WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українці в Австралії - Реферат

Українці в Австралії - Реферат

гідроелектростанцій в Україні, але доповнив його схемами переспрямування водних потоків русел річок на природні каскади. У зв'язку з цим, було збудовано: 16 дамб, 7електростанцій, 145 км тунелів. Загальна протяжність русла штучних річок перевищувала 80 км, що зосередило в дамбах більше 7 тис. декалітрів води. Завершення будівництва цього енергетичного комплексу дало змогу споживати 10 % всієї виробленої електроенергії для промисловості штату НПВ, що дозволило збільшити можливості для розвитку не тільки австралійської промисловості, але й соціальної інфраструктури, вимагало нових підходів у розміщенні продуктивних сил країни. Розбудова схеми енергопостачання в районі Сніжних гір сприяла формуванню 7 регіональних містечок (Кума, Джіндабайн, Кенкобен, Талбінго, Кабрамара і ін.), а також багатьох таборів, які проіснували кілька років, будучи тимчасовим поселенням для іммігрантів. Щоб допомогти іммігрантам швидко пристосуватись до австралійського способу життя, в цих містечках були відкриті безплатні англомовні класи, створені Ради добросусідства та багатокультурні клуби, які заохочували робітників стати членами шахових гуртків, фотографічних груп та спортивних команд.
Австралійські історики, політики та бізнесмени погоджуються з тією думкою, що армія цих початківців, яка складалась із сотень тисяч іммігрантів, створила не лише одне з найбільших інженерних досягнень, але й показала світові, як може співпрацювати багатокультурна продуктивна сила. Для того, щоб увічнити вклад у будівництво гідроенергетичної системи в Сніжних горах і відзначити участь представників різних національностей, що долучилися до цієї справи, в 1959 р. австралійський уряд вирішив відкрити на головній вулиці м. Куми алею прапорів. Для багатьох із тих, хто віддав цій справі свої сили і здоров'я, але не дожив до цього дня, ця подія стала урочистим вшануванням їх пам'яті у розбудові Австралії. Окрім українців, в 50-60-х роках 70% загальної кількості робітників прибули із 30-ти держав післявоєнної Європи: Австрії, Англії, Греції, Ірландії, Італії, Йорданії, Кіпру, Німеччини, Норвегії, Португалії, Польщі, Росії, Румунії, Естонії, Шотландії, Чехії, Фінляндії, Франції, Угорщини та ін. Кохановський приїздив у Куму не лише, щоб працювати над схемою "Сніжні гори" і робити наукові викладки до своїх досліджень, які пізніше друкував в інженерних статтях. Тут він зустрічався з багатьма українцями, які трудилися на будовах енергетичного комплексу у Сніжних горах. О.Кохановський був одним з перших серед тих, хто домагався не допустити політичної необачності місцевої влади, пов'язаної з підняттям на центральній алеї м. Куми червоно-синього прапора УРСР. У той час бюрократичні кола Австралії були вимушені визнавати офіційно затверджену ООН символіку країн. Кохановський пропонував встановити штатив із жовто-блакитним прапором України як такий, що представляв політичний символ тих людей українського походження, які працювали над будівництвом схеми "Сніжні гори". Однак, побоюючись міжнародного скандалу і політичних нот від дипломатичних місій СРСР, представники австралійського уряду погодилися з учасниками будівництва не вивішувати жодного українського прапора. З болем у серці О.Кохановський та його друзі сприйняли це рішення. Але він був певний у тому, що, не дивлячись на тогочасну втрату української презентації, прийде день, коли нащадки згадають їхній внесок у розбудову Австралії. На жаль, він не дожив до того дня, коли світ визнав проголошення української незалежності, до того дня, коли жовто-блакитний прапор замайорів на центральній вулиці Куми. Не дивлячись на те, що алея прапорів у Кумі була відкрита в 1959 р., український прапор там було піднято лише у 1999 р. на відзначення 50-річчя започаткування будівництва електричної системи у Сніжних горах. Цим було встановлено історичну справедливість у вшануванні вкладу тих українців, які брали участь у цьому будівництві. Піднімаючи український прапор на алеї прапорів у Кумі, представники австралійського уряду згадали ім'я Кохановського серед багатьох тих українців, хто працював над цим витвором інженерного мистецтва, яким і досі пишаються всі австралійці.
Суспільно-політична діяльність О. Кохановського була спрямована на формування української громади. Вийшло так, що більшість емігрантів українського походження після завершення обов'язкового таборового поселення оселялися в сіднейському передмісті Сант Меріс, яке мало великі перспективи у розбудові та характеризувалося перевагами у придбанні дешевого житла і земельних ділянок під забудову. Для тіснішого знайомства вони збирались на різного роду зустрічі. На одній з них друзі Кохановського - Коптарук, Луцький, Садовський та Боднарук - запропонували йому створити українську громаду в Сант Мерісі. Невдовзі на загальних зборах вони обрали його першим головою громади. Так у 1950 р. виникла перша українська громада в Сіднеї.
Кохановський активно долучається до українського шкільництва, створює гурток книголюбів, а його дружина Галина взялася за створення сестрицтва при українській православній церкві у Блектауні. На своїх зустрічах члени громади обговорювали нагальні суспільно-політичні проблеми свого побуту, розвитку української еліти, обговорювали важливі публікації та ініціативи, читали власну поезію і навіть долучалися до організації протестів навпроти посольства СРСР в Канберрі проти порушення прав людини в Україні.
У статті "Якою повинна бути нова українська еліта?" (надрукована в лютому 1949 р. в газеті "Ранок") О.Кохановський пише : "Незалежна Україна може існувати лише як високоіндустріальна країна. Україна чисто аграрна або Україна, що її індустрією керуватимуть чужинці. Або навіть "свої", але національно свідомі люди, навіть якщо їй "пощастить" тим чи іншим способом здобути незалежність, - цієї незалежності не збереже і швидко скотиться на рівень колонії або на рівень держави балканського типу, що в кабінеті її прем'єр-міністра, окрім міністра-українця, за великим столом, збоку - сидітиме "технічний секретар"-чужинець, що фактично керуватиме справами держави. Перспектива незавидна!". І далі: "Україна не буде незалежною, поки українці по духу не опанують техніку або поки техніки України не стануть ідейними українцями".
Вважаю О.Кохановського одним з найбільших провісників сучасної української суспільно-політичної думки в діаспорі. Він писав відносно мало, але не все з написаного в той час можна було опублікувати. Проте сьогодні лишається дивуватися його науковим передбаченням, які він формував не лише у статтях, але й у поезіях. Він писав вірші образно, майстерно, зримо, вимогливо і прискіпливо ставлячись до кожного слова. Як досвідчений майстер слова, мав добру і рідкісну рису ставити лаконічні запитання щодо ролі і значення української діаспори. У вірші "Чумак"
Loading...

 
 

Цікаве