WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Технологія особистісно-зорієнтованого навчання - Реферат

Технологія особистісно-зорієнтованого навчання - Реферат


Реферат на тему:
Технологія особистісно-зорієнтованого навчання
На сьогодні в теорії та практиці роботи шкіл існує велика кількість варіантів навчально-виховного процесу. Для педагогічної науки все більш характерним стає розуміння зумовленості та зв'язку освіти із загальною ситуацією в розвитку цивілізації, з процесами, що відбуваються в нашій країні. Учені наголошують на необхідності принципових змін в освіті, проте аргументують це по-різному: проривом до нової освіти, поверненням до класичних основ та ідей освіти тощо.
Питанню трансформації освіти присвячені роботи багатьох вчених. Наприклад, П.Г.Щедровицький визначає ситуацію в освіті як кризу і початок становлення нової педагогічної формації, яка буде четвертою за останні дві тисячі років. Історично вже змінились такі освітні системи:
- катехізична (настановна);
- епістемологічна (знаннєва);
- інструментально-технологічна (нині діюча),яка не відповідає умовам часу.
П.Г.Щедровицький вважає, що людство перебуває на етапі створення якоїсь нової, четвертої формації, яка б могла конструктивно об'єднати існуючі норми, знання та засоби, тобто набула б систематизуючої функції щодо всіх педагогічних систем. Йдеться про нову освіту, яка перестає бути "знаннєвою", "раціонально-просвітницькою", спрощено "зунівською", а перетворюється на механізм "купьтуризації" людини та організації індивідуальної траєкторії розвитку особистості.
Особистісно розвивальне навчання, виходячи із сказаного, має справу із способами дій, якими має оволодіти учень у процесі навчання.
Оскільки способи дій завжди спрямовані на розв'язання певних за змістом завдань, то вони кваліфікуються як способи розв'язання задач. Виходячи з того, що будь-які задачі завжди предметні - вони передбачають ті чи інші перетворення, наприклад, математичного, геометричного, біологічного матеріалу, - є всі підстави й способи дій розглядати предметними.
Відповідно до такого підходу саме мислення кваліфікується не як система абстрактно взятих операцій аналізу, синтезу, узагальнення, а як можливість суб'єкта володіти предметними способами дій, які здійснюються, звичайно, за допомогою мислительних операцій. Тож і говорять про математичне, лінгвістичне та інші види мислення.
Співробітництво вчителя й учня, їхня співдружність і співтворчість значною мірою забезпечують створення "ситуації успіху", сприятливих умов для розкриття творчих можливостей дітей, ведуть до істотної гуманізації освіти. Відомий психолог Л.Вигодський зазначав, що в співпраці дитина виявляється сильнішою і розумнішою, ніжу самостійній роботі, вона піднімається вище за рівнем інтелектуальних труднощів, розв'язаних нею.
Співпраця між учителем і учнями повинна будуватися на основі ознак особистісно-орієнтованого навчання, а саме:
- зосередження на потребах учня;
- діагностична основа навчання;
- переважання навчального діалогу;
- співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;
- ситуація вибору і відповідальності;
- турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів;
- пристосування методики до навчальних можливостей дитини;
- стимулювання розвитку і саморозвитку учня. Доброзичлива творча взаємодія вчителя та
учня, діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування, право на власну думку, допомога в саморозвитку, підтримка - ось далеко не повний перелік якостей навчального процесу, побудованого на основі співпраці вчителя і учнів.
В особистісно-орієнтованому освітньому процесі головною діючою одиницею є діалогічна цілісність: особистість учня - особистість педагога. Окрім того, сам учень як індивід не є центром освітнього процесу. Таким центром є його особистість: особистість у минулому - особистість тепер - особистість у майбутньому. Особистість у минулому - це насамперед суб'єктивний досвід діяльності й моральних переживань учня. Особистість тепер - це особистість учня як суб'єкта діяльності і відносин, з певною системою особистісних цінностей. Особистість у майбутньому - це той "Я - ідеал", якого бажає сама особистість і соціум, зміст життєвих розумінь, планів, цілей і цінностей особистості.
До цілей особистісно-орієнтованої освіти входить створення умов для розвитку моральної особистості, для формування моральних стосунків у системі суспільство - держава - природа.
Особистісно-орієнтоване навчання і виховання забезпечує раціоналізацію можливостей кожного учня. У цій площині вирішуються такі проблеми:
- створення "суб'єктно-суб'єктних" відносин між учителем та учнем;
- запровадження педагогіки співпраці, співдружності, діалогу;
- створення умов для самостійної роботи учнів із вивчення навчального матеріалу;
- створення умов для роботи з дітьми різного рівня розумових здібностей та індивідуальних ритмів розвитку.
Суттєві ознаки особистісно-зорієнтованої освіти
Поняття "освіта" трактується як єдність усіх процесів (навчання, учення, виховання, самовиховання), які розвивають, пристосовують, формують особистість.
Головною умовою особистісно-зорієнтованої освіти є створення сукупності умов:
- усвідомлювана мета діяльності;
- моральні цінності, що культивуються;
- чітко визначені соціальні норми діяльності і поведінки, вихід на які підлягає санкціонуванню;
- межі соціокупьтурних цінностей, які визначають особистісно і соціальне значимі способи поведінки учнів, які сприяють вільному, але водночас і морально, соціальне орієнтованому розвитку особистості і схвалені суспільством.
Для гармонійного розвитку особистості і суспільства необхідна соціокультурна адекватність ціннісних систем і постійна трансформація цінностей, котра врівноважує вічне протиріччя між тим, що потрібно суспільству, і тим, що необхідно індивіду. Там, де немає такої гармонії, або, щонайменше, балансу, - наступає розрив. Його можна уникнути, якщо врахувати психологічні фактори, що впливають на прийняття ціннісних систем.
Необхідно розглядати людину як складну систему, що саморозвивається. Певні закономірності такого розвитку визначені теорією розвитку неврівноважених систем - синергетикою. Відповідно до основних положень синергетичної методології (особливо в умовах мінливого суспільства) потрібно не нав'язувати особистості шляхи її розвитку, а створювати якомога більше умов і можливостей для її саморозвитку в межах соціокультурних норм і гуманістичних моральних цінностей.
Але для того, щоб процес можливого розвитку особистості ішов широким шляхом, "визначеним" соціокультурними нормами і цінностями, такий шлях потрібно створити в культурі сім'ї, школи, вищій школі, суспільства в цілому.
Роль мети повинні виконувати соціо культур ні гуманістичні цінності. Причому цінності (ідеалізовані образи особистісного і суспільного буття) у детермінації розвитку особистості мають домінувати над соціальними нормами (правилами і стандартами особистої і суспільної поведінки та діяльності). Таке співвідношення має важливезначення, оскільки цінності є внутрішніми, а значить, більш стійкими детермінантами життєдіяльності особистості. В умовах мінливого суспільства, коли соціальні норми швидко змінюються, саме особистісні цінності виступають гарантами відносної стабільності особистості і суспільства.
Для того, щоб будь-яка людина, залучена до певної діяльності, виступала в ній як суб'єкт, вона має усвідомлювати особистісно значиму мету цієї діяльності. З цього виходить, що, якщо ми хочемо включити особистість в освітній процес (той же урок), вона повинна бачити в цьому певну значимість. Звідси наступна теза: робота вчителя без мотивації й особистісних підстав учнів рівнозначна роботі в порожньому класі.
Будь-яка діяльність, у тому числі й освітня, - це своєрідний рух певним "шляхом". І для того, щоб цей рух був успішним, крім мети, суб'єктові необхідне усвідомлення норм діяльності -
Loading...

 
 

Цікаве