WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

сучасного національного і державного процесу допоможе нам у розбудові Самостійної Соборної Батьківщини і нагадає ті гіркі помилки історії, які призвели український етнос до фатальних невдач, поразок і трагедій. Недаремно вчений Петро Кононенко підкреслює: "...Хто не знає минулого - той приречений переживати всі його драми, а то й не мати майбутнього, а й всебічний аналіз та прогноз еволюції етносу, його проблем, бо без цього немислимий прогрес".
Український етнос повинен стати активним і важливим суб'єктом світового політичного процесу III тисячоліття. Ми - не сироти, не безбатченки, не байстрюки, ми - українці! В нас пульсує кров індоаріїв та скіфів. Самена наших теренах зароджувалося і формувалося слов'янство. Наші прапращури брали участь у війнах з Римом і Візантією. Наша Київська Русь була однією з наймогутніших східноєвропейських держав. Наші козаки - були знані в Європі і стали надійними захисниками християнського світу. Наші партизани - вояки УПА мужньо і самовіддано боролися з Соборну Україну.
Так, українському етносу є чим гордитися, разом з тим є над чим замислитись: князівські чвари (ХІІ - ХІІІ ст.), козацькі міжусобиці (Руїна), поразка у визвольних змаганнях (1917 - 1921 рр.) ...Але попри все у нас є Історія! Нам, українцям, треба обов'язково пам'ятати про особисті помилки і невдачі (яких було багато) а також про успіхи і перемоги (а вони, безсумнівно, були!), щоб не тільки в майбутньому, але і в реальному сьогоденні постати поміж світовою спільнотою міцною і поважною Українською Самостійною Державою.
У нас було славне минуле, а зараз маємо сіре сьогодення. А щоб мати світле, достойне майбуття, треба щодня вичавлювати, як справедливо писав Антон Чехов, по краплі з себе раба - меншовартісного малороса, обмеженого хохла, бо в нас (автор цього дослідження теж не виняток), так багато рабства і холопства...
Цей процес для українського етносу важкий, але реальний. Історія і минуле повинні стати для нас мудрим учителем. Для кращого і гіднішого життя українці мусять врахувати помилки і поразки попередників, і разом з тим взяти на озброєння їх героїчні діяння, культурні надбання і перемоги. Саме тому на цьому тернистому шляху нам стануть у пригоді звитяжні козацькі традиції. Своєрідність вітчизняного козацтва полягала в тому, що воно постало на історичний арені саме тоді, коли в ньому була найбільша потреба: татарські напади на погано захищені села і містечка, національний і релігійний гніт польських поневолювачів, полонізація й окатоличення власної еліти тощо. Все це призвело до того, що козацтво не тільки було могутньою військовою потугою і не стільки почало успішно відстоювати українські сакральні, соціальні інтереси, але, що є найголовнішим, стало провідною національною верствою - українською елітою, очолило Визвольну війну і створило українську козацьку державу - Гетьманщину. Хоча, на превеликий жаль, як самостійне політичне утворення вона проіснувала близько шести років, а потім протягом століття була лише автономією у складі Російської імперії, проте насамперед український етнос усвідомив для себе і показав тим самим своїм сусідам, що він є державницьким народом, а не покірним і безсловесним бидлом!
Треба врахувати й те, що українське козацтво на відміну від російського (у першу чергу, донського) було поставлене в більш складні історичні умови і, окрім соціальної, змушене було вести і політичну боротьбу за національні та релігійні цінності.
Промайнули століття, а й сьогодні козацькі традиції і незнищенний український козацький Дух можуть допомогти нам у вирішенні болючих сучасних проблем етнонацієдержавотворення. Так, наприклад, зараз в Україні зареєстровано майже 100 партій і політичних організацій, у ній також існують близько 50 козацьких формувань (серед них є навіть антиукраїнські, точніше - проросійські). Такий різноманітний і різнобарвний політичний спектр, така розпорошеність вигідні насамперед тим, хто хоче бачити Україну так званою "банановою республікою" - сировинним, людським придатком та неоколонією Сходу чи Заходу. Цих можновладців цілком влаштовує сучасний політико-економічний стан країни, де панують корупція, злочинність, клановість, багатство сотень і злиденність мільйонів. Переважній більшості українців це не подобається і вони шукають вихід з цього жахливого становища. А він є! На нашу думку, це створення потужної загальнонаціональної козацько-державницької партії (об'єднання, блоку). Героїчні козацькі традиції минулого повинні допомогти українському етносу в будівництві сучасної національно-демократичної правової країни. А її ідеологією, повторюємо, повинно стати українознавство, яке повністю ґрунтується на засадах національної ідеї. На цьому шляху треба буде зуміти гармонійно поєднати інтереси держави, народу й особистості. Це триєдине завдання важке, але його треба обов'язково виконати, інакше нам знову загрожуватиме втрата незалежності і статус колонії. У цьому аспекті є важливою і актуальною проблема пошуку українським етносом і його держави свого місця в системі світових цивілізацій. Тут гостро постає дискусійне питання чи нам треба сліпо копіювати Захід (євро-американські цінності), чи, можливо, не довго мучитися й обрати Схід (російсько-есендівський напрямок)? А чи не краще українському етносу знайти свій власний шлях, але не в розумінні - чогось такого виняткового і незбагненно-месіанського. Ні, нам, українцям, залучивши найкращі досягнення, найпередовіші технології і Сходу, і Заходу, досвід і друзів, і ворогів, треба стати творцями Українського Дива XXI століття. Опираючись на все це, ми станемо в змозі створити економічно-розвинену, самобутню, міцну, високоінтелектуальну і культурну національну державу III тисячоліття. В нашій вітчизняній історії подібне уже було. Саме так діяли українські козаки, які переймали від своїх супротивників (татар, турків, поляків, росіян) озброєння, тактику ведення бою, військову термінологію, деякі традиції та звички тощо. А в підсумку світова історія отримала таке яскраве і непересічне явище, як Український Козак! Цей неповторний феномен не схожий ні на татарського козака (легкоозброєного вершника), ні на польського шляхтича-драгуна, ні на турецького піхотинця (яничара), ні на російського аналога - донського козака. Він схожий лише сам на себе - на запорожця, на українського козака - хоча увібрав у себе все найкраще і не найліпше тієї звитяжної героїко-романтичної доби. Це схоже на мозаїчний калейдоскоп - де сотні кристаликів за допомогою системи дзеркал, створюють щоразу новий малюнок-візерунок, який зачаровує нас своєю красою і довершеністю. Адже українське козацтво, всотавши в себе різноманітні мілітарні компоненти, не перетворилося на якесь слабке, еклектичне утворення, а постало на їх ґрунті світовим явищем. Ось саме по такому шляху і треба рухатися українському етносу в III тисячоліття, переймаючи найліпше і будуючи власну національну державу.
Тут гостро постає питання про роль
Loading...

 
 

Цікаве