WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Пилип Орлик - Гетьман-емігрант - Реферат

Пилип Орлик - Гетьман-емігрант - Реферат

сьому не довелося опісля здійснитись; однак, незважаючи на се, він має для нас дуже важче значення як яскравий покажчик постулатів Мазепи і всього освіченого тодішнього українського громадянства.Складається він з вступу і 16 статтей. Вступ починається з пояснення причин, чого Україна розриває з Московщиною переходить під шведську протекцію. Коли український народ визволився з-під польського панування, він, як рівний до рівного, прилучився до Московщини, заключивши з нею угоду, котрою мали регулюватись відносини двох самостійних держав; Вступаючи в згоду з Московщиною, народ український сподівався, "же обов'язків своїх, в договорах і статтях" сеї угоди "ізображенних і присягою стверджених, государство Московське, яко з нами єдиновірне, здержить і вільне Військо Запорозьке і народ вільний руський (український) при правах і вольностях ненарушимо під обороною своєю заховає". Однак не так сталось, як жадалось. Вже зараз же після смерті блаженної пам'яті Богдана Хмельницького Московщина виявила справжні свої заміри, пробуючи різними предлогами накинути на "нарід вільний козацький, собою никогда не завойований, невольниче ярмо". Се "порабовденне" чим далі, тим набирало все більших розмірів. Нарешті, коли Московщина зібралась навіть саме ім'я українське зжерти з лиця землі, - "тоді преречонний, славної пам'яті гетьман ясновельможний Іван Мазепа, подвигнувшися правдою і ревностю за цілість отчизни, прав і вольностей військових і желаючи усердним желанням за дній гетьманського свого владіння видіти і по смерті своєї для вікопомної імені свого пам'яті зоставити тую ж отчизну, милую матку нашу, і Військо Запорозьке городове й низове не тільки в ненарушимих, леч і в розширених і в розмножених вольностях, квітнучую і ізобілуючую, віддався в непреламанную оборону Найяснійшого Короля, Його Милості, Шведського, Карла Дванадцятого, особливим Бога Всемогучого Промислом, з військами своїми вступившого в Україну. Наслідуючи антецесора свого, славної пам'яті валечного гетьмана, Богдана Хмельницького, которий, з Найяснійшим Королем Шведським, Його Королевському Величеству соіменитим дідом, Каролем Десятим, єдиномислієм і промислами воєнними в висвободженню отчизни своєї від польського, на той час тяжкого, підданства согласуючися, не меншую міл в землях своїх поміч, до розірвання сил польських стягуючуюся", - гетьман Мазепа ввійшов в спілку з Карлом XII, і хоч "неізслідовані судьби Божі" не дали небіжчикові довести свого діла до кінця, пославши йому в Бендерах смерть, проте ж осиротіле після його смерті Військо Запорозьке Низове, не втрачаючи надії здобути бажану волю для Вкраїни за допомогою короля шведського, ухвалило далі боротися з Московщиною і постановило обрати в гетьмани "вільними, єдинократними голосами" Пилипа Орлика, "достойного тієї гетьманської честі і могучого високим своїм розумом і іскуством уряд той гетьманський під се время трудне тяжкий двигати і управляти" в українських інтересах. Позаяк же декотрі з українських гетьманів, що правували під самодержцями московськими, "дерзали" присвоювати собі самодержавну владу над українським народом, котрий ні для чого іншого пристав до Швеції, як тільки для поправи і подвигнення упалих прав своїх і вільностей військових,- то, щоб сього надалі запобігти, межи новообраним гетьманом і виборцями заключається отсей договір, котрого повинен непорушно дотримуватись не тільки Орлик, але й усі послідуючі гетьмани.
Далі йдуть статті договору, котрих 16. В першій з них говориться, що після визволення України з-під "невільного ярма московського" гетьман має і повинний визнати православну віру за пануючу. В дальших статтях говориться про кордони України і внутрішній устрій. Україна в межах від Польщі по р. Случ, котрі проведені ще за гетьмана Богдана Хмельницького, визнається назавше самостійною і ні від кого не залежною державою під протекторатом шведського короля і його нащадків, котрі мають обороняти її і нікому не дозволяти порушувати її вольностей; коли буде заключатися мир з Московщиною, Пилипові Орликові ставиться в обов'язок звернутись до шведського короля, щоб він заставив Московщину повернути всіх полонених українців і компенсувати всі збитки й шкоди, котрі наробило на Вкраїні московське військо. "По скінченню, дай Боже, щасливої війни" гетьман повинний був подбати і про чисто спеціальні запорозькі інтереси, а саме: 1) вжити заходів, щоб були зруйновані кріпості, котрі побудували москалі на грунтах, що належали з давніх-давен запорожцям; 2) щоб город Трахтемирів з шпиталем для зістарілих, "зубожілих і ранами скалічених козаків" із перевозом на Дніпрі перейшов від гетьманського уряду до Запорозької Січі; 3) щоб городи Переволочна, Келеберда й млин на річці Ворсклі зостались при Військові Запорозькому і, нарешті, 4) щоб Дніпро з усіма своїми рибними промислами від Переволочни до Очакова був в відомстві виключно Запорожжя.
Що торкається до внутрішнього врядування, то, з огляду на те, що декотрі гетьмани, будучи під московськими самодержцями, потроху самі перейнялись самодерзьким духом і "узаконили собі право: так хочу, так повеліваю", через що "уросли многі в отчизні і в Військові Запорозькім нестроєння, прав і вільностей розорення, посполиті тяжесті" і т. і., - рада постановляє, "аби в отчизні Нашій первенствуючими були совітниками ґенеральна старшина" і полковники; окрім сього, з кожного полку має обиратись по одній особі з числа "старинних, благорозумних і заслужених людей", котрі мають засідати в ґенеральній раді з ґенеральними старшинами; без дозволу сеї ради гетьман не має права нічого "приватною своєю владою ні зачинати, ні установляти і в скуток не приводити".
Ґенеральні ради збираються тричі на рік: на Різдво, Великдень і Покрову. На них мають право брати участь "не тільки панове полковники з старшиною своєю і сотниками, не тільки з усіх полків ґенеральні совітники, леч і від Війська Запорозького Низового посли за присланням до себе від гетьмана ординансу" в призначений строк. Непередбачені публічні справи, котрі треба обов'язково вирішити до скликання чергової сесії ґенеральної ради, ясновельможний гетьман "моцен і волен, з обрадого ґенеральної старшини", вирішувати "повагою своєю гетьманською". Гетьмана ґенеральна старшина повинна шанувати як свого вождя; одначе, коли б в учинках гетьмана було вбачено що-небудь "противного, правам і вольностям військовим вредительного і отчизні некористного, тоді тая ж старшина ґенеральна, полковники і ґенеральні совітники, моцні будуть вільними голосами, чили то приватно, чили, когда нужна і неотволочна потреба вкаже, публично на раді" зробити йому догану, і гетьман не повинний за се ображатися. Коли б хе хто-небудь з ґенеральних чи то з інших осіб "дерзнув образити гетьманський гонор або в якім-небудь іншім ділі провинився, то сам гетьман єдинолично не має права карати злочинця, але повинний здати справу в "суд військовий ґенеральний". У всьому керують "ґенеральні
Loading...

 
 

Цікаве