WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська освіта у світовому часо-просторі - Реферат

Українська освіта у світовому часо-просторі - Реферат

навчального предмета, позбавленого як емоційно-душевної змістовності, так і любові.
Процитуємо висновки оглядачів:
Програми з української мови для 1 - 2 класів. Потребують текстів і прикладів, які б допомагали дитині виробляти патріотично-світоглядне сприйняття й розуміння феномену рідної мови.
Нагадаємо: для Т.Шевченка мова - енергія життя, що йде від Бога. Все найсвятіше втілюється в мові і для Д.Павличка:
Народе, ти живеш віки в своїм глаголі,
Не дай скалічити промовисті уста,
Бо мова - то кордон землі твоєї й волі,
Твоя держава й честь, душа твоя свята!
Підручник для 1 класу Н.Ф.Вашуленко "Буквар" (2005 р.). Кількість новизни відстає від швидкоплинності процесів і образів нашого життя.
Переважна більшість текстів не пов'язана з досягненнями науки та інформаційних джерел, з можливостями сучасних технологій. Зміст підручника не в повній мірі забезпечує цілісне бачення особистістю навколишнього світу. Бракує творів, суголосних досвіду дітей, а також зв'язків з попередніми етапами навчання. Потребують оновлення приклади національно-етнічних цінностей. Необхідно глибше пов'язувати навчальний матеріал з вихованням розуміння ролі української мови та українознавства. Мало відповідають сучасності малюнки.
Від себе додамо: Україна - це не тільки село, до того ж - село минулого, але й місто, тому й нація українська не лише сільська, а й міська. Та цього не бачимо з підручника, як і з посібника для 3(2) класу "Чарівний струмок", з якого не видно не тільки міста, а й України як держави, та й народу, культури, бо навіть коли наводяться рядки з "Гайдамаків" Т.Шевченка, то тільки ось такі: "Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила". Укрила, судячи з усього, і гайдамаків, а також і любовне ставлення авторів до України. І не тільки цих авторів.
М.В. Богданович, підручник "Математика", 2-й клас. Ось його оцінка оглядачами: "Змінюється побут, з'являються нові поняття, а в підручнику використовується застарілий матеріал, створений не на реальних фактах. Зміст підручника відповідає програмі частково. Мало творчих завдань. Підручник на 30% відірваний від життєвих ситуацій. В підручнику практично відсутнє відображення національних екоетичних цінностей; він не оновлюється, а передруковується з року в рік без змін…"
Дещо краща картина в підручниках для 3 і 4 класів.
"Українська мова" для 3 класу М.А.Білецької та М.С.Вашуленко. Трапляються цікаві підбірки текстів, але погано розроблена словникова робота, мало матеріалу до тем і не дуже продумані самі теми. "Немає текстів, котрі б формували любов до природи, родини, держави".
Краще враження справляє аналогічний підручник М.С.Вашуленко та О.І.Мельничайка, а також підручник для 4 класу авторів М.С.Вашуленко, С.Г.Дубовик, О.І.Мельничайка, Л.В.Скуратівського.
Загалом, у кожному з підручників є щось корисне. Але це ж не авторські монографії, а підручники, які мають бути синтезом знань з певної галузі, інтегрованим синтезом патріотизму, етики й естетики, містити доцільний паралелізм з матеріалом попередніх класів та з іншими предметами, любов до дітей і до предмета вивчення. Світ же природи цілісний, таким має формуватися й світогляд.
Дякуючи МОН, рішучій переоцінці було піддано підручники для 6 класу. Але ще важко судити про якість замінників.
А ось деякі зауваження щодо підручників для старшокласників. "Історія України" Р.Ляха й Н.Темірової для 7 класу. Як зазначено - "з найдавніших часів до ХV століття". І справді: тут переказано численні події, певні процеси, імена. Добре, що згадані і дискусійні моменти. Але читаєш - і відчуваєш, як свердлить думка: для кого і для чого все те зафіксовано? Для пам'яті? Але чи може дитина охопити весь той огром? Для осмислення певних навчальних уроків історії? Так про це там не йдеться! Нема там і зерен любові до звершеного народом у ході еволюції - лише холодний опис, безсторонній переказ. Ніби про Ісландію чи Гренландію. Щось стороннє і мертве… Ніби про народ, який жив поза зв'язками з іншими народами, не зробив жодного внеску у світову цивілізацію і культуру…
Може, зовсім інші підручники "Всемирной истории"? - з'являється рятівна надія. Однак та надія марна.
Ось "Всемирная история" для 7, а далі й "Всемирная история" для 8, 9 і 10 класів. І там - маса інформації! Про країни й події від Австралії до Японії. Насичуйтесь, діти, по вінця знанням держав, президентів, полководців, воєн.., але знову - без жодної дотичності до історії України. Та й що - історії? У підручниках немає навіть поняття "Україна"! Отже, учням подається світ, у якому України не існує. І не лише в підручниках про давнє минуле. Ось опис подій ХХ ст., зокрема історії Європи. В цій "напівісторії" не йдеться ні про І і ІІ Світові війни на терені України, ні про зародження й розпад більшовицької імперії, ні про голодомори й Чорнобиль… Бо, як кажуть автори цих підручників і їхні адепти, є ж окремо історія України.
Окремо… І не тільки в підручниках історії. Ось "География мира" і "Географія материків і океанів": у них також є все про світ від Австралії до Японії, але немає не тільки, скажімо, про Чорне й Азовське моря, а й про Україну. Нема її і в "Биологии", "Общей биологии" та "Физике", у "Зарубіжній літературі" і навіть у тих випадках, коли українська художня словесність найорганічніше була зв'язана з міжнародними процесами.
Для підручників часу СРСР це було добре продуманою нормою, бо відповідало і добре продуманій меті: здійсненню тотальної деперсоналізації і денаціоналізації в ім'я руйнівної деморалізації населення. З цією метою практикувалися й не дуже приховані заходи русифікації, фальсифікації історії, ідеологічного оглуплення дітей та закамуфльовані псевдоінтернаціоналізмом прийоми догматики в ім'я політичної деформації теоретико-методологічних принципів.
Так, ми мали неодмінно увірувати, що є не просто недержавним і досвідом, і характером, і психікою народом, та, власне, й не народом, не сувереном історії, а хіба що масою молюсків, здатною плавати в океані світової цивілізації та культури лише на днищах чужих кораблів.
А чого прагнуть теперішні продуценти підручників? Декому здається, що торжества культу знань. З цієї причини головним у кожному підручнику є злива інформації, а методом її подання - констатація, у кращому разі - опис певних реакцій на неї.
Для початкузауважимо: і голодомори, і гулаги, і чорнобилі творили люди не без знань. Люди не без дипломів і нині збурюють чи організують хаос у всіх гілках влади. А головне - вони є продуктом нашої освіти й науки; вони не є патріотами, для яких ідеалом повинен бути синтез власних і державних інтересів, а є сектантами, що працюють в інтересах певних кланів.
У читанці для 2-го класу вміщено казки мало не всіх народів СРСР. Але який вищий смисл у тій інформації? В "Історії середньовіччя" є всі країни світу, повідомлено й про появу Московського князівства, але жодного абзацу про одну з найважливіших держав Європи - Київську. Є цілі два великі розділи про Московську державу в XV - XVIII ст., а про Україну згадано лише в параграфі про похід Карла
Loading...

 
 

Цікаве