чи союзи племен або інші оригінальні психополітичні структури), котрі приносили сюди, мігруючи з інших теренів, культурні надбання з найрізноманітніших шарів людської генези. Бо ж тут усе закопується та поглинається землею! Ніщо ні з чим та ні з ким не сполучається та органічно не оригіналізується. Випадковість й привнесеність, на їх думку, - головні риси цього терену… Просякнуті ідеями культурогенези, з'являються тут прахаттсько-хурритські мовно-політичні угрупування з певними предметними відповідниками певній культурі у вигляді прикрас, зброї… Тут ніби хетти й афро-азійці несуть досягнення натуфійської культури, а ще й урартійці! Поза сумнівом, що цей терен побачили, а, можливо, й безпосередньо на ньому побували картвелці, уральці, алтайці, вірогідно, що й протоевенки. Це все висліди мовного надбання, яке розглядається через різноманітні існування нинішніх лексем чи їхніх слідів у минулому. (Кортить запитати: а чи вони всі вимандровували зі свого терену, чи, може, лише якась структура того ж часу, міцно психоетнічно лишаючись загалом в материзні?!) Приміром, записані на о. Крит прадавньою мовою джерела мають ознаки спорідненості з деякими полінезійськими та давньояпонською!
Значно пізніше ситуація, створена вищезгаданою плеядою істориків, стає ще напруженішою та заплутанішою через спорідненість, наприклад, празької, пенківської, колочинської, дзедзицької груп, культур і діалектів тощо. "Зазначимо, що, так звані етновизначальні риси матеріальної та духовної культур, а також мови народу протягом його історії суттєво, іноді до невпізнанності, змінюються. Однак, завдяки згаданій тяглості етноісторичного розвитку, зберігається генетичний зв'язок між окремими фазами розвитку культури та мови даного етнічного організму протягом усього його життя. Тобто головним етновизначальним елементом для власного етносу є навіть не якийсь постійний набір ознак, а тяглість його етнокультурного розвитку." Мова не може слугувати беззаперечним показником належності не лише до етносу, а навіть до племені!
Сучасні тоголезці або дагомейці (колись колонізовані Францією африканські народи) не належать до франків, як і аборигени Австралії - до саксів чи єнісейці до слов'ян. Проте у своїх психополітичних структурах-імперіях, вони були франкомовними, англомовними та російськомовними народами. Мовлення у щонайтіснішому поєднанні із мисленням є визначальним у становленні людини як істоти унікальної на момент її утвердження в генезі Планети: так і своя оригінальна мова є найістотнішою ідеологемою націогенези. Якщо навіть на момент становлення своєї окремішності певний народ не має своєї мови, то опісля набуття суверенності-незалежності нація обов'язково спроможеться мати свою мову, поновить (як чехи), відродить із забуття (ізраїльтяни), змонтують із діалектів (більшість африканських держав) або народять (у державах Люксембург, Монако). Це станеться обов'язково, а після становлення нації (мову) розпрацьовуватимуть-розцяцьковуватимуть, як новорічно-різдвяну ялинку: бо що ж то за нація, яка не опікується, не гордує, не переймається своєю мовою?! Для нації української цей процес розвитку літературної мови розпочали І.Котляревський та Т.Шевченко, гарно розпочали, а
Loading...

 
 

Цікаве