WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Пилип Орлик - Гетьман-емігрант - Реферат

Пилип Орлик - Гетьман-емігрант - Реферат

ні від кого не залежною державою. Непорозуміння, що виникли межи Московщиною й Туреччиною на ґрунті неясності договору, стали на перешкоді до ратифікації Прутського миру з обох сторін. Цар, незважаючи на умову, не квапився зі знесенням Таґанрозької кріпості й поверненням Азова Туреччині, вимагаючи, щоб турки попереду вислали з турецької землі шведського короля, а турки з свого боку були незадоволені на москалів, що вони не виконують того пункту договору, в котрому говориться про одмовлення царя від України. Зимою війна межи турками й москалями неминуче мала знов спалахнути. Орлик вживав всіх заходів, щоб не допустити домиру царя з Туреччиною на умовах, котрі полишали б змогу Московщині коли-небудь пред'являти права на панування над українським народом. Щоб ще більше схилити Порту до війни з Московщиною, він в грудні місяці 1711 року вирядив з Бендер в султанську столицю посольство від імені українського народу, котре складалось з таких осіб: прилуцького полковника Дмитра Горленка, ґенерального писаря Івана Максимовича, ґенерального осавула Григорія Герцика і Костя Гордієнка як представника Запорозької Січі й Низового Козацького війська. Для керівництва посольству дав Орлик інструкцію, написану в г. Бабі 3 грудня 1711 року. Згідно з сею інструкцією, котра складалась з 10 статей, українське посольство мало перш за все від імені Війська Запорозького і всієї України висловити щиру подяку Блискучій Порті за добродійство, котре вона зробила українському народові, визволивши його Прутським договором від нелюдського московського ярма; своєю побідною зброєю вона примусила москаля згодитися на дуже вигідні для неї умови миру і заставила Московщину визнати Україну обох боків Дніпра краєм, назавше вільним і ніколи силою зброї не бувшим приєднаним до Московщини. Так Пилип Орлик розумів і толкував той пункт Прутського договору, що торкався України. Потім се посольство мало прохати Блискучу Порту вжити всіх заходів до остаточного здійснення сього мирного договору і примусити москаля, одмовившись назавше від України обох боків Дніпра, передати її новообраному гетьманові і його наслідувачам, котрих Військо Запорозьке після смерті гетьмана обиратиме вільними голосами. Далі посольству покладалось в обов'язок прохати, щоб Блискуча Порта взяла на себе посередництво в тому, щоб москалі надалі ні одверто, ні потаємки не насмілювались заявляти претензії на панування над Україною після того, як вона визволиться від рабства на віки. "Нехай Московщина, - казав в "Інструкції" Орлик, - примушена відмовитись від України назавше, виведе із нашої землі своє військо і випустить на волю заарештовану під час минулої війни і заслану на Сибір або куди-небудь в інше далеке місце нашу військову старшину, урядових осіб і всіх взагалі українців, в тім числі й посланців від Запорозької Січі, що були затримані в Лебедині, й тих запорожських товаришів, котрі запрохали на роботи за гроші в Петербург і опісля затримали, - одних в Сівську, інших в Вільні, - а потім заслали на каторжні роботи. Нехай також москаль випустить на волю жінок і дітей генеральних старшин, полковників, сотників і інших урядових людей, котрих минулої зими москаль, прочувши про намір Блискучої Порти оповістити війну, наказав позвозити до Глухова, щоб залякати українців і сим зміцнити свою владу на Вкраїні. Виходячи з України, московське військо повинно передати всі кріпості до влади гетьмана, а само, одступаючи, не повинно робити українським жителям нічого злого, ні явно, ні тайно, не брати з собою нікого в полон і нікому не робити ніякої шкоди. Окрім того, москалі повинні повернути всі гармати, котрі вони позабирали з Січі і поодвозили в Білу Церкву; коли ж їм се буде дуже важко зробити, вони повинні замінити сі гармати іншими гарматами із інших українських фортець, котрі там повинні зостатись після виходу з них московських залог. Взагалі ж, треба домагатись, щоб були повернуті всі збитки і страти, котрі потерпіли українські жителі від московських військ в минулу війну. Торішньою зимою москаль опублікував в своїх і чужих краях маніфест, в котрому впевняв, буцім шведський король, спонукуючи Блискучу Порту до війни проти Московської держави, пообіщався їй, що Польська Річ Посполита і Україна вийдуть до Туреччини і платитимуть харач. Щоб утримати український народ під своєю владою, москаль пустив чутку, буцім наша грецька церква буде принижена, церкви наші будуть обернуті в мечеті, а з народу Оттоманська імперія почне брати важкі податки. Для спростування сього наклепу козацьке посольство прохатиме Блискучу Порту затвердити договір, заключений межи гетьманом Війська Запорозького і кримським ханом, і видати від себе посвідчальний документ в такому дусі, в якому нам було дано його від шведського короля. В сьому посвідчальному документі повинно бути зазначено, що Україна обох боків Дніпра, з усім Військом Запорозьким і з усім українським народом визнається на віки вічні незалежною від усякого зовнішнього панування. Хоч козаки бажають бути в братерстві і в дружній спілці з Кримською державою, але ніхто не має права під яким би то не було приводом домагатись васального панування над Україною, а тим менше брати з українського народу данину. Ніхто не має права займати кріпостей, котрі залишатиме московське військо, а також будувати інших твердинь на українській землі. Гетьман Війська Запорозького завше обиратиметься вільними голосами: Блискуча Порта не може його ані позбавити гетьманства, ані признати замість його іншого гетьмана. Гетьман після свого обрання робитиме честь Порті не особистим візитом, а писемним сповіщенням про своє обрання. Козаки, що живуть в низов'ях Дніпра, зберігають право, як і раніш, займатись риб'ячими й звірячими промислами по всіх ріках, річках і урочищах до самісінького Очакова, без усяких перепон з боку Блискучої Порти, а українським купцям повинно бути надано право торгувати по всій Турецькій імперії нарівні з природними турками без плати мита. Військо Запорозьке визнало над собою протекторат шведського короля і не хоче одступати од сього; але се не повинно перешкоджати вічному дружньому зв'язку з Кримським ханством і не спричинить до розриву добрих відносин межи Портою й Україною; навпаки, дружній союз межи Портою й Шведським королівством може через се ще більш зміцнитися для взаємної оборони від москалів - найближчих сусідів Шведського королівства.
З такими домаганнями Орлик вирядив депутацію до Константинополя.
Депутація, приїхавши до Константинополя, стріла там з боку турецького уряду дуже прихильне відношення до себе. Ще з початку осені 1711 року під впливом кримського хана й французького посла, що ставились вороже до Московщини і провадили в турецьких урядових колах протимосковську політику, - турецький уряд нахилявся до війни з Московщиною; прибувші ж в Константинополь українські посли від гетьмана Орлика і Війська Запорозького тільки ще дужче підзадорювали турок до війни надіями на
Loading...

 
 

Цікаве