WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

адекватний - "культурна поліфонія".
Проте ми вважаємо, що йдеться не про заміну понять, а про зовсім інші стадії етногенезу американського народу. Якщо на першому етапі переважали змішувальні чинники в так званому американському плавильному горні, то вже на другому етапі отримана амальгама під назвою американська політична нація, яка не нівелює свої етнічні складові, а навпаки - використовує і розвиває їх позитивні елементи, але підкреслимо - саме позитивні, щоб у підсумку отримати багатокультурну мозаїку. Саме це,цілісне мозаїчне панно американської нації, з честю пройшло випробовування 11 вересня 2000 року і довело свою життєздатність у боротьбі з зовнішніми і внутрішніми викликами долі і фатуму. На наше щире переконання, вся ця мозаїка розсипалася б на дрібні уламки, якщо б не мала за основу могутній стрижень американської політичної нації!
А що ми маємо в Україні? Зараз український етнос перебуває на стадії перетворення в націю. Ми вважаємо, що цей етнонаціональний процес дуже затягнувся і це загрожує українцям втратою самоідентифікації. Дослідник Михайло Степико зауважує: "Етногенез - це втягування в коло взаємодії все більшої кількості етносів. Це його "генеральна лінія". І якщо це було характерно для племені, народності та нації, то можна прогнозувати виникнення і таких спільнот, які "знімуть" ознаки нації. Маються на увазі "паннаціоналізми". їх можна визначити як рухи за об'єднання в єдиній культурно-політичній спільноті кількох суміжних держав на основі спільних культурних рис або "спорідненості культур". Ми не з усім погоджуємося в наведеній цитаті, але факт залишається фактом: українському етносу загрожує небезпека розчинитися в етнічному, державному полі Російської Федерації, і навіть не через військово-політичну, а через культурно-економічну експансію північно-східного сусіда. Ось тому нам, українцям, треба діяти, бо буде пізно. Зовсім недавно на прохання тижневика "Дзеркало тижня" соціологічна служба Центру Разумкова 16 жовтня 2003 року провела телефонне опитування жителів чотирьох великих міст України, включаючи Київ. Задовільною вибіркою було опитано 2035 респондентів віком старше 18 років : у Києві - 535, у Львові, Донецьку і Сімферополі - по 500. Одне із запитань було таким: "Нещодавно російський політик Анатолій Чубайс заявив про створення в перспективі Росією "ліберальної імперії" на пострадянському просторі, причому першим кроком стане створення Росією, Україною, Білорусією і Казахстаном Єдиного економічного простору. Хотіли б Ви жити в такій імперії?" На превеликий жаль, бажаючих жити в "ліберальній імперії" за Анатолієм Чубайсом виявилося дуже багато. Наведемо сухі, але надзвичайно промовисті цифри. Київ - так (21,7), ні (60,6), важко відповісти (17,7). Львів - так (12,6), ні (67,2), важко відповісти (20,2). Донецьк - так (55,4), ні (26.4), важко відповісти (18,2). Сімферополь - так (78,8), ні (7,2), важко відповісти (14,0). Отже, навіть у столиці України - Києві кожен п'ятий із числа опитаних за "ліберальну імперію", у Донецьку - більше половини, у Сімферополі - три чверті. Автор матеріалу слушно зауважує: "Що за цим: невір'я у власну державу як таку, невдоволення нинішньою владою, ностальгія по Союзу? Як видно, мають місце й інші причини. І все ж забагато бажаючих для країни, яка нещодавно відсвяткувала 12-річчя своєї незалежності, керівництво якої проголосило мету: домагатися членства в НАТО і Європейському Союзі".
Ось так, як мудро зауважив перший президент України Леонід Кравчук, що маємо те, що маємо. Якщо цей процес триватиме і далі, то український етнос перетвориться в малоросійсько-хохляцьку народність, а Україна - знову в малоросійську губернію...
Серед вітчизняних вчених існує концепція, представники якої, зокрема це Михайло Степико стверджують, що Україна - багатоетнічне суспільство. Він пише: "Це й є найсуттєвіший інтегративний сенс поняття "етнополітична і державно-політична соборність". Бо якщо хоч на хвилину забувати про це, то об'єктивно це означає скочування до імперського ставлення до 130 неукраїнських народів-етносів, які поки що прагнуть цієї соборності, або - теж об'єктивно - "виходити" - на вибухові етнополітичні колізії типу боснійської. Ще В.Паретто висловив припущення, що в багатоетнічному суспільстві "національно-історична ідея" лише одного (нехай і провідного) народу подекуди може бути швидше негативною, ніж позитивною цінністю".
Ми з цим твердженнями не погоджуємося, і вважаємо, що в нашій державі є тільки одна, автохтонна, титульна українська нація (за результатами всеукраїнського перепису населення, етнічними українцями визначилося 78 % громадян країни) й етноси національних меншин (татари, поляки, росіяни, євреї, угорці, румуни, білоруси тощо), які внаслідок тих чи інших обставин прийшли і залишилися жити на наших землях.
Час лікує рани, і не треба події минулого (наприклад, татарсько-українські чи польсько-українські протиріччя) екстраполювати в сучасне життя.
Взагалі, міжетнічні та міжнаціональні військові конфлікти, жахливий приклад цього - Балкани 80 - 90 рр. XX ст., - це дорога в нікуди, а т.зв. етнічні чистки - ганьба цивілізованого людства. Тільки міжетнічний мир, злагода і взаєморозуміння допоможуть нам стати європейською країною. Проте, наголосимо, українською, але космополітичною, національно-правовою, а не зрусифіковано-корупційною державою у центрі Європи!
Українські етнічні росіяни мають власну величезну Російську Федерацію, українські поляки й угорці - розвинені європейські країни Польщу і Угорщину тощо. Лише ми, українці, - маємо одну і єдину Україну, яку нам треба розбудовувати і за яку треба боротися, бо в інших місцях земної кулі нас не чекають (за винятком, як дешевої робочої сили і покірних сексуальних рабинь - дуже гірко про це писати). Тому нам треба працювати, і українцям, і всім іншим громадянам України, хто обрав її місцем свого постійного проживання, розбудовувати модерну цивілізовану європейську державу, а міжетнічна співпраця стане міцним і надійним її підмурком. А це реально, у вітчизняній історії це вже траплялося, найкращий зразок тому - Запорізька Січ. Переважну більшість її мешканців становили українці, але там було немало поляків, росіян, татар, волохів (румун і молдаван), євреїв тощо. Проте всі вони були запорожцями - українськими козаками, спілкувалися між собою українською мовою, вірили в єдиного Бога... Соціальні конфлікти на Запоріжжі виникали, а щодо міжетнічних, ми щось не знаходили про це історичних свідчень, так що це гарний приклад нам - нащадкам запорожців.
Науковець Ірина Онищенко пише: "Держава повинна не українізувати росіянина, єврея або поляка, це може призвести лише до протистояння, а забезпечити можливість вільного розвитку усіх етносів у демократичній державі зі спільною ідеєю будівництва нової нації - не української, а всього народу держави України. Тільки такий підхід у змозі подолати суперечності між державою та нацією".
Отже, пані
Loading...

 
 

Цікаве