WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

будь-якої інформації, вона насамперед гарантує історичне існування етносу в часо-просторовому континуумі і буття створеного ним унікального мовного середовища, яке є одним з наріжних каменів світової мовної палітри. Тому надання українській мові статусу державної реально допомагає їй у нелегкійборотьбі з російською за виживання на початку XXI ст.
Ми погоджуємося з етнологом Олександром Нельгою, який стверджує: "В Україні такою мовою [державною - Авт.] має бути українська мова, бо по-перше, частка українців тут справді становить значну більшість (72,2 відсотка населення), по-друге, українці дають країні своє ім'я, по-третє, Україна є для українців їхньою єдиною в світі етнічною батьківщиною, де вони тільки й можуть повною мірою задовольнити свої національно-культурні та соціально-політичні потреби". Такої думки притримуються вчені Петро Кононенко і Тарас Кононенко, зокрема вони вважають: "Рідна мова з'єднувала людину з родом, природою, історією, вірою, філософією, мистецтвом (передусім словесним), з його родинними, обрядовими, календарними, дружинними (військовими) піснями й дійствами". Наостанок ми наведемо думку мовознавця Світлани Єрмоленко: "У тоталітарному суспільстві офіційна наука досить стримано послугувалася поняттям "рідна мова". Оскільки стрижневим було поняття двомовності, як характерної ознаки громадян союзних республік. Зміну в суспільній оцінці української мови і шляхи піднесення її соціального престижу в часи утвердження незалежної держави має розкривати українознавство". Але, додамо від себе, не просто українознавство, а наука і український етнос, що буде розбудовуватися сам, буде плекати і розвивати рідну українську мову, і все це в контексті планомірного і цілісного становлення українознавства як системи наукових знань про Україну й українців.
Однією з важливих ознак українського етносу є спільність території його формування, розселення, відтворення і відмежування від своїх сусідів. М.Тиводар пише: "Для складання етнічних спільнот, члени яких розмовляють однією мовою, характерно, що всі вони знаходяться між собою у реальних міжпоколінних зв'язках. Такі спільноти могли виникнути лише в тих випадках, коли групи, які дали початок етногенезу, жили на певних територіях, вростали в них своїм господарством, матеріальною і духовною культурою, побутом. Особливо відчутний їх вплив на етноси, які знаходяться на початкових етапах свого етногенезу, коли кожна етнічна спільнота особливо активно адаптується, пристосовується до природного середовища".
Отже, етнічна територія формування українців мала суттєвий вплив на становлення господарської і духовної культури. Зокрема, дослідник Володимир Паучок вважає: "Ймовірно, на формування етногенезних знаків найперше впливали елементи етнопраці українців - речі хліборобської культури, обставини природного та зміненого людиною середовища. Жито, заколосене поле, зерно, снопи, солома, домашні тварини, трави і квіти, сіно, а також повітряна і водна стихії, сонце, небо - всі ці найістотніші елементи праці українського етносу..." А науковець Ірина Онищенко стверджує: "Одним із визначальних факторів етногенезу і життя етносу є територія проживання, єдність якої забезпечує історичну тяглість, політичну і економічну цілість, нарешті сприяє витворенню нації і її оформленню в державу. Етнос бере свій початок на певній території, і коли він цю землю втрачає, вона продовжує для нього існувати в культурі, мові, свідомості. Тому не можна зводити територію тільки до традиційних уявлень як про частину земної поверхні під суверенітетом держави, бо це поняття багатозначне".
Треба обов'язково наголосити на внесок у вивчення цієї проблеми відомого національного вченого, засновника сучасної української географії та геополітики Степана Рудницького. Він ще у 1923 р. писав, що серед п'ятьох основних прикмет, які об'єднують людські особистості в одну національну групу, саме питома суцільна національна територія, на якій була або може бути питома національна держава, є визначальним чинником формування етносу. Отже, на думку Степана Рудницького, національна територія - це головна основа нації, він досліджував ще чотири основні аспекти етнічної (національної) території, а саме: її межі, склад, географічне, в тому числі геополітичне, розташування і вплив рідного середовища.
Отже, спільність території формування, становлення, подальшого розвитку є надзвичайно важливою для українського етносу, його геополітичного становища в сучасному світі і в майбутньому цивілізаційному розвої.
Важливою рисою українського етносу є самобутність його традиційної культури. Етнолог Михайло Тиводар під етнічними традиціями розуміє комплекси, сукупність установлених способів господарювання, форм матеріальної і духовної культури, суспільного життя і побуту етносів, що передаються від покоління до покоління майже в незмінному вигляді. На його думку, всі вони складалися в ході тривалих історичних процесів, особливостей господарського і соціально-економічного розвитку етносів та своєрідностей природно-географічного середовища, культурно-побутові особливості передаються з покоління в покоління, стають традиційними, стійкими і живуть навіть тоді, коли умови життя змінились. Він також пише: "Найповніше традиції проявляються в господарстві, типах будівель, одязі, їжі, сім'ї, побуті, святково-обрядовій культурі, тобто в особливостях традиційно-побутового життя. Так, українське житло в степах глинобитне, а в лісах зрубне, у росіян - лише зрубне, без обмазки стін... Український віз пристосований для запрягу волів і дуже відрізняється від російської "телегі", пристосованої для запрягу коней. Українські ковалі надавали особливих форм навіть сокирам, мотикам, лопатам, а сапа не має аналога в традиційних культурах інших етносів".
Одним з визначальних аспектів етнічної традиційної культури є її мілітарний компонент. Дослідник Олександр Штоквиш вважає, що певні елементи мілітарної культури можуть відігравати і відіграють роль атрибутів культури національної, а також часто є справжніми шедеврами національного мистецтва, крім того, важливу роль у житті та збереженні етносу відіграє усна народна творчість, тісно пов'язана з військовими чинниками.
Для українського етносу, на нашу думку, мілітарна складова його традиційної культури у всі історичні часи була надзвичайно важливою. Відсутність природних захисних кордонів, геополітичне становище на межі Європи й Азії, в оточенні осілого Заходу і кочового Сходу - усе це постійно змушувало українців продукувати зі свого середовища військовий елемент. Хоча боротьба із нападниками велася з перемінним успіхом, до активу треба записати створення ранньосередньовічної імперії Київської Русі-України, козацької Гетьманщини, визвольних змагань 1917-1921 рр., боротьбу Української Повстанської Армії зі сталінським тоталітаризмом. Щодо пасиву, то це непоодинокі факти з історії українського етносу захистити свою державність від ворожих зазіхань
Loading...

 
 

Цікаве