WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство в розбудові громадянського суспільства - Реферат

Українознавство в розбудові громадянського суспільства - Реферат

тільки демократичну державу, а й Конституцію (П.Орлика), ядром якої було визнання верховенства закону, в якому понад усе ставився пріоритет прав людини, усіх соціальних верств та гармонії взаємовідносин нації й етноменшин і в якій за основу проголошувалася правова угода між гетьманами (владою) і суспільством, між громадою й індивідами, світською й церковною владами.
Саме в Козацькій державі запанував дух громад - як освітньо-культурних, так і соціально-політичних, а на тій основі - і дух громадянства, що забезпечив як панування демократизму, так і розквіт єдності суспільства та влади ("чорних", тобто - народних рад, старшинської еліти, гетьмана і церковних ієрархів), гордощі громадянські" як синтез індивідуальної, соціальної й національної самосвідомості, совісті й честі, а також бурхливий розквіт освіти (Україна визнавалася найосвіченішою країною Європи), науки, мистецтва (бароко), армії, зрештою - універсальної системи культури, - що й зумовило щонайвищий авторитет української держави. Ще тоді, маючи розвинену мережу міст, котрі мали магдебурзьке право, Україна реально належала до європейського світу. Природно, що великий німецький філософ-просвітитель И.Г.Гердер пророкував Україні долю нової Еллади.
Експансія сусідів - Польщі, Угорщини, Туреччини, татарського Криму та ін., а особливо імперський тоталітаризм Московської держави перервали природний генезис України. Як писав М.Костомаров, декому здавалося - назавжди. Україна, мовляв, лежить у домовині і лишається лише виконати над нею реквієм.
Та Україну вберегла й відродила національно-демократична, гуманістична громадівсько-громадянська ідея, ядром якої знову постали: філософія синтезу соціальної й національної революції як здійснення заповіту: "...вставайте! Кайдани порвіте", "і на оновленій землі врага не буде супостата. А буде син, і буде мати, і будуть люде на землі." Верховенство закону як гаранта справедливості та свободи; примат прав людини і гуманізму, рівності всіх людей і народів, мов та культур, ідей громадянства як філософії і політики держави, концентрованим вираженням якої, нагадаємо, стало наукове українознавство - як синтез досвіду минулого, аналізу сучасного, прогнозу та планування майбутнього, розгорнутих у єдності часо-простору; закону й свободи, етики і естетики, буття і свідомості, осмисленого життєвого вибору українознавства як самопізнання, українолюбства і українотворення. Рівноправних, гідних відносин з іншими.
Достатньо взяти до рук тритомне (1984 р.) видання "Українська суспільно-політична думка XX ст." (упорядники Т.Гунчак і Р.Сольчаник), як переконаємось: козацька ідея-філософія зумовила Історію русів" і породила Т.Шевченка; Поет відродив націю, сказавши: людина, народ - це їхні характери; "возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло них поставлю Слово". Отже, універсальна роль Слова й повернення рабам свободи. Мета - вся нація; шлях - боротьба, зокрема за історичне "Я", бо нація це свобода і воля, а "нація без характеру - це кисіль і дуже несмачний". Відроджуймо нашу славу, дбаймо про визначену Природою історичну місію, прагнімо висот людяності, рівності та свободи; шануймо всіх, але "на москалів (чи турків, німців або французів) не вважаймо: у них народ і слово і у нас народ і слово". Творімо, а в кого краще виходитиме - хай судить Світ. Отож: цитуючи "полюби ближнього свого, як себе самого", навчімося шанувати себе: своїх матір і батька, село і місто, традиції і культуру, Землю і Небо, славних прадідів великих, адже Нема на світі України, Немає другого Дніпра!
Пам'ятаймо великого Володимира Мономаха:" що знаєте, того не забувайте, а чого не знаєте - вчіться"; вчіться, як заповідав Г.Сковорода, самопізнання, бо це - магістральний шлях до творення себе і світу у світлі найвищих ідеалів.
Т.Шевченко на олтар грядущого народу поклав увесь свій геній, навіть життя, а розбудивши націю, найбільше боявся, що "Україну злії люди присплять лукаві і в огні її окраденую збудять".
Читаєш розумування не лише російських імперпатріотів, а й автора "Дня" про те, що українцям є незнаною національно-державницька ідея та що їм легко дісталася незалежність, і думаєш: що за цим, окрім історичної неосвіченості?
Адже відомо: на ґрунті козацької ідеології Хмельниччина, метою й наслідком якої стала національно-демократична держава, етнопсихологія "громадянських гордощів", самоповаги (московити не можуть диктувати нам свою волю, адже "той народ не є кращими за нас"); а в ім'я незалежності лилися ріки крові не лише в час Хмельниччини: в ім'я свободи поклали голови лицарі І.Мазепи; в ім'я будучини "карались, мучились, але не каялись" Т.Шевченко й П.Куліш, М.Драгоманов, Леся Українка і П.Грабовський та П.Чубинський, І.Франко, М.Грушевський, В.Винниченко й С.Петлюра, С.Єфремов і В.Вернадський; мільйони голодних в 1921 і 1933 та 1947 роках; понад 10 мільйонів загиблих у Другій світовій війні; сотні тисяч в Гулагах і Сандормохах, у Вінниці і Биківні, Бабиному Яру. Ще й на межі 80 - 90-х років XX ст. з концтаборів привозили трупи правозахисників та "дисидентів" - борців з імперським ордизмом.
Коли президент США Б.Клінтон говорив, що шанує українців за героїзм і за 4,5 млн. жертв у Другій світовій війні, то він не назвав ще понад 4496 тис. загиблих на окупованій території; і так само: відзначаючи, що українці - давній народ, але є молодою демократією, він випустив з уваги, що конституція П.Орлика не молодша, а старша за американську "всього" лиш на 70 років! Але не маємо підстав сильно докоряти лідерові іншої держави: ті "факти" дали йому... ми. Ми зневажили перед світом майже... 20 мільйонів убієнних за незалежність!
І хай не знав того Б.Клінтон, але як може поставати поряд з невігласами, фарисеями і циніками сучасний український "соціолог"?!
Якого ґатунку "громадянське суспільство" він виплекає?
Так, у свідомості сучасних українських громадян багато хаосу. Але головне - розкрити причини та вказати шлях виходу на магістралі світового поступу. Похмурі ж "реформатори" трансплантують у душі лукаво змайстровані чужі піар-ідеї та сіють зневір'я і відчай. І не доводиться дивуватись, що вони мовбито дбають про "Україну, якої не знайшли". Не там і не так панове шукають!
Бо так, рівень громадянської свідомості й волі в Україні ще не задовольняє виклики часу. Але ж відомо: навіть місячне немовля уже несе в собі сутність людини. Ми маємо могутній ^фундамент громадянського буття та свідомості. Його не бачать, а то й руйнують не лише чужі, а й деякі "свої". Руйнують і тим, що "по-революційному" пропонують лише починати творення не тільки основ громадянського суспільства, а й нації, а вім'я стратегічного партнерства та багатовекторності орієнтацій - відмовлятися від пріоритетів своїх інтересів, мови й культури, своїх правдивих уроків історії. Забуваючи: людина (народ) без пам'яті - об'єкти чужої волі, храми без Бога.
Ті, що бачать та пропонують лише бруд, недосконалість нашої дійсності, тим самим говорять:ми ще чи й вийшли з печер та лісів. Почнімо робити кам'яні знаряддя...
І це - ті, що зараховують себе до речників реформ і прогресу. Хто відносить себе до інтелігенції.
Але "забувають": і людина, й народ -
Loading...

 
 

Цікаве