WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство в розбудові громадянського суспільства - Реферат

Українознавство в розбудові громадянського суспільства - Реферат

не відзначити: через сплановану фальсифікацію української історії й ХХ-го століття світ досі слабо, а то й хибно орієнтується в реаліях розвою української і суспільне - політичної думки, і соціальної практики.
Особлива заслуга у цьому й ідеологів більшовицької імперії. Але гріх буде не сказати й про тих, що "гірше ката" розпинали Україну, труїли й деформували свідомість.
Візьмімо навіть підручники з історії, географії, літератури, мови, і то не лише до 90-х років XX ст., а й за часом теперішніх, і в душу вдарить сморід імперської псевдонауки. Зокрема: національно-визвольна революція українського народу XVII ст. буде подана лише як рух до "возз'єднання" з Росією, а революція початку XX ст. оголошується контрреволюцією (хоча вона розгорнулася ще з початку 1917 р.), а її могильник - жовтневий петроградський переворот - справжньою революцією; вождів української революції - зрадниками, і не когось, а ... українського народу; його ж катів - героями-визволителями. До речі, імена й мармурові постави тих псевдогероїв досі "прикрашають" не тільки вулиці чи площі, а й цілі міста, чим грубо порушується Конституційний закон про символіку суверенної держави, вноситься психічна дисгармонія в душі людей особливо молоді.
Антипатріотичний, заквашений на антиісторизмі нігілізм чорною хмарою падає й на картину суспільства: з часу всенародної революції воно оголошується несправжнім, анархо-безідейним, а з часу більшовицького терору - втіленням демократії і свободи, правди і права та справедливості. Та й що дивуватися, коли кормчі компартії досі пишаються правонаступництвом КПРС та глумляться навіть над мільйонами знищених, геноцидом, соціальним, національним, духовним терором і пишаються вірністю ідеології брехні, зведеній в ранг офіційної політики?! Світ канібалізм відкинув, наші борці за громадянську "справедливість" культивують і досі.
Не повернувши історичної правди, Г.с. сучасного типу не розвинути.
Бо та правда засвідчить: соціальний, протестний рух мас розбудили інтелігенцію. Вона пішла в народ. Ми той рух засудили як недостатньо класовий і революційно-партійний. Бо він був не більшовицьким, не репресивне - догматичним. І тим самим заплямували не лише революціонерів - інтелігентів, а й народ, бо він той рух сприйняв.
Сприйняв і тому, що українській ментальності притаманна філософія еволюціонізму. Вона не відкидає революційного начала. "Поховайте та вставайте! Кайдани порвіте. І вражою золою кров'ю волю окропіте!" - ось кредо козацького народу. Але, як зазначав І.Франко, історію творять не револьверники і бомбісти", а маси і їхні вожді наснажені контруктивно-творчими ідеями.
А звідси - абсолютна необхідність внесення в суспільство науково-виважених, перевірених історичним досвідом ідей, наснажених не тільки пафосом вируючих площ, а й інтелектуально-гуманістичним, філософсько-моральним змістом, єдністю аналізу й синтезу тенденцій розвитку в минулому і сучасному та прогнозу, конструювання програм розвитку у майбутньому. А водночас - схильних та спроможних до конструктивної діяльності.
Щоб створити Храм Буття, Г.с. необхідні: велична архітектурна ідея; реальний план його конструкції; зодчі, майстри і підмайстри, відповідний ідеї Храму матеріал.
Імперіалістичні держави, розпочинаючи І світову війну, керувалися ідеями месіанізму та переділу світу в своїх інтересах. Мільйони поклали голови під уламками апокаліпсичного божевілля.
Лідери українського національно-державного відродження висунули філософію миру, рівності, справедливості і свободи. Демократії й верховенства права для всіх: окремих людей, соціальних верств і народів, націй і етноменшин, мов і культур, суверенізації внутрішнього і зовнішнього життя.
Прекрасну ідею Центральна рада розпочала втілювати у життя: були прийняті універсали, міністерства розгорнули діяльність по реформуванню аграрного й промислового секторів, освіти, науки й культури в світлі реалізації основ національно-державницької ідеї, синтезованої в еволюції її сутності упродовж століть. В селах і містах стали відроджуватися вікові традиції громадського народовладдя. Знову відчула себе "головою" і "серцем" дійсно прогресивна - високопрофесійна й високопатріотична інтелігенція. Нація й етноменшини розгорнули взаємини на ґрунті законів.
Закономірно, що не лише голова УНР М.Грушевський, прем'єр-міністр В.Винниченко, міністр освіти І.Стешенко, а й президент УВАН В.Вернадський та віцепрезидент С.Єфремов в основу розбудови не лише освіти, науки, культури, а й соціально-політичної структури суспільства поклали українознавство - як політику й філософію держави. Майстрами та підмайстрами, будівничими Г.с. стали народ і влада.
Природно, що коли більшовицько-імперські варвари рушили ордою задля зруйнування того Храму - Центральна рада 1918 р. прийняла IV Універсал, яким здискредитованій ідеї федерації з Росією протиставила політику повного суверенітету. І то був справжній фундамент Г.с.
Високі ідеали потрібно захищати. У тому числі і збройне. Хто не плекає свою владу і армію, той матиме чужі.
Псевдо-інтернаціоналістські ілюзії окремих українських лідерів, розбрат серед керманичів призвели до зруйнування фундаменту Храму. Конструкція правового демократичного Г.с. впала під натиском імперського абсолютизму, суспільство для якого завжди було тільки матеріалом, знаряддям, розцяцькованою іграшкою.
Зате повною мірою виправдала себе "політика і філософія держави" - українознавство: воно зумовило не тільки могутню хвилю духовно-культурного Відродження 20-х років XX ст., а й сформувало ідеологію та психіку тих поколінь, що в наступні десятиліття склали основу легіонів правозахисників, борців, котрі знову гинули мільйонами, але ще раз довели: Г.с. - це єдина ідея і воля великих патріотів, що зрідні Феніксам. Піднявшись до Неба загальнонародних ідеалів, вони буває й падають, підстрелені ворожими зайдами, на Землю, однак саме в лоні Матері-Вітчизни відроджуються; мов журавлі, повертаються з Ірію, щоб далі творити життя.
Зробити б з усього того правдиві висновки і на межі ХХ-ХХІ століть!
Та знову історичний парадокс: ініціатори суверенного розвитку 80-90-х рр. XXст. здійснили незаперечне великий подвиг: висунули привабливі конструктивні ідеї. Та коли настала поравтілювати їх у життя, виявилися не зовсім готовими, а то й зовсім не готовими до ролі будівничих. І не тільки на рівні загальноукраїнських структур, а й коли зайшлося про нового змісту концепції, структури та закони. На рівні широких верств суспільства, коли ті концепції і закони настала потреба реалізувати.
Один з прикладів - принцип верховенства прав людини. Без реального втілення цього принципу в життя говорити про Г.с. - це не що інше, як лицемірити.
Право людини починається з колиски. Не всі люди від природи наділені однаковими можливостями, але всі люди мають природне право рівних можливостей для самореапізації.
Чи може дитина реалізувати своє право, розпочинаючи життєву дорогу в бідній, безправній родині, а тим більше - полишена на саму себе навіть батьками?
А водночас: чи можуть батьки сучасного села забезпечити дітям належну освіту, а тим самим - відповідну їхнім здібностям кар'єру?
Чи
Loading...

 
 

Цікаве