WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

інтелектуальна еліта дослідила свої витоки і створила власну родовідну книжку - етногенез своєї нації. Це і є одним із наріжних каменів надійного підмурівкапотужної політичної нації й держави.
За визначенням вченого Михайла Тиводара: "Етногенез - це вся сукупність історичних (соціально-культурних і біологічних) процесів, що проявляються при функціонуванні етносів від початків виникнення, на основі раніше існуючих компонентів, до складання обличчя етнічних спільнот та їх зникнення".
Професор Леонід Залізняк вважає, що відомі чотири головні концепції етногенезу українців: пізньосередньовічна, києворуська, ранньослов'янська і трипільсько-арійська. На його думку, перша й остання є найбільш сумнівними. Зокрема він пише: "За пізньосередньовічною версією українці як етнос з'явилися не раніше ХІV - ХVІ ст. внаслідок розбиття татарами єдиного давньоруського народу. Ця заідеологізована концепція відображає імперські претензії на історичну спадщину Київської Русі. В радянські часи вона базувалася на відомих тезах ЦК КПРС 1954 р. про святкування "возз'єднання" України з Росією. Виникає питання: як міг консолідуватися своєрідний її чисельний етнос саме в той час, коли його етнічні території були роздерті та поділені між різними агресивними сусідами (Польща, Литва, Угорщина, татари). Очевидно він формувався раніше, у більш сприятливий для цього час єдиної національної держави - Київської Русі.
Леонід Залізняк наголошує: "Так звана трипільська версія походження українців стверджує, що український етнос вже існував за часів трипільської археологічної культури, тобто 5 - 7 тис. років тому. Українська історія зразу стає винятком із загальноєвропейської. Адже більшість народів помірної смуги Європи має вік близько 1,5 тис. років. Лише греки мають підстави опускати свої національні корені в глибину віків на 3,5 тис. років. Письмові джерела переконливо свідчать про існування (мікенської) мови уже в середині II тис. до н.е. тобто за часів завоювання аріями долини Інду. Показово, що прибічники такого надзвичайного давнього віку українців є, як правило, аматори, а не фахівці історики. Пояснюється це тим, що фахівці розуміють неможливість довести безперервність культурно-історичного розвитку на українських теренах від трипільської культури до історичних українців. А це необхідна умова встановлення віку всякого суспільного явища (держави, народу, міста, культурно-історичного регіону) методами історії чи археології.
Про це писав також і дослідник Віктор Петров: "Почнімо з Трипілля. Мова тодішньої людності нам невідома. Це примушує відмовитись від прямих етнічних визначень. Посилання на сталу осілість населення і безперервний розвиток землеробства в Наддніпров'ї від неоліту до згадуваних в літопису історичних слов'ян, як це робив Хвойка, не вирішує питання. Цього не досить, щоб називати трипільців далекими предками слов'ян і бачити в них найдавніших протослов'ян [тим паче пра-пра-праукраїнців; автор]. Доводиться шукати інших шляхів і більш переконливої аргументації". Ось тому Леонід Залізняк наголошує: "Трипільсько-арійська версія етногенезу українців є типовим прикладом історичної міфотворчості, бо надто погано аргументується науковими факторами. Вона є породженням щирого патріотизму, зрозумілої недовіри до офіційної науки, аматорства та постколоніального комплексу меншовартості. Користь від цього псевдо-наукового, суперпатріотичного жанру українській державі сумнівна, а шкода - очевидна. Крім того, що в наш складний час дезорієнтується громадськівсть, дискредитується українська історична наука в боротьбі з ідеологічними супротивниками незалежності України."
Хоча наведена цитата є дуже розлога, разом з тим вона надзвичайно важлива. Мов збільшувальне скло, вона вказує нам на важку хворобу, якою хворіє український етнос в кінці XX - на початку XXI ст. - це безвідповідальний непрофесіоналізм. Винятки є, але їх обмаль. Починаючи від президента і закінчуючи прибиральницею, всі хочуть багато, але роблять для України та її народу мало. Навіть те, що роблять, спрямоване не на благо всенародним інтересам, а з думкою про власну кишеню. Ось тому, як сказав Леонід Кравчук, перший президент незалежної України, маємо те, що маємо. Сотні тисяч злидарів та безробітних і сотня мільйонерів, заводи, які не працюють, лани, які не родять, ракети, які знищують житлові будинки і збивають цивільні літаки тощо. А все починається з малого, і коли кожен, по-перше, буде на своєму місці, і по-друге - буде робити свою справу фахово і відповідально, то український етнос безумовно вилікується і перетворить власну державу із розсадника безправ'я, корупції і злиднів на демократичну, правову, заможну, громадянську країну. Все в наших руках. Українському етносу треба проявити лише свої найкращі якості, і він стане політичною нацією XXI ст. Згідно з третьою концепцією походження українського етносу, так званою києворуською, він почав процес свого становлення саме в той історичний період разом з росіянами і білорусами, коли росіяни займали лідируюче становище, простіше кажучи, старшували над іншими. Однак ми не погоджуємося з цією гіпотезою.
Навпаки, ми вважаємо Київську Русь першою ранньосередньовічною українською державою. За своєю сутністю - це була феодальна імперія, яка виникла в середині IX ст., а саме у 882 р. і фактично розпалася на незалежні князівства в першій чверті XII ст. (1132 р.). Радянські, сучасні російські і деякі теперішні українські науковці (зокрема Петро Толочко, Михайло Котляр тощо) стверджують, що Київську Русь (Давньоруську державу, за їх визначенням) населяла так звана давньоруська народність, на грунті якої пізніше сформувалися етноси росіян, українців і білорусів. Отже, Давня Русь зі столицею в Києві, на їх думку, - колиска трьох братніх народів, серед яких російський - найперший.
Ми не поділяємо цю гіпотезу і вважаємо Київську Русь першою українською державою, де вирішальним прискорювачем державотворчих процесів стали варяги (вікінги), а головним державотворчим стрижнем - автохтонне місцеве населення - український етнос. Щодо росіян і білорусів, то вони були на околицях цієї багатоетнічної імперії, і лише з її руйнацією, змогли створити свої власні державні об'єднання, і наймогутнішою їх спадкоємницею стала Московська Русь (Московія). Отже, ми, сучасні українці, по праву можемо вважати себе нащадками і спадкоємцями військової слави і культурного багатства Київської Русі.
Ми приєднуємося до думки професора Леоніда Залізняка, який вважає ранньослов'янську версію походження українського етносу найбільш переконливою і науково аргументованою: згідно нею вік українців близько 1500 років. Зокрема він пише: "Головним аргументом на користь цієї наукової концепції є безперервність етноісторичного розвитку на українських етнічних землях із середини І тис. н.е. до нашого часу. Це відповідає загальним закономірностям етногенезу в помірній смузі Європи. Саме в середині І тис. зароджується переважна
Loading...

 
 

Цікаве