WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська освіта у світовому часо-просторі - Реферат

Українська освіта у світовому часо-просторі - Реферат

перспективи української освіти на Терені Батьківщини і в зарубіжжі?"; "Чи є в українській освіті заклади й педагоги, досвід яких відповідає міжнародному рівню?"; "Які концепції освіти кладете в основу власної життєдіяльності?"; "У чому бачите запоруку поступу?" та ін. Кожен з нас має суб'єктивні відповіді на пекучі питання. Але потрібні об'єктивні методи пошуку істини і шляхи до мети та програми дій.
На щастя, активність відповідачів перевершила сподівання: з питань мови ми одержали понад 15 тисяч заповнених анкет від респондентів 23 країн, а з питань освіти ще в липні 2006 р. надійшло понад 37 тисяч. Одержані матеріали вражають як формою, так і змістом та пафосом. Стало очевидним: осмислення їх як шлях до істинних оцінок, висновків та конструктивних концепцій і програм розвитку є справою всього суспільства й держави; і не одного конгресу. Це фундаментальна проблема, і не лише для освіти, а й для нації, держави, культури, нашого грядущого.
ІІІ. Відповіді на виклики часу
Яку ж реальність розкривають подані документи та матеріали аналізу освіти провідними ідеологами, дітьми й батьками, реальними реформаторами, педагогами-патріотами українства?
Щонайперше: Україна і український світ великі й багатогранні досвідом (теоретичним і практичним), - тож багатими на розмаїття здобутків, оцінок та суджень виявилися і відповіді. В них визнано, що в Україні існує законодавча база для успішної реалізації завдань, зумовлених розвитком України як суверенної держави. Ще в програмі початку 90-х років "Україна ХХІ століття. Освіта" були закладені основи освіти як демократичної, правової, гуманістичної, національної системи з її орієнтацією на єдність виховання й навчання, традицій та інновацій, патріотизму й професіоналізму, вітчизняного і зарубіжного досвіду, теорії і практики розвитку.
Питання освіти і мови розглядалися на засіданні Верховної Ради, на двох освітянських з'їздах та чотирьох форумах світового українства. Видані важливі Укази Президента. Постійно з різнорідними ініціативами виступають Міністерство освіти й науки та Академія педагогічних наук.
До освітянської громадськості надійшли і, як свідчать педагоги-практики, стали добрими порадниками праці-роздуми М.Згуровського і В.Кременя, Є.Федоренка (США) і С.Ніколаєнка, А.Погрібного і Б.Жебровського, М. і В.Євтухів, Г.Філіпчука, О.Савченко і В.Барана, С.Єрмоленко, Г.Сазоненко і В.Шевченка (Чернігів), А.Конверського, Я.Розумного (Канада), В.Ідзя (Москва), І.Єрмакова, Л.Паращенко, Л.Ващенко, Я.Калакури, Л.Токаря, Л.Яресько, Т.Кононенка, Г.Лопушанської, П.Сікорського, Н.Руденко, П.Осколова, І.Руснака, Т.Мінченко, Г.Клочека, С.Барабаш, Т.Лебединської (Санкт-Петербург), А.Козлова, О.Любара, В.Андрущенка, Л.Рудницького, Т.Гунчака (США), М.Пришляка (Італія), М.Дробнохода, А.Пономаренко, Б.Ажнюка, В.Сніжка.
Ті праці авторів практично з усіх регіонів України, західної і східної діаспори засвідчують, що українська педагогічна думка б'ється в унісон з викликами часу, у тому числі й із пов'язаними з Болонським процесом, - а тому Україна й українська діаспора мають реальні здобутки світового рівня, ці праці дієво впливають на виконання положень Конституції, законів України "Про освіту" (різні її форми), Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" (04.06.2005 р.).
І, зрозуміла річ, воістину титанічну роботу виконують тисячі педагогів усіх рівнів шкіл: середньої і вищої, дошкільних установ. Однак працівники АПН та кафедр ВНЗ, на жаль, ще не виконали свого обов'язку: не налагодили постійного випуску праць, у яких би всебічно й глибоко висвітлювався реальний практичний досвід педагогів-новаторів, до того ж - через призму не стільки іноземних захоплень і мод та словесно-понятійних хитросплетінь, скільки реально-досвідних інноваційних процесів, а головне - досвіду яскравих особистостей сучасних педагогів-реформаторів. У житті ми маємо теперішніх Сухомлинських і Захарченків, але спробуйте знайти їх у працях науковців-теоретиків!
Бо життя є життя: допоки академісти граються у трафаретну словесно-технократичну еквілібристику, освіта (її зміст) лишається становим хребтом держави.
Переконливі докази тому знаходимо в добре аргументованих тезах доповіді на підсумковій колегії МОН "Освіта в інноваційному поступі суспільства" міністра освіти і науки України С.Ніколаєнка (17серпня 2006 р.). Текст доповіді обіймає 20 сторінок газети "Освіта України" (14.08.2006 р.), тому нагадаємо лише окремі його фрагменти.
Суверенна Україна пройшла нелегкий шлях становлення. Було багато випробувань. Та "особливо напруженим і відповідальним у політичному житті країни став останній період. Головним його уроком є те, що суспільство, український політикум виявилися здатними подолати всі протиріччя через діалог, чесні, відверті публічні дискусії. Президент України Віктор Ющенко, парламент, лідери політичних партій і громадські діячі зуміли знайти спільну мову… Створення широкої коаліції у Верховній Раді… формування першого в Україні коаліційного уряду на чолі з Віктором Януковичем зупинило руйнівні процеси в державі…".
Особливо важливо, що в цих подіях активну участь брали і представники освітян. Важливо, наголосимо, і тому, що в системі освіти задіяно більше як 10 мільйонів українських громадян, і тому, що їхня життєдіяльність пов'язана з найголовнішою сферою державного поступу - вихованням поколінь в гуманістично-патріотичному, відповідному викликам часу, міжнародним глобальним проблемам, дусі. І, як підсумок, тому, що ті мільйони реально вирішували найскладніші проблеми освіти у світлі національних інтересів, пріоритетів та перспектив.
Це могло реалізуватися завдяки тому, що МОН головну увагу обласних, міських, районних управлінь спрямовувало на питання реформування всіх ланок системи освіти. Нині подано новий варіант Концепції освітнього розвитку, де наголоси робляться на підвищення індексу рівня освіти та індексу людського розвитку; на посилення наукового забезпечення всіх ланок освіти згідно з європейськими стандартами; на піднесення якості й доступності освіти та нарощування інноваційного потенціалу й посилення конкурентоспроможності української освіти. І Уряд підтримав цю ініціативу МОН.
Логічно, що будуються нові школи, ремонтуються і забезпечуються технологічно та матеріально-технічно старі; підвищується зарплата освітян; посилюється науково-методичне забезпечення; налагоджується органічний зв'язок дітей, педагогів і батьків; підвищується увага до роботи з обдарованою молоддю, яку залучають до предметних гуртків, до розв'язання гострих проблем, зумовлених важкою демографічною ситуацією та біолого-екологічними ускладненнями.
Добрим знаком стало проведення зовнішнього тестування як шляху до піднесення рівня освіти, об'єктивності оцінювання наслідків роботи і боротьби з корупцією…
Всі закладиосвіти нарешті забезпечені педагогічними кадрами…
І все те не може не тішити. Однак маємо належним чином поставитися й до іншого наголосу міністра освіти і науки України С.М. Ніколаєнка: говорячи про позитив, маємо класти в основу розуміння:

 
 

Цікаве

Загрузка...