WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавчі виміри побудови громадянського суспільства в Україні - Реферат

Українознавчі виміри побудови громадянського суспільства в Україні - Реферат

більше, ніж можна собі уявити. Я не усвідомлюю, як наша країна буде повертати собі людське обличчя, наскільки далеко щоденно, щогодинно вона від нього відходить."
І такі тривожні думки не виняток: їх висловлюють і фахівці інших галузей мистецтва: кіно, телебачення, реклами.
Навіть такий політичне не заангажований митець як Е.Рязанов якось сказав, що: "За великим рахунком телебачення розтліває націю. Це відбувається тому, що нині норови(мораль) диктують гроші. Реклама ж аморальна взагалі... Я миролюбна людина, але тут мені хочеться стріляти."
І дійсно складно зрозуміти й неможливо сприйняти, коли майже на всіх каналах "українського" телебачення через кожні 15 - 20 хвилин передають рекламу торгової марки "Карат" у вигляді оголених тіл та ще й з примовкою "чиста правда", або коли обабіч київських доріг стоять величезні бороди з рекламним плакатом молодика, який проголошує: "Один за всіх(!?)", а сам стоїть майже голий.
Не більш високоінтелектуальні задуми відтворені на рекламних етикетках горілчаних напоїв.
Чого тут тільки не зустрінеш (найповніша "демократія"). За гучними назвами: "Холодний яр", "Княжий келих", "Гетьман", "Тарас" - хоч вивчай історію України, але не інакше як після 3-го чи 4-го келиха. З Тарасом же взагалі якась дивина: тут і назва горілки, і кафе, і ресторану біля підніжжя пам'ятника Тарасу Шевченку, й забігайлівка "Тарасик" і т.п. Тож як говориться, від великого до потворного - один крок.
І з формуванням естетичних смаків, моральних уподобань, ціннісних орієнтацій майбутніх громадян України твориться щось антиприродне й антигуманне.
Мелодії на зразок: "Та пісня батьківська - єдина суть моя" тепер приглушуються іншими мотивами, іншою психологією, в яких на першому плані стоїть не лише відчуженість від спільноти, а й зневага до ідеалів, авторитетів, попередників і навіть батьків. Утверджуються стереотипи уявлення, що в духовному, професійному поєднанні молодої людини з батьками є щось принизливе, як у "клеймі" чи "ярлику". Про серйозні зміни в психіці, ціннісних орієнтаціях сучасного покоління українців свідчать й соціологічні опитування, проведені з метою визначення 10 самих видатних українців усіх часів. У числі кумирів сьогодення якось ще вдалося утриматись Т. Шевченку (чи надовго?). І в той же час таких всесвітньовідомих державних, культурних діячів, як Я. Мудрий, Княгиня Ольга, Богдан Хмельницький, Леся Українка суттєво потіснив футболіст А. Шевченко. Навіть не згадано М. Грушевського, І Франка, В. Вернадського та інших славетних представників українського народу, про яких, можливо, молоде покоління й взагалі нічого не знає.
До того ж йому тепер на кожному кроці по телебаченні, в кіно, в пресі пропонують зовсім інші ціннісні орієнтири і оціночні критерії. Все оцінюється кількістю грошей: доларів, євро, в гіршому випадку гривень. Визначальним принципом стає - все доречно, що приносить гроші. З цих пробуджень в Києві навіть ресторан назвали "Егоїст". Навіть музеї замість того, щоб сіяти "добре й вічне" вимушені тепер заробляти гроші, віддаючи свою територію в оренду під різного роду ярмарки, семінари тощо.
А чого варта кіноафіша з назвою "Неперевершена афера" з анотацією: "збрехати, обдурити, вкрасти, відпочити і знову повторити" чи то кінофільм (знову ж таки американського) з потоками крові на дитячому сеансі: "Убити Білла", який навіть американська критика охарактеризувала "як найбільш кривавий в американському кіно".
Можна було б продовжити вибудовувати ряд невідкладних проблем сучасного громадянського суспільства в Україні, але й сказаного достатньо, щоб викладені факти завершити деякими принципово важливими висновками.
Узагальнюючи сказане, необхідно перш за все повернутись до головних питань, поставлених у викладі:
Чи треба в Україні будувати громадянське суспільство? Відповідь може бути однозначною - так! Вона спирається на весь попередній досвід не тільки українців, а й інших народів, який незаперечне підтверджує, що людство поки не знає інших шляхів і засобів свого цілеспрямованого продуктивного буття й самореалізації - як громадянське суспільство. І будувати чи не будувати громадянське суспільство не може бути прихіттю того чи іншого індивіда чи певної групи, воно об'єктивно визначається потребами розвитку людської спільноти як цілого;
Громадянське суспільство є універсальною формою буття, яка не заміняє інші його форми, а інтегруючи й синтезуючи їх властивості й функції приводить до єдиного знаменника - природної доцільності.
То ж і розбудова громадянського суспільства завжди постає як комплексна проблема не тільки в організації, структурі, а й у сенсі, часі та просторі. Вона охоплює всі сфери життєдіяльності спільноти. В основу ж побудови має бути покладено визначальний принцип - відповідності змісту форм і методів громадянського суспільства сутності життя розумного в усьому його багатоманітті.
Пошук, творення нових форм і методів громадянського суспільства, їх відповідність меті й змісту діяльності, завжди мають бути головною турботою усіх інших структур спільноти (держави, партій, рухів тощо), визначальним чинником і критерієм оцінки їх волі та дії в інтересах народу.
Громадянське суспільство в певному національному середовищі може успішно розвиватися, бути стійким і стабільним за умови, якщо зможе захистити себе духовно від зовнішніх деструктивних впливів, зокрема ідейних та моральних.
Саме тому розбудова громадянського суспільства, його розвиток потребують постійної, глибоко науковоїдослідницької й освітньо-виховної діяльності. І так же, як пізнання ідеї людського буття, ідеї нації, народу, ідея розбудови громадянського суспільства має стати не тільки об'єктом політики, а й неодмінно важливішою науковою й освітньою проблемою.
Отже, будівництво громадянського суспільства в конкретній спільноті, країні, світовому співтоваристві має вестись на засадах науки: вироблення, усвідомлення і сприйняття спільнотою (спільнотами) єдиної концепції, мети, принципів, методів не лише будівництва як такого, а й формування його духовних засад (свідомості, моралі, культури), пам'ятаючи, що головна проблема побудови громадянського суспільства - це проблема самопізнання, самотворення, самореалізації людини, спільноти, життя розумного на землі.
Література:
1. Платон. Избранные диалоги. - М., 1965.
2. Аристотель. Соч. - Т. 1. - М., 1975.
3. Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи. - К., 1983.
4. Маркс К. Соч. - Т. 2. - М., 1955.
5. Карлейль Т. Теперь и прежде. - М., 1994.
6. Аврелий М. Наедине с собой. - Киев-Черкассы, 1993.
7. Вечерние Вести. - 2003. - 28 октября.
8. Ігнатенко П.Р., Поплужний В.Л. і ін. Виховання громадянина. - К., 1997.
9. Там же.
10. Зязюн І.А. Духовна еліта у суспільстві: інтелігентність і громадянськість // Трибуна. - 2003. - № 2 - 3.
11. Толочко П.П. Від Русі до України // Вибрані науково популярні, критичні та публіцистичні праці. - К., 1997.
12. Вечерние Вести. - 2003. - 8.10.; - 2003. - 13.11.
13. Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві. - К., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве