WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Пилип Орлик - Гетьман-емігрант - Реферат

Пилип Орлик - Гетьман-емігрант - Реферат

дістав від Петра наказ сполучитись з московським генералом Інфлянтом і вирушити на шведів, то зібрав в домі генерального обозного Ломиковського раду з полковників миргородського і прилуцького, лубенського, генерального обозного Ломиковського, генерального писаря Орлика для обміркування питання - що робити в зв'язку з царським наказом: йти чи не йти на злуку з московським генералом.
- Ні, ні, не йти,- відповіли всі в один голос і стали раяти гетьманові вирядити негайно депутацію до шведів в цілях порозуміння. Але тут хтось запитав гетьмана щодо деталів попередніх зносин гетьмана з королем, котрі знав тільки він один. Мазепа, розгнівавшись, відповів, що до пори до часу він мусить все ховати в таємниці і прохав старшину покластись на його совість:
- Для чого Вам о тім прежде времени відати? Спустіться Ви на мою совість і на моє подлоє розумішко, на котрім Ви не заведетесь більш.
І, звернувшись до генерального обозного Ломиковського, добавив:
- Ти уже свій розум вистарів.
Потім, показуючи на Орлика, сказав.
- У того ще розум м о л о д и й , д и т и н н и й .
"І з гнівом,- каже П. Орлик,- вийнявши з своєї шкатули універсал Станіслава, від Зеленського присланий, велів мені прочитати, з котрого були всі контентні" (задоволені)...
Чи розумів тут Мазепа, називаючи розум Орлика "молодим, дитинним", молоді літа Орлика, чи малий практичний державний стаж його - невідомо, але є всі підстави гадати, що при сьому малось на увазі як те, так і друге. Як відомо, Орлик був на уряді генерального писаря ще в 1707 році. Коли припустити, що йому було в сей час щонайбільше років 25-30, то в час смерті йому було 60-65 років, І в такім глибокім віці, маючи понад 60 років життя, він все іще не перестав турбуватись і боротись за долю України!..
II. Походження Орлик був чеського. Се випливає з його власних слів в одному з листів, вміщенім в "Записках Наук. Т-ва ім. Ш-ка у Льв". (т. ХСІІ), в котрому називає себе "потомком чеської шляхетської родини"104).Вказівки на чеське походження П. Орлика маємо також і в одній з праць О. Лазаревського* (не пригадуємо зараз - якій саме).
III. Орлик походив з шляхетського роду. Се видно теж з його власних слів, наведених вище ("потомок... шляхетської родини"). Про ш л я х е т с ь к у кров Орлика говорить також Мазепа в листі Орлика до Стефана Яворського, в тому місці його, де оповідається про клятву Мазепи перед хрестом з животворящим древом. "То рекши, - каже Орлик, - Мазепа поціловав хрест з животворящим древом пред собою лежачий, а до мене обратившися, рекл тиї слова: "Держу я о тобі кріпко і надіюся, що ані совість твоя, ані цнота, ані почтивість, ні врожоная кров ш л я х е ц ь к а не допустить тобі, абись мене, пана і благодетеля свого, зрадив, однакож для лучшої конфіденції, щоб я о твоїй вірності найменшого не міл сумнінія, як я присягнув, так і ти присягни мені перед тим же розп'ятим на животворящім древі Христом, що мені додержиш вірності своєї і секрету".
Свояк Орлика був "барон і шамбелян Його Цісарської Величності" († 15 квітня 1721 p.).
Після своєї смерті П. Орлик полишив нам деяку літературну спадщину в формі різних листів, універсалів, промов з приводу тих чи інших нагод і особливо цінного "Diariyszu podroznego", котрий переховується в одному з краківських музеїв. Як відомо, Орлик був надзвичайно освічена і талановита людина і володів неабиякими публіцистичними здібностями. З сього погляду, майже всі його писання визначаються надзвичайною художністю, красномовністю і щирістю, являючи в багатьох своїх місцях цінні зразки епістолярної літератури першої половини XVIII віку. Такі, напр., його листи до Карла XII, запорожців, Скоропадського і ін. Скільки, справді, поезії, елоквенції, приміром, в листі до Скоропадського під час першого походу на Вкраїну 1711 року або, ще більш того, в листі до Карла XII після невдачі під Білою Церквою, в котрім він описує злочинства татар. Згадаймо, напр., таке місце: "Яких нечуваних під місяцем звірств не робили тоді дикі татари! Вони обдирали й спустошали церкви - одні з них обертали в стайні, інші спалювали в попіл, а над іншими навмисне вчиняли всілякі блюзнірства: перевертали престоли церковні, топтали ногами св. дари, глумились над іконами, ґвалтували недорослих дівчат, мордували жінок і чоловіків, ще зарані позбавлених мечем, огнем і грабежем всього свого майна. На всьому просторі від Дністра до Росі нахапали вони в ясир кілька тисяч духовних і світських людей, козаків, поспільства, жінок і дітей і погнали в свої білгородські, буджацькі і ногайські оселі, спустошили вогнем і мечем весь край від Росі до Тетерева і до Дніпра, в полках Білоцерківськім і Канівськім понищили городи й містечки, а малих дітей, нездатних до ясиру, кидали в воду або розсікали надвоє. Пером неможливо описати нелюдські вчинки, котрі творив з своїми свавільними татарами син Дзяун-бея в Германівці. Його впустили в город на його прохання на підставі дружби, а він обернув весь город з святими церквами в руїни й пожежу, більш п'яти тисяч тубільців і жителів сусідніх сел, що шукали в городі захисту, татари погнали в ясир, малолітніх дівчат ґвалтували і потім кидали в огонь, що обхопив весь город; до п'яти-десяти немовлят було одірвано від материнських грудей і кинуто в огонь, інших роздирали надвоє, або, бравши за ніжки, розбивали головками об стіни" і т. д..
Скільки чуття, яка експресія, художність, запал в описі!..
Або згадаймо, напр., його лист до запорожців від 1734 року, в котрому він переконує запорожців повстати проти Москви і встати на оборону України. По силі і способу вислову, по формі мови він нагадує в багатьох місцях послання Івана Вишенського, уподобляючись йому гарячим тоном вислову і палкістю чуття.
"Авжеж вигасло тоє вашмостям, добрим молодцям, з пам'яті, як Москва при добиванню Січі, звабивши прелестним ласки царської упевненням, старшину військову і товариство до присяги, утинало їм в таборі своїм голови? Як під час війни шведської, затягнувши на службу свою немало товариства низового і упевнивши їх платою, запроваджено до Петербурга, а там їх на каторги пороздавано, де всі погинули? Не вонтплю о тім, же Москва, видаючи на собі відусіль війну тяжку і небезпечну, схоче вашмостей, добрих молодців, Військо Запорозьке, гладити, льстючи, золоті їм гори обіцяти, жалованням грошевим потішати і всякими вольностями упевняти, леч по кінченню війни що з вашмостями, добрими молодцями, станеться і до якого нещастя і згуби своєї, чого не жичу, прийдеться? Самі на себе дізнаєте і будете того жаловати, що тепер поривчо і нерозмислєне, не зглядаючися на задні колеса, учинилисте, так власне, як тепер цілий народ український, браття ваша, сродники і єдноземці ваші, жалосне і слізне на себе нарікають же, не послухавши зичливих і правдивих, славної пам'яті небіжчика гетьмана Мазепи пересторог, увіривши неприязненим і ошуканським московським упевненням,
Loading...

 
 

Цікаве