WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Українознавство в розбудові громадянського суспільства - Реферат

Українознавство в розбудові громадянського суспільства - Реферат

- в складі Росії, Білорусі та Казахстану. Зрозуміло - для початку, бо далі запанує традиційне: все твоє - наше, а все моє, - то моє; де я - там і Росія...
Не дивно, що "ми" - автор не бачить дійсно об'єктивних наслідків перепису населення, який підтверджує: українське суспільство вважає себе українським, втілює в життя ідею суверенітету і демократії, відстоює пріоритет рідної мови, а відтак і національно-державницької ідеї. Інша справа, що воно розчароване політикою влади та наслідками національно-демократичного розвитку.
Тому щодо настроїв: вони мінливі в усі віки, а погляди мають глибоке різнорідне коріння в минулому. Зрозуміло й інше: і не могло бути наукової історії та теорії Г.с., за умов тоталітарного імперського режиму їх і не актуалізували.
На жаль, докази відшуковувати не важко. Ось окремі із красномовніших.
Якщо в багатьох країнах положення про сутність і роль громадянського суспільства зафіксовані в Конституціях, існують поважні дослідження про нього, то ми маємо протилежну картину. Зокрема: Г.с. - це і реальний стан технології реалізації ідеї. Один з доказів, що це можливо - ідея й практика самоврядування. Вони є! У дійсності. А на рівні державних актів і ЗМІ?.. І паралельно: до сьогодні ми не маємо жодного авторитетного видання, присвяченого спеціально цій темі-проблемі. Більше того, хоча ми маємо національну й галузеві академії наук, потужні аналітично-ідеологічні інституції численних партій та організацій, у той же час не маємо навіть спроб визначити науковий зміст поняття Г.с. не тільки в офіційних доктринах, а й у тлумачних (крім словника іноземних термінів) та енциклопедичних словниках...
Насправді: окремого гасла "Г.с." немає не лише в УРЕ, айв "Енциклопедії українознавства", хоча в УРЕ знаходимо розшифрування понять "громада" як сільська община, поземельне об'єднання хліборобів; "громада" як український громадський політичний збірник (що його видавав ще М.Драгоманов у Женеві); "громади" як "організації". Далі йдеться про "громадське харчування", але не мовиться про "Г.с."..."Енциклопедія українознавства" могла не писати про Г.с., бо його тоді в Україні не існувало.
Про причини скажемо далі.
Подібне бачимо і в енциклопедіях СРСР. Ось МСЗ: після Градшгейна - польського композитора, у ній розповідається про "Гражданскую войну в СССР 1918 - 20"рр і про "Гражданскую войну в США(1861 - 65)", про "Гражданский брак" і "Гражданский воздушный флот" та "иск в уголовном процессе", навіть про "Гражданский кодекс" та "Гражданский шрифт", уведений після реформ Петра І; зрештою, про "гражданство" і "Гражданское право", - але й тут навіть натяку не міститься про "Г.с."
А між тим є надзвичайно важливий акцент про суспільство у "Толковом словаре" В.Даля: "Общество, какь нечто отдельное й цельное, приходь, волость или население, состоящее под общим управлениемь".
І ще значущіші акценти в "Словарі української мови" Б.Грінченка: 1)"Громада, ди. Общество равноправиемь лиць, мірь, собрание, мірськая сходка. Громада - великий чоловік... Дай, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада б тебе слухала. Добре речеш, а в громаду не беруть. Не хотілось в снігу, в лісі, козацьку громаду з булавами, з бунчуками збірать на пораду. Шевч. Слухайте ж, панове громадо! Шевч. 2) Громадський, а, е; принадлежащий, относящийся к міру, общественный, мирской. Громадських людей кликали цінувати. Громадська земля. Громадська справа. Громадський суд. О. 1861.Х.55. Муж громадський. Член общества, представитель иззвестной его части, участвующий в его решениях. Г.Барв. 351. Кулішь повести. 1.185. Тоді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький... у городі Чигирині задумав... Мет.
Громадянин, на, м.Член громади, член общества. Оце зібралися ми, панове-громадо, про от що розсудить. Гліб. Хай буде промадянином тієї землі, де уродився й виріс. 0.1861.Х.
Громадянство, в а, с. Общество, ощественное тело, культурнеє общество. Не сумуймо про мізерну долю нашого українського народу; не журімося про те сирітство, у якому зостався і зостається він без первоцвіту свого громадянства. К.ХІІ.
Громадянський, а, е. Общестенный. Рудь, Ск. 1., 26. Громадське життя. К. Кр. 35. К. XII. 135. Мусиш з пана чоловіком громадським статись. К. XII. 69. Не тільки що народної, а нема в нас і громадянської гордощі. О. 1862. XI. 28. Наші пани, що постали на Вкраїні з нових народних дуків, дбали про те, як би рідну мову піднять до ...громадянської поваги. К. XII. 121.
Громадянщина, ни. Ж. Общество, общестенность. См. Громадянство. Закинене серед чужої нам громадянщини, серед чужоплемінного і чужорядного натовпу, слово наше ховалось тільки по невмирущих піснях. Шух. К., XII. 135" (т. 1, с. 329 - 330)"... Як бачимо, Г.с. обіймало і становище та права людини, і всі ланки цілісного суспільства з його соціальними інституціями, і мовою, свідомістю та етикою, патріотизмом, правами і обов'язками.
І так бачив суть громадо-громадянського не лише Б.Грінченко, а - найперше - народ і його духовні світочі.
А погляд той, наголошуємо й ми, відбивав цілу низку непроминущих реалій.
Найперше: що проблема громадо-громадянського має в Україні щонайдавнішу, принаймні з національно-визвольної доби історію, і пов'язували її з справою всенародного життя (яку, нагадаємо, "гетьман Хмельницький ... у городі Чигирині задумав").
А разом з тим: 1. що навіть поняття Г.с. появилося з реального життя і не пізніше як у XIX ст., - але відомо: спочатку появляється дитина, а потім їй дають ім'я. Сутність передує формі (найменню) і в усіх інших речах та явищах. 2. Отже, основи громадянства в Україні сягають в глибінь історії. І не випадково Словник Б.Грінченка адресується до Хмельниччини: ще тоді внаслідок грандіозного вибуху суспільно-громадянської свідомості та злиття її з однодумною соціальною, етнонаціональною та релігійною волею і діяльністю етнічної інтелігенції (освітньо-наукової, козацької та конфесійної) та витвореної нею влади було створено національно-демократичну республіку.
Нагадаємо: одну із трьох перших в Європі - водночас з Англією і Нідерландами.
Нагадаємо авторові "Дня" та його однодумцям (коли вони є) і те, що: по-перше, ідеологічною об'єднуючою всі шари суспільства силою того історичного руху та звершення була таки ідея; тоді це - національно-державницька визвольна ідея; а генеруючою волю нації суспільною силою - козацтво. Козацтво, що обіймало всі верстви народу. А по-друге, що та ідея гніздилася в першоклітинні суспільства - українській сім'ї та вірі, а випливала з досвіду раніше квітучої Київської Русі, у якій правили: народні збори (віче), боярська рада та великий князь на основі спочатку народного звичаєвого права, а згодом - упродовж століть - правової конституції "Руська правда", якоюдо XVIст. послуговувалася й Русько-Литовсько-Польська держава.
Саме історична реальність, втілювана і в філософію - ідею, коли українська прадержава поряд з наймогутнішою Візантійською імперією була провідним суб'єктом історичного цивілізаційного та культурного процесу, відродила самосвідомість, об'єднала суспільство, створила етнонацію, яка у свою чергу створила не
Loading...

 
 

Цікаве