WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавчі виміри побудови громадянського суспільства в Україні - Реферат

Українознавчі виміри побудови громадянського суспільства в Україні - Реферат

наскільки актуальною для українського народу є розбудова громадянського суспільства; яким і як необхідно його будувати?
Раніше вже зверталася увага на специфіку формування громадянської традиції в Україні. До того можна було б додати, що з тих же причин і в розвитку громадянських структур, а головне, в характері, змісті їх діяльності тепер необхідно багато що надолужити, якщо ми дійсно хочемо стати в один ряд з європейськими народами.
І, напевне, з таких добрих намірів можна було б розглядати й політичні заяви та "наукові" рекомендації, якими тепер зарясніли газетні публікації, передачі по радіо й на телебаченні і в яких нас переконують не просто про необхідність "інтегруватись у Європу", а неодмінно й "ідентифікувати себе з європейцями".
Та було б помилкою думати й діяти так, начебто громадянське суспільство ми збираємося творити не стільки для себе, скільки для сусідського ока, для європейців, аби ті "не діставали" докорами та якомога скоріше впустили нас до свого "загону".
Головним тут є наше внутрішнє життя, яке необхідно піднімати і як найшвидше до європейського рівня. А це потребує якісно нових форм і методів самоорганізації й самореалізації національної спільноти. Але за неодмінної умови - наш шлях до Європи пролягатиме тільки через Україну, через свідомість, самосвідомість і самотворення українства.
Роки ж, що минули від проголошення України незалежною, стали, на жаль, не тільки й не стільки роками здобутків на цьому шляху, скільки накопичення нових не розв'язаних проблем. У першу чергу це стосується вироблення довготривалої стратегії й політики розвитку спільноти та держави в сферах етнонаціональних і суспільно-політичних відносин, у галузях економіки, культури, освіти, виховання.
Так сталося, що на противагу радянській добі, коли КПРС, державні органи брали на себе монопольне вирішення всіх питань розвитку спільноти, пригнічуючи тим самим творчу ініціативу й активність громадян, тепер держава звела свою місію практично лише до фіскальних, бюджетно-розподільчих, контрольних та каральних функцій. І ті, будучи обтяженими лобіюванням групових, кланових інтересів, корисливістю, корумпованістю функціонерів тощо виявляються мало ефективними. Корисливість, корупція, хабарництво стали чи не головними "рушіями" нашого економічного й суспільно-політичного життя. За даними Transparancy International у списку із 133 найбільш корумпованих країн Україна в 2003 р. посіла 106 позицію, тоді як у 2002 р. у тому ж списку вона була ще 85. Кмітливі журналісти навіть підрахували, що середній рівень хабара в нашій державі тепер більше ніж у 17 раз перевищує середній заробіток. Та на вершині й то не гроші. За словами народного депутата С.Ратушняка, їхнього брата (депутата) купують по ціні в 1 млн. доларів. Лише за 10 місяців 2003 р. департаментом по боротьбі з економічною злочинністю МВС порушено майже 3 тис. кримінальних справ за отримання хабарів.(12). Цілі сфери суспільного життя опинилися в руках спритних ділків, які відтепер дбають, насамперед, про свої особисті інтереси, а не про зростання добробуту спільноти, й утвердження духовних засад у нашому бутті. При цьому громадянські структури, як і раніше, залишаються за межами вироблення політики, творення системи управління, а головне контролю за характером та напрямами розвитку як матеріальної, так і духовної сфери життя.
Усі стратегічні питання життєдіяльності спільноти: приватизація підприємств державної форми власності; структурні зміни в формах власності на землю; паювання та розподіл угідь, засобів виробництва, рух капіталу тощо відбувалися без урахування думки й інтересів громадян.
Як наслідок Україна тепер підійшла до межі, за якою починається розвал економіки, господарських відносин. Особливо в тяжкому, катастрофічному стані опинилося сільське господарство. Про це з великою тривогою говорилося на парламентських слуханнях і, зокрема, у виступі Голови Верховної Ради. За якихось 12 років в Україні відбулося спотворене розшарування в задоволенні матеріальних і духовних потреб, рівні життя її громадян. З'явилася невеличка групка надбагатих людей з власністю понад 7 мільярдів доларів. (За даними польського журналу Могозі серед 50 найбагатших мешканців Центральної й Східної Європи - шість представляють Україну). І в той же час, більшість її громадян опустилася нижче межі прожиткового рівня: оскільки середня заробітна плата в державі не перевищує 237 грн., середньостатистична пенсія - 150 грн., а прожитковий мінімум складає 342 грн. На своєрідну технологію цих процесів вказує і той факт, що в нинішній Україні капітал вивозиться в 4 рази більше, ніж ввозиться.
Державне сприяння утвердженню такої тенденції викликає тим більше нерозуміння, оскільки і в заможніших країнах, зокрема США, тепер б'ють на сполох у зв'язку з різким розмежуванням між багатими та бідними. Професор Вашингтонського університету Вальтер Уільямс переконливо доводить, що "демократія в США мертва, - її прикінчив перехід прибутків і майна до надбагатих..." То невже і в Україні хочемо "прикінчити" демократію ще в її утробі?
Визначальними тенденціями розвитку сучасної України стали: наростаюча індивідуалізація, дезінтеграція, вузька спеціалізація в усіх сферах життя.
Теза: бери, захоплюй, привласнюй все, що тільки зможеш і таким чином твори свій особистий достаток - найповніше відтворює моральний імператив періоду для невеликої частини людей України. Тоді як основна маса її громадян залишається на одинці з усіма своїми проблемами та бідами. І як наслідок, усі ці процеси призводять не тільки до девальвації ідеалів громадянськості, а й втрати довіри до органів управління, судочинства, держави й суспільства в цілому.
Навіть ті, хто мав би стояти на сторожі законності й порядку, виступають як їх порушники. Це змушений був визнати й Президент України, за словами якого, корумпованість у правоохоронних органах "набула масштабів соціальної епідемії. ...На місце ...дрібного рекету прийшли вимагачі, які прикриваються чиновничими, або ще гірше, посвідченнями силових структур".
Цілком логічно, що спотворення ідеї спільного громадянського життя, його принципів та ідеалів, руйнування соціально-економічних, духовних, правових, етнонаціональних підвалин громадянськості не могли не позначитись і на вихованні нового покоління громадян як патріотів своєї Вітчизни.
Духовним тломпроцесів руйнації й деградації, свідками яких ми є, чи не в першу чергу стала позбавлена всього національного свідомість як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях.
Сьогодні цілі газетні полоси присвячуються аналізу соціальних, економічних і політичних втрат, яких зазнала Україна за останні роки. І все ж головним тут слід вважати втрати духовні і, зокрема, втрату віри людей, яку вони пов'язували із здобуттям державної незалежності; сподівань на краще життя, духовне відродження віками пригноблюваного й принижуваного народу: суспільство залишилося без чітких духовних орієнтирів та ідеалів. Неспіввіднесеність особистого життя з життям інших людей та спільноти в цілому, втрата відчуття себе як частки цілого - найменш придатна основа для творення громадянського суспільства й формування громадянина патріота.
Не дивно, що на
Loading...

 
 

Цікаве