WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

протягом тривалого історичного періоду. Проте ми вважаємо, що в вітчизняній традиційній культурі військовий дух звитяги і перемоги, Дух лицарства, козацтва, січового стрілецтва, українських повстанців завжди буде наснажувати український етнос на його тернистому шляху розбудови політичної нації, побудови Української Самостійної Соборної Держави, і що головне -збереження і захист її традицій, її сутності допоки живуть українці.
Отже, неповторність традиційної культури українського етносу, у тому числі і її мілітарних аспектів, є його важливою ознакою серед інших етносів.
Для українського етносу необхідними є етнічна і національна самосвідомість як одна з форм власного самопізнання. Михайло Тиводар пише: "Етнологія розрізняє два аспекти етнічної самоідентифікації: індивідуальну етнічну самосвідомість та свідомість етнічної спільноти (етнічну свідомість). Обидва аспекти фіксують самоідентифікацію членами етнічних спільнот свого стану й культурно-побутової єдності. У першому випадку етнічна самосвідомість - усвідомлення етнофором [індивідом - авт.] своїх етнічних інтересів, дій, почуттів, думок, мотивів. Цим фіксується юридичне і моральне право (індивіда) на етнічну самоідентифікацію, вільний вибір етнічної належності... Другий аспект етнічної свідомості - це свідомість етнічної спільноти, тобто уявлення членів етнічної спільноти про самих себе та історичну спільність інтересів і долі. Такі уявлення можуть бути правильними чи помилковими, справедливими чи несправедливими, точними чи приблизними, але вони завжди суб'єктивні і існують лише в головах людей. Етнічна свідомість зберігає і передає весь процес етногенезу, складання і взаємодію його властивостей як історично сформованої міжпоколінної спільноти. Поява свідомості етнічної спільноти засвідчує усвідомлення її представниками своєї ідентичності, тобто: єдності культурно-побутових традицій; поширення і вживання загальної самоназви; гордості за соціально-економічні, культурні та політичні досягнення свого народу; відмінності від інших етносів і переконання в існуванні особливої крові свого етносу; наявності етнічних стереотипів і ментальності і т. ін."
А науковець Ірина Онищенко підкреслює, що етнічна свідомість - це сукупність уявлень, знань, настанов, спрямувань, які були прийняті особою в процесі етнізації, вона (етнічна свідомість) має досить складну структуру: етнічний характер, звички, темперамент, почуття, етноцентризм, самосвідомість, самоідентифікація, отже, весь досвід, накопичений попереднім поколінням, а також досвід власного життя, що відбивається на свідомості особи. Дослідниця наголошує, що самосвідомість, як одна зі складових частин свідомості, є, з одного боку, оберненістю свідомості на саму себе, послідовним усвідомленням актів свідомості; а з другого - це усвідомлення самою людиною (або спільнотою) самої себе, свого становища у світі, своїх інтересів і перспектив. Аналізуючи функції самосвідомості, дослідниця виділяє декілька груп: по-перше, самопізнання (яке включає самовідчуття, самоспостереження та самоаналіз); по-друге, самооцінку (самопочуття та оцінку себе відповідно до життєвих еталонів); по-третє, саморегуляція (самоконтроль, самодетермінація та самотворення).
Що ж стосується національної самосвідомості, то етнолог Михайло Тиводар вважає, що соціально-політичний характер націй пов'язує національну самоідентифікацію з етнічною свідомістю та самосвідомістю, тому поняття "етнічна свідомість" і "національна свідомість" однопорядкові, отже, йому більш точним видається термін "етнонаціональна свідомість". Разом з тим він наголошує, що національна свідомість є виявом ідеологічного рівня етнічної свідомості, бо вона на перший план ставить боротьбу за національні права, історичні традиції, за свою державу, мову і культуру, засуджує етнічне зрадництво, вмотивовує політичні і військові дії національними інтересами та потребами тощо.
Усі ці теоретичні роздуми вчених про етнічну і національну свідомість є дуже важливими для українського етносу, а особливо на сучасному етапі його розвитку. Тому що саме зараз даються взнаки наслідки тієї колоніальної політики, яку проводили супроти українського етносу спочатку царська, а потім більшовицько-комуністична Росія. З цього приводу Михайло Тиводар пише: "Російські власті забороняли використовувати етнонім українці і назву країни - Україна, нав'язували самоназву малороси і російсько-імперську свідомість, замовчували існування самого народу і перекручували його історію, забороняли рідну мову, вчили українців зневажати свою культуру, історію і плазувати перед завойовниками. Російсько-більшовицькі шовіністи значно поглибили й урізноманітнили злочини російського імперіалізму проти українського народу. Прикрившись фіговим листком інтернаціоналізму, вони зламали і зруйнували українське селянство - основного носія традиційної культури, переслідували і фізично винищили національну наукову, творчу і політичну еліту та національно-свідомі прошарки селянства і робітництва, привчили українців зневажати свою історію, культуру і мову. Цим російсько-більшовицькі шовіністи домоглися того, що у 70 - 80 рр. XXст. значна частина українців уже не ідентифікувала себе з українською нацією, а нині - не ідентифікує себе з незалежною Україною, продовжує вважати себе громадянами неіснуючої совєтської імперії. Ця частина українського етносу значною мірою і нині зорієнтована на Москву, "русскоязычие", "советский патриотизм", пропаганду україножерства. У свою чергу національне свідома частина українства з недовірою і зневагою відноситься до т.зв. "русскоязычных", усіх тих, у котрих національна самоідентифікація слабо розвинута. Це свідчить, що поглиблення етнічної національної самоідентифікації є одним з найважливіших завдань розбудови української держави".
Однією з важливих ознак будь-якого етносу, у тому числі й українського, є його менталітет. Щоб зрозуміти український етнос, треба виважено й об'єктивно вивчити всю гаму психічних чинників, які формують його етнічний і національний характер (менталітет) у просторі і часі. Вчений Олександр Нельга вважає, що важливість збереження ментальності кожного етносу полягає в її неповторній цінності перетворення етногенезу на процес, який надає кожному окремому представнику людства можливість збагачуватися наслідком творення соціуму, яке відбувалося впродовж багатьох тисячоліть за різноманітних природних умов, і як підсумковий результат - етнічна ментальність втілюється у характерні особливості світосприйняття; моральні вимоги, норми і цінності; переважаючі життєві настрої; типи характеру; форми взаємин; ставлення до праці та організацію побуту тощо.
Етнолог Михайло Тиводар наголошує, що поняття менталітет (національний характер) можна трактувати як образ і напрям думок, спосіб мислення, склад розуму, звичок і настроїв, духовний і внутрішній (психічний) склад особистостей соціальних, професійних і політичних груп населення, як прояв
Loading...

 
 

Цікаве