WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українське козацтво – минуле, сьогодення і перспективи - Реферат

Українське козацтво – минуле, сьогодення і перспективи - Реферат


Реферат на тему:
Українське козацтво - минуле, сьогодення і перспективи
Українське козацтво почало зароджуватися у другій половині XV ст. як противага і захист від татарської агресії проти українського народу, а також як відповідь на посилення соціального гніту. Козацтво відіграло важливу роль в історії українського народу, у його боротьбі за самоствердження, за краще життя і щоб бути господарем у своїй хаті - державі!
Козацтво, як соціомілітарне явище, проявилося не тільки у формуванні пізньосередньовічної української держави - Гетьманщини, а й у становленні матеріальної та духовної культури самого українського етносу і це яскраво відобразилося в усній народній поетичній творчості. У ХVІІ - ХVІІІ ст. українське козацтво було не тільки національними збройними силами, а й головним фундатором української держави. В Гетьманщині все було просякнуто козацьким духом - від адміністративного устрою до ідеології. У українській козацькій державі склався власний соціальний устрій, у якому населення ділилося на три стани: козаки, міщани і селяни, всі вони отримали волюта широкі громадянські права. Хоча пізніше, в через несприятливі політичні обставини, ці соціальні надбання були втрачені, проте ідеал козацької свободи, козацької волі назавжди залишилися в народній пам'яті. Недаремно французький мислитель Вольтер наголошував, що Україна завжди прагнула до волі. Здавалося, що в деякі періоди української історії це волелюбне прагнення начебто пригасало, щоб пізніше в більш сприятливих умовах запалати ще більш невгасимим полум'ям Свободи, Звитяги, Самопожертви, Волі!
Вчений Леонід Залізняк пише: "Козацтво - один із найсуттєвіших чинників формування українського народу. Власне козаки побудували другу українську державу - Гетьманщину. Козацьке повстання на чолі з Богданом Хмельницьким створило умови для перенесення козацького полково-сотенного адміністративного устрою Січі на всю Україну. Недаремно в ХVІІ - ХVІІІ ст. її звали країною козаків, а українців - козацькою нацією".
Науковці О.А.Штоквиш, В.Г.Огірчук і Ю.І.Стрюк вважають: "Українське козацтво, сформувавшись початкове як продукт мілітарної культури, поступово вийшло далеко за межі власне військової організації і стало своєрідним соціркупьтурним феноменом, який уособлював в собі всі складові культури, а не лише мілітарну. Природний дух степової вольниці поєднувався в козацькій свідомості з ідеєю створення своєї держави. Запорізька Січ з основної, як би ми тепер сказали, бази козацького війська оберталася на своєрідну міні-державу, котра в певний час змогла перенести свою функцію управління на територію визволених земель, створивши організаційну структуру у формі полків. Окрім державно-адміністративної та оборонно-мілітарної функції Січ була вогнищем освіти, релігії та мистецтва українського народу. Це було, по суті, етноконсолідуюче ядро українського етносу".
Саме тому, в Х/І - Х/ІІІ ст. - Україна постала перед своїми сусідами, перед друзями і ворогами, перед усім світом спочатку як край козаків, а пізніше - як козацька держава. Козак у свідомості українців став символом і гарного, вродливого юнака, і відважного воїна, і відданого захисника Батьківщини. А слово "козацький" стало уособленням героїчності, мужності, самопожертви, професійності. Це знайшло своє широке відображення в усній народній творчості, а саме: у думах, історичних і козацьких піснях, легендах, переказах, казках, а також у прислів'ях і приказках, Навіть в особливо важкі, колоніальні часи для українців, коли козацтво як самодостатня соціально-політична і військова потуга було знищено, а власної національної держави не існувало і проводилася посилена русифікація (спочатку російським царатом, а після московськими більшовиками-комуністами та їх прислужниками-малоросами), народне прислів'я "Козацькому роду нема переводу!" було немов би тим заклинанням, тією вірою, що попри всі негаразди українці вистоять, переможуть і запанують у своїй Соборній Самостійній Українській Державі!
Буремне XX ст. стало немовби ренесансом української культури. Згадаймо: українські січові стрільці організовувалися на запорізьких традиціях; українське вільне козацтво, козацькі підрозділи в арміях УНР, Гетьманату, Директорії - були осердям, навколо яких формувалися Збройні сили України в період визвольних змагань 1917 - 1920 рр. Існувало також і українське червоне козацтво під орудою більшовика В.Примакова, і взагалі, всіх козацьких формувань (українських і антиукраїнських) було надзвичайно багато. Після поразки українських державницьких сил, здавалося, що й козацькі традиції і козацький визвольний дух залишиться тільки у фольклорі. Але так не сталося. Ідея української державності - животворна. Отаман січових стрільців, полковник Є.Коновалець був одним із засновників Організації Українських Націоналістів, оунівці стали фундаторами героїчної Української Повстанської Армії, наші партизани (наші - а не радянські!) передали естафету боротьби за українську державність дисидентам 50 - 80 років. У 90-ті роки XXст. Україна знову виборює самостійність і разом з розбудовою молодої держави, розпочинається і відродження традицій українського козацтва, козацького непереможного духу!
Прогуркотіли віки, але звитяжні традиції українського козацтва можуть і повинні допомогти українцям у XXI ст. Наша Батьківщина потребує єдності її співвітчизників для побудови цивілізованого громадянського суспільства, в якому буде панувати верховенство права, а не повна вакханалія корупції й організованої злочинності. Більшість українців намагається здолати ці перешкоди і знайти свій шлях реальної розбудови Соборної Самостійної Української Держави. А він є! На нашу думку, це створення потужної загальнонаціональної козацько-державницької партії (об'єднання чи блоку). Героїчні козацькі традиції минулого повинні допомогти українському етносу в будівництві сучасної національно-демократичної країни. А її ідеологією повинно стати українознавство, яке повністю ґрунтується на засадах національної ідеї. На цьому тернистому шляху треба буде гармонійно поєднати інтереси держави, народу і особистості.
Ось тому важливою подією в національному житті України, в історії розвитку козацького руху було створення Національної спілки "Об'єднане Козацтво України". Вперше в новітній історії нашої Вітчизни згуртувалися 19 козацьких організацій (з них 6 всеукраїнських), щоб захистити національні інтереси України і сприяти розвитку сучасної української нації.
Як вірно наголошує Гетьман Об'єднаного Козацтва України, генерал козацтва Анатолій Попович, що слава і честь будь-якої козацької організації України - служити українській нації, а значить служити України, бути мудрою, берегти і зміцнювати Українську державу. На його думку, держава може бути міцною, а державна влада ефективною лише за умови їх всебічної підтримки та взаємозбагачення через взаємодію з відкритим громадянським суспільством України. Він також переконаний, що лише козацький рух має найглибші коріння української історії усвідомості і ментальності українського народу, та усвідомлюючи, що головною для суспільної свідомості передумовою є консолідація українського козацького руху і громадських організацій.
Отже, українське козацтво на порозі III тисячоліття намагається зберегти і посилити героїчні традиції своїх пращурів, оберігати історичну тяглість, нерозривність і єдність звитяжного козацького минулого і сьогодення нашої Батьківщини заради побудови Соборної Самостійної Української Держави!
Література:
1. 3алізняк Л. Первісна історія України. К.: Вища школа, 1999. - С. 199 - 201.
2. Етнос і соціум. К.: Наук, думка. 1993. - С.154.
3. Попович А. Об'єднане Козацтво України. Програмні засади // Віра і воля. - 2003. - № 30(77). - 25 верес.
Loading...

 
 

Цікаве