WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Технологія особистісно-зорієнтованого навчання - Реферат

Технологія особистісно-зорієнтованого навчання - Реферат

своєрідних "бордюрів", вихід за які робить подальший рух неможливим. Учневі необхідно знати також "етапи шляху" - коли будуть контроль, консультація, екзамен тощо. Крім усвідомлення мети, учні повинні бути добре обізнані з нормами навчальної діяльності та її етапами (у контексті уроку, теми, річного і повного предметного курсу).
Мета особистісно-зорієнтованої освіти полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей - особистість відповідно-відповідальна.
Технологія особистісно-зорієнтованрго уроку
Щоб бути суб'єктом навчальної діяльності, учень повинен оволодіти основними її етапами: Орієнтація - Визначення мети - Проектування - Організація - Реалізація - Контроль - Корекція - Оцінка. Тренінг оволодіння учнями структурною діяльністю має відбуватися на кожному уроці. Для цього розробили й апробували технологію особистісно-зорієнтованого уроку.
Основні етапи цієї технології такі:
1. Етап орієнтації.
Мотивація наступної діяльності учителем, позитивна настанова на працю.
Орієнтація учнів у місті конкретного заняття, в цілісному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, мовленнєва настанова тощо).
Опора на особистий досвід учнів із проблеми заняття.
2. Етап покладання мети. Визначення спільно з учнями особистісно-вагомих завдань наступної діяльності на уроці (що може дати конкретне заняття школяреві зараз, для здавання підсумкового заліку, екзамену, майбутнього життя). Визначення показників досягнення означеної мети (які знання, уявлення, засоби діяльності свідчитимуть про це).
3. Етап проектування.
Залучення учнів (якщо є змога) до планування наступної діяльності через попередню роботу (випереджальні завдання, повідомлення, реферати, наочність, самостійні завдання).
Складання плану наступної роботи.
Обговорення наступного плану роботи.
Методи і заходи реалізації І - ІІІ етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо.
Таким чином, тему уроку, його мету, план доводять до відома учнів одразу ж після сигнального дзвінка словесно і наочно (дошка, кодоскоп тощо). Учитель чітко і переконливо інформує учнів відносно того, що й навіщо вони робитимуть на даному уроці. У цьому вступному інструктажі його пізнавальна привабливість - матеріал пов'язаний з певною цікавою, значною проблемою, визначено проблемні питання. Важливо пояснити учням значення матеріалу, що вивчається, для практичної діяльності, для пізнання інших наук, для побудови цілісної системи знань із даного предмета, які будуть потрібні під час заліку. Цікаві засоби для більшого зацікавлення матеріалом:
1) Приваблива мета - перед учнем постає проста, зрозуміла і приваблива мета, яка стає для нього особистісно-вагомою, і він залучається до запланованої вчителем навчальної діяльності. Наприклад, на уроці англійської мови вчитель, поставивши мету - опанувати речення у формі запитання, пропонує зіграти випадок "Покупець в англійському магазині".
2) Подив - учитель знаходить такий кут зору на навчальний матеріал, за якого навіть повсякденне стає дивовижним. Наприклад, учень початкової школи під час вивчення теми "Натуральні числа" запитує: "Діти, назвіть найбільше число!" Діти після деякого обміркування з подивом виявляють, що такого числа не існує.
3) Відстрочена відповідь - на початку уроку вчитель дає проблемне запитання, правильну відповідь на яке учень зможе сформувати, отримуючи необхідну інформацію під час уроку. Наприклад, під час вивчення теми загальної біології "Форми розмноження організмів" учитель запитує: "Чому медики вкрай не рекомендують жінкам народжувати після 33 - 35 років, у той час як на участь чоловіків у дітонародженні віковий ценз не накладається?" Виявляється, жінки мають усі яйцеклітини уже під час народження, тому за 30 років кожна з них зазнає дуже шкідливого впливу. У чоловіків же статеві клітини утворюються протягом усього життя.
4) Фантастичне запитання - вчитель моделює фантастичну ситуацію. Наприклад, у зоології, при вивченні тварин Антарктиди, вчитель запитує: "Припустимо, що середньорічна температура Антарктиди знизиться ще на 10 градусів Що можуть зробити пінгвіни в таких умовах, аби вижити?"
5) Помилки в поясненні - пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилки. При цьому учитель доводить до відома учнів свій намір. Наприклад, на уроці математики в початковому курсі вчитель дає задачу, яку, за його словами, неможливо вирішити. Чому? Завдання дітей - знайти відповідну помилку.
6) Практичність теорії - вступ до теорії вчитель здійснює через практичне завдання, вирішення його корисне для учнів. Наприклад, учитель фізики на початку вивчення теми "Випарювання рідини" говорить про те, що прохолоджувальні напої мають бути холодними. А як бути, якщо поблизу немає холодильника? А якщо ви впоході, та ще в пустелі? Так ось, фірма "ФілФілкан Індастрі" (США) розробила самоохолоджувальні банки для прохолоджувальних напоїв. У банку вмонтовано відсік із легко киплячою рідиною. Якщо в спекотний день розчавити капсулу, рідина почне бурхливо кипіти і випаровуватися, забираючи тепло у напою, який знаходиться в іншому відсіку.
7) Прес-конференція - вчитель навмисно неповністю розкриває тему, а пропонує школярам самостійно розкрити її до кінця шляхом використання суб'єктивного життєвого досвіду, підручників, довідково-інформаційної літератури, спеціального обладнання та інших допоміжних засобів, доступних учням на цьому уроці.
8) Запитання до тексту - перед вивченням навчального тексту учням ставлять завдання: скласти до нього список запитань, відповіді на які цілком і суттєво розкриють даний матеріал.
4. Етап організації виконання плану діяльності.
Надання варіативності у виборі засобів навчальної діяльності (письмово або усно, індивідуально або в групі, викладення опорних положень або розгорнута відповідь, узагальнено або на конкретних прикладахтощо).
Вибір учнями засобів фіксації поясненого матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо).
Вибір учнями (якщо є змога) завдань і засобів їх виконання під час закріплення знань, формування умінь і вироблення навичок.
Варіативність у поданні домашнього завдання (диференціація за рівнем складності і засобами виконання).
Методи та заходи психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів:
- заохочення,
- створення яскравих науково-образних уявлень,
- навчально-пізнавальна гра,
- створення ситуації успіху,
- пізнавальний інтерес,
- створення проблемної ситуації,
- спонука до пошуку альтернативних вирішень,
- виконання творчих завдань,
- кооперація учнів, створення ситуацій взаємодопомоги тощо.
5. Етап контрольно-оцінювальний. Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні й групові форми взаємоконтролю, самоконтроль).
Завершує навчальну діяльність на уроці заключний етап - усвідомлення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, закріплення позитивної мотивації стосовно діяльності - реалізація механізму "цінування".
Механізм "цінування" - це вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення з приводу діяльності учнів і її результатів.
Необхідно відрізняти "цінування" від "оцінювання". Оцінювання передбачає кількісну та якісну (як позитивну, так і негативну) оцінку навчальної праці школярів. "Цінування" може бути тільки позитивним, воно передбачає автентичність педагога - відповідність почуттів, які він виявляє, тим почуттям, які реально переживає. Саме "цінування" є основним механізмом культивування системи гуманістичних, соціальне орієнтованих цінностей учнів.
Loading...

 
 

Цікаве