WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українська освіта у світовому часо-просторі - Реферат

Українська освіта у світовому часо-просторі - Реферат


Науковий реферат на тему:
Українська освіта у світовому часо-просторі
"Що знаєте - того не забувайте. А чого не знаєте - того вчіться".
Великий князь Володимир Мономах
"…Коли б ми вчились так, як треба, то й мудрость би була своя.
…Составил я и издал букварь для наших сельских школ в количестве 10000 экземпляров и продаю его в пользу тех же сельских школ…
Когда соберу за букварь все деньги, то думаю издать в таком же объеме букваря и личбу или арифметику. А потом космографию и географию нашего края… Потом краткую историю нашего сердешного народа. И когда все сие сотворю, тогда назову себя почти счастливым".
Тарас Шевченко
"Ніщо так не визначає майбутнє нації, як освіта. У ній бачили живу воду для нашого народу великі предки - від Ярослава Мудрого до Петра Могили, від Григорія Сковороди до Миколи Скрипника. Для них українська школа, книга, наука були найпрямішим шляхом до утвердження української нації. Цим шляхом і наших батьків, і нас, і дітей наших вів і веде великий подвижник - український учитель".
Віктор Ющенко - Президент України
І. Актуальність проблеми
Неважко переконатися, що проблема освіти була актуальною у всі віки.
Важливо, що традиція не переривається.
Доказ - і те, що на проведеному Інститутом українознавства МОН та Міжнародною асоціацією "Україна і світове українство" світовому конгресі "Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і в світі" (жовтень 2005 р.), в роботі якого взяли участь як доповідачі 483 науковці, педагоги, державні діячі, політики з усіх областей України та 23 зарубіжних країн, одностайно було визнано:
1) питання української мови є світовою проблемою;
2) ту проблему неможливо не тільки вирішувати, а й розглядати автономно від інших - державно-політичних, правових, культурологічних, освітньо-наукових, конфесійних, міжнародних аспектів буття і свідомості, історичної ролі та місії народу;
3) найорганічніше з проблемою мови як проблемою української нації, культури, держави, їх історичної ролі та місії пов'язана проблема української освіти; проблема української освіти також є загальносвітовою;
4) наступні міжнародні конгреси мають бути присвячені системному розглядові проблем мови та освіти в їх органічному взаємозв'язку та в міжнародних процесах і масштабах.
Під девізом: яким є стан та перспективи національної мови і освіти - такими є та будуть стан і перспективи українського суспільства (як самодостатнього феномена).
ІІ. Стан і характер розгляду проблеми
Стало мало не аксіомою ділити науки на фундаментальні й прикладні. На цій підставі прийнято атестувати природничо-технологічні науки як фундаментальні, а суспільно-гуманітарні лише як прикладні. Це введено навіть у практику державних класифікацій з відповідними наслідками - фінансовими, аксіологічними, методологічно обов'язковими при визначенні пріоритетів. І сьогодні лунає безапеляційно: вирішальну роль у розв'язанні кардинальних проблем відіграють фундаментальні науки - тому (?!) і в сучасній школі особливу увагу буде приділено фізиці, математиці, хімії.
Тож стало нормою і дослідження з питань мови та освіти відносити до сфери прикладних наук, навіть не ставлячи елементарного запитання: прикладних до чого?! І не беручи до уваги загальнолюдського досвіду: кожна наука має фундамент і похідні від нього (як гілки від стовбура) напрямки. Наука без свого предмета, без фундаменту не є наукою.
Мовознавство тисячоліттями належить до найголовніших (отже, найфундаментальніших) проблем. До найфундаментальніших належить і проблема освіти. Обидві мають численні сфери аналізу та синтезу, у тому числі й співвідносно з природничими науками: біологією і географією, математикою й фізикою, хімією, землезнавством і астрономією, - отже, належать до найуніверсальніших сфер пізнання і життєтворення, оскільки пов'язані з буттям і ґенезою найголовніших феноменів сутнісного Буття - Людини і Всесвіту.
Мали б не забувати, до яких наслідків і людину, й цивілізацію та культуру призвела "аксіома" "безсмертного", бо "єдино правильного" учення ідеологів комунізму про фундамент (буття) та надбудову (свідомість): людина і людське опинилися на маргінесах науки, а далі й соціально-національної практики. Над світовою цивілізацією і культурою нависли присмерки гуманістичної анемії, жорсткого пресингу технологізації, глобалізації, отруйної асиміляції, бездухового прагматизму, спочатку суцільної колективізації як жорстокої особової й національної деперсоналізації, а згодом і суцільної деморалізації, деестетизації та люмпенізації життя навіть елітних сфер народів.
Нелегко позбутись враження, що не тільки не знаємо цього, а й не хочемо пам'ятати уроків історії. Бо загалом ми маємо досить велику кількість навіть державних постанов про мову й освіту, видань авторитетних інституцій, науковців та педагогів чи політичних діячів. Теоретичні й апріорно-практичні публікації порушують дуже важливі питання стану та розвитку освіти й мови, але для всіх є очевидним: як і українська мова, так і українська освіта, і в Україні, і в зарубіжних країнах, як свідчить наука, знаходяться в незаперечно кризовому становищі. Аж до неприхованого замаху на саме їх існування, до того ж і збоку деяких державних кіл.
Відомо з медицини: криза організму може призвести і до видужання, і до смерті. Дбаючи про видужання й розквіт, Науково-дослідний інститут українознавства МОН України та Міжнародна асоціація "Україна і світове українство" запропонували Міністерству освіти та науки і Академії педагогічних наук, Шкільній Раді США, іншим вітчизняним та зарубіжним інституціям провести конгрес в ім'я правдивого, всебічного, системного аналізу стану, проблем, перспектив української освіти та мови як фундаментальної проблеми. МОН і АПН визнали питання актуальним.
Мета зумовила і методику дій.
Було створено оргкомітет Міжнародного конгресу в особі співголів - першого заступника міністра МОНУ Б.М.Жебровського, директора НДІУ П.П.Кононенка, віце-президента асоціації "Україна і світове українство" Т.П. Кононенка та представників усіх областей України і багатьох країн Європи і Азії, Австралії та Америки. Оргкомітет схвалив розроблену НДІУ концепцію Конгресу, його структуру і програму діяльності, анкети моніторингу для батьків і дітей, учнів, студентів, вихователів, учителів, професури, освітян-управлінців, представників науки, культури, державно-політичної сфери України і зарубіжжя. Ще в 2005 році ті матеріали були опубліковані в журналі "Українознавство" та в освітянських газетах, розіслані для заповнення бланки анкет, особисті звернення до авторитетних освітян. По всіх областях України і в зарубіжних країнах створено групи підготовки до Конгресу (до цього прилучились сотні ентузіастів).
Характер анкет орієнтував і на цифрові показники, але головне - на аналіз і системність бачення та узагальнення, прогноз та конструктивні пропозиції. До прикладу: "Що ви вкладаєте в поняття освіта?"; "Яким бачите рівень українськоїосвіти: високим, середнім, низьким?; Мотивація вашої оцінки"; "Якими вважаєте причини існуючого стану та шляхи піднесення,
Loading...

 
 

Цікаве