WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат

Український етнос як один важливих концентрів українознавства - Реферат


Реферат на тему:
Український етнос як один важливих концентрів українознавства
Початок третього тисячоліття руба поставив перед людством Землі глобальну проблему самовиживання і саморозвитку. Важкий спадок кінця другого тисячоліття, а саме бурхливого XX століття - зброя масового знищення, тероризм, протистояння багатих країн і бідних (Північ - Південь), демократичних і тоталітарно-корумпованих (Захід - Схід) тощо, усе це нелегким тягарем лягло на плечі людської цивілізації. Як вирішити ці питання? Силою зброї, чи за столом переговорів, чи поєднуючи ці два такі непоєднувальні фактори, хтозна... Але рішення буде знайдене, і в цьому складному процесі історичні, культурні, політичні та економічні надбання кожного народу планети Земля будуть задіяні та використані. Повторюємо - кожного, у тому числі й українського!
Проте нам, українцям, на відміну від таких потужних чинників світового цивілізаційного процесу, як: народ США, японці, китайці, євреї, англійці, німці та ін., ще треба скинути постколоніальні кайдани, розправити свої крила і злетіти не тільки над Східною Європою, а й над усім світом, перетворившись із "речі в собі" у "річ для всіх". Щоб ця авторська мрія стала доконаною реальністю, нам треба задіяти і використати насамперед ідеологічний фактор впливу на власних співвітчизників зокрема і на людську цивілізацію взагалі.
Одним із важливих, якщо не самим головним елементом ідеологічного наступу на внутрішнє вітчизняне і зовнішнє світове поле діяльності може і повинно стати українознавство. Українознавство - це не тільки система наукових знань про Україну й українців у просторі та часі, якою вона є в даний історичний момент на початку XXI століття. Українознавство має бути національною ідеологією, ідеологічним стрижнем Української держави, української політичної нації, кожного українця! Нам, українознавцям, можуть закинути, що ми замість більшовицько-комуністичної ідеології хочемо насильно насадити іншу, українознавчу. Проте всім відомо, що навколишній світ чи то фізичний, чи то цивілізаційний, ніколи не терпить порожнечі. Якщо українознавство по праву не опанує ідеологічну нішу сучасного вітчизняного соціуму, то її опанують інші концепції і реалії, а саме: космополітизм (у найгіршому розумінні його значення), корупціонізм, клановість, державний бандитизм тощо. Купка олігархів багатіє і жирує, а більшість пересічних громадян існує та животіє. Хіба про таку незалежність мріяли вони в 1991 році? Ні! Хіба за таку Українську державу кінця XX - початку XXI століття гинули свідомі українці в 1917 - 1921 рр., в 1942 - 1952 рр.? Ні! Не треба боятися українознавства і не треба з ним завзято боротися, як це роблять деякі державні службовці і науковці. Треба допомогти йому спертися на ноги, зайняти своє місце в українському суспільстві. Дуже влучно зазначає вчений-українознавець Петро Кононенко: "Українознавство в своїй основі має спрямовуватися не проти когось (чи то подібних наукових предметів), а на пізнання та розбудову Вітчизни, отже - в ім'я торжества правди, добра, справедливості, миру і в Україні, і в інших народів".
Українознавство має на меті не розколоти і так пошматований на різні політичні угруповання вітчизняний соціум, а стати тим міцним підґрунтям завдяки якому завершиться процес становлення української політичної нації, розбудова демократичної правової високотехнологічної, сильної національної держави. Саме власна держава і тільки вона дасть змогу всебічно розвиватися особистості зокрема й українському народу взагалі, тим самим збагативши політичне, економічне, культурне і мілітарне надбання світової людської цивілізації. Розпочинаючи дослідження цієї проблеми, а саме - розв'язуючи конкретне завдання щодо вивчення українського етносу як одного із важливих концентрів українознавства, ми використовували таку сукупність способів теоретико-практичного опанування теми як: По-перше, порівняльно-історичний метод, коли шляхом порівняння виявляємо загальне й особливе у розвитку українського та інших етносів, причин цих подібностей і розбіжностей, базуючись при цьому на уявленні, що історичний розвиток етнонаціональних явищ має загальні закономірності вияву. Треба наголосити, що залежно від конкретних пізнавальних цілей ми використовуємо в основному три види історичних порівнянь: історико-типологічне (вивчення явищ, що в процесі розвитку набули схожих ознак); історико-генетичне (вивчення явищ, що мають єдине генетичне коріння або генетичний зв'язок), історико-дифузійне (вивчення явищ, які набули схожих ознак унаслідок етнокультурних контактів). По-друге, типологічний метод одного з важливих універсальних засобів упорядкування багатющого емпіричного матеріалу, який передбачає виявлення всієї різноманітної сукупності однопорядкових явищ як певної тотожної цілісності, де ключовим і головним поняттям є тип. Разом з тим тут треба виділити такі особливості типологічного методу як: типологізація інформації, коли упорядкування схожих та історичних ознак явищ здійснюється науковцями в синхронному аспекті; періодизація, коли конструювання моделі однопорядкових ознак робиться в часовому аспекті; класифікація, коли ми систематизуємо зібраний фактичний матеріал за визначеними критеріями. По-третє, структурно-функціональний метод, як спосіб аналізу етносоціальних явищ, подібний до цілісної системи, при цьому ми визнаємо, що елементарні структури, наприклад, етногенез українців, який ми досліджуємо, виконує певні функції всередині системи або для структур більш високого порядку, таких, як етногенез людства тощо. По-четверте, комплексно - міждисциплінарний метод, коли для вивчення етносоціальних явищ як цілісних систем, що мають складну структуру, ми залучаємо матеріали різних наук, наприклад українознавства, етнології, історії, археології, етнографії, мовознавства, фольклористики, антропології, філософії, філології тощо. По-п'яте, системно-компонентний метод, коли ми виявляємо і досліджуємо існуючі зв'язки між усіма компонентами (складовими) етносоціальних явищ, при цьому останні уявляються цілісними системами, що мають внутрішню структуру з відповідною ієрархією між її частинами. У процесі аналізу можливе також використання математичного апарату варіаційної статистики.
Отже, усі вище перераховані методи є науковими способами досягнення поставленої мети, а саме: показати значення українського етносу як одного з важливих концентрів українознавства.
Треба зазначити, що проблема походження, становлення і розвитку українського етносу завжди привертала увагу вчених, особливо після того, як Україна здобула незалежність. Разом з тим, лише деякі серед наукових праць підходять до вирішення цього завдання фахово і комплексно, використовуючи всі надбання українознавчої методології. Сучасний стан розвитку українознавства, не тільки як науки, системи наукових знань, але і як національної ідеології державотворчого процесу в сучасній Україні, дає змогу поглянути з нових позицій на
Loading...

 
 

Цікаве