WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українські громади в Іспанії (соціальні здобутки четвертої хвилі еміграції) - Реферат

Українські громади в Іспанії (соціальні здобутки четвертої хвилі еміграції) - Реферат


Реферат на тему:
Українські громади в Іспанії (соціальні здобутки четвертої хвилі еміграції)
Останнім часом феномен діаспори (а особливо - економічної еміграції четвертої хвилі) все більше звертає на себе увагу вчених: соціологів, істориків, політологів - усіх, хто тією чи іншою мірою досліджує це унікальне явище. Це й не дивно: в епоху глобалізації з її інтенсивними міграціями й активізацією культурно-інформаційного обміну, нівелюванням політичних кордонів все чіткіше проступає істина єдиного простору, який затушовує ідею стійкості культур та існування гомогенних суспільств [3, 138]. Четверта хвиля, яку умовно відносять до діаспорних об'єднань, оскільки вона за своїми особливостями не відповідає багатьом критеріям розвитку діаспори попередніх трьох хвиль, є яскравим прикладом цих унітарних процесів. Особливо, коли йде мова про два найвищі ступені входження в інший етнос - інтеграцію та асиміляцію.
Українська економічна хвиля еміграції, яка з початку 90-х років ХХ ст. потужним потоком почала вливатися в нації інших держав, максимально сприяючи їх економічним здобуткам, багато в чому відтворює ці процеси. Але найосновніші принципи своєї ідентичності (на основі класифікації Р. Коена) - зберігання в сім'ї пам'яті про своє походження, яка слабне залежно від інтенсивності соціальної, культурної, політичної інтеграції в суспільство, куди індивід інтегрується; чітке уявлення про своє коріння, яке не виходить за рамки симпатії і цікавості; взаємозв'язок між уявленням про своє походження та індивідуальною ідентичністю; активний інтерес до етнічної Батьківщини і подій, які там відбуваються; збереження ключових елементів культурного спадку етнічної Батьківщини (мови, звичаїв і традицій); контакти з родичами на Батьківщині та надання їм матеріальної допомоги; стимулювання влади країни проживання до ведення політики, яка сприяє розвитку етнічної держави; участь у виборах влади етнічної Батьківщини; готовність цю Батьківщину захищати; прийняття рішення про повернення тощо - українські етнічні індивіди зберігають. Яскравим тому підтвердженням є розвиток українських громад у сучасній Іспанії.
Формування української діаспори в Іспанії фактично розпочалося після Другої світової війни, коли у важкі повоєнні роки перша нечисленна група українських студентів прибула до Мадрида в пошуках кращої долі. Саме тоді в Іспанії утворилося перше українське товариство релігійно-конфесійного спрямування під назвою "Обнова".
У період так званого "застою" еміграція до Іспанії мала здебільшого політичний характер і не була багаточисленною. На початку 90-х років, після розвалу СРСР, виникла нова хвиля еміграції на Захід, у тому числі й до Іспанії, яка набула економічних ознак. Остання, четверта, хвиля еміграції до Іспанії припадає на середину 90-х років і має економічний (заробітчанський) ухил, обумовлений чіткими матеріальними причинами, - втратою робочих місць, економічною та політичною нестабільністю на Батьківщині, наступом ринкової економіки тощо. Це так звані економічні "біженці", мігранти, які в пошуках кращої долі повторюють шлях своїх предків кінця ХІХ ст.
Вибір країни, де сучасні емігранти планують покращити свій добробут, а то й прийняти підданство, базується на високому економічному розвитку та лояльному економічному законодавстві країн-донорів. Найпотужніші хвилі економічної еміграції українців рушили до Західної Європи, зокрема до Італії, Греції, Іспанії, Португалії, а також до країн пострадянського блоку - Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини. Якоюсь мірою відбувся також поділ за статевими ознаками - більшість заробітчан-жінок відбуло до Італії та Греції, чоловіки надавали перевагу Іспанії та Португалії.
Основними причинами, чому українці обрали Іспанію, були:
1) ліберальне іспанське законодавство, яке дозволяло іноземцям отримати роботу без оформлення офіційних документів;
2) наявність потреб у заповненні робочих місць у сільському господарстві та будівництві;
3) висока, порівняно з українською, заробітна платня;
4) можливість отримання дозволу на працю та проживання в результаті періодичних легалізацій іноземців, які проводяться іспанським урядом;
5) масове повернення до Іспанії з України так званих "дітей війни", які вже мали шлюбні відносини з громадянами України і численні родинні зв'язки на батьківщині;
6) можливість спрощеного оформлення запрошення на виїзд до Іспанії далеким родичам та знайомим в Україні.
Важливим фактором, який сприяв українській еміграції, був іспанський менталітет, близький до українського, відсутність ксенофобії, гостинність, доброзичливість іспанців та їх позитивне ставлення до вихідців з країн колишнього СРСР.
З часом ставлення іспанців до вихідців з України суттєво не змінилося через внутрішні зміни в економічно-соціальній сфері Іспанії. Змінився в цілому і статус України на зовнішньополітичній арені. Її економічні негаразди лише сприяли посиленню потоку міграції робочої сили з України.
Незважаючи на зміни в іспанському законодавстві, які суттєво утруднюють міграцію українців і їх працевлаштування у цій країні, українська діаспора продовжує збільшуватись. Її зростання відбувається за рахунок притоку нової хвилі трудових мігрантів, і, за підрахунками іспанських статистів, загальна кількість мігрантів з України становить 103 328 осіб, з яких лише половина проживає і працює на легальній основі, а решта є нелегалами.
За даними соціологічного моніторингу та наявних статистичних даних, статево-віковий гендерний розподіл етнічної української групи виглядає так:
1) за статтю:
жінки - 65%; чоловіки - 35%
2) за віком:
жінки - понад 45 років - 5%, від 35 до 45 років - 60%, від 20 до 35 років - 30%, до 20 років - 5%
чоловіки - понад 45 років - 5%, від 30 до 45 років - 70% , від 18 до 30 років - 25%
3) за рівнем освіти:
з вищою освітою - 10%, з середньою спеціальною освітою - 20%, з середньою освітою - 70%
4) за сімейним станом:
одружені (заміжні) - 60%, розлучені - 25%, неодружені (незаміжні) - 15%
5) за походженням:
західні області України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Хмельницька, Рівненська, Волинська) - 70%, центральні та південно-східні області України (Київська, Черкаська,
Loading...

 
 

Цікаве