WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Теоретичні та практичні засади підготовки та проведення курсів підвищення кваліфікації вітчизняних педагогічних кадрів з українознавства в контексті е - Реферат

Теоретичні та практичні засади підготовки та проведення курсів підвищення кваліфікації вітчизняних педагогічних кадрів з українознавства в контексті е - Реферат

орієнтацію у певних питаннях самопізнання і самотворення народу; опанувати сучасними методиками і технікою викладання; вміти підготувати методичну розробку з предмету "Українознавство" для уроку, обговорення, дискусії; навчити учнів застосовувати цілісний глосарій українознавчих понять і термінів стосовно певної теми, підготовки письмової праці - автореферату, реферативного викладу, есе; донести до учнів навички світоглядної і прагматичної доцільності мовної освіти, опанування здобутками літератури; навчити учнів користуватися сучасними електронними носіями інформації та засобами Інтернет для пошуку та використання інформації щодо певних українознавчих проблем. За результатами навчання на курсах підвищення кваліфікації, слухач мусить сприяти вихованню в учнів світогляду, заснованого та принципах українознавчої науки; прищеплювати ідеали патріотизму та працелюбства в опануванні учнями відповідних знань; мати розроблені і підготовлені методичні матеріали для забезпечення навчального процесу; підготувати власний професійний і освітній рівень; бути особистим прикладом для молодого покоління.
II. Вимоги до відбору слухачів. На курсах підвищувати кваліфікацію з українознавства мають право представники галузі освіти професійної кваліфікації 23 (викладачі) та 233 (вчителі) за ДКП ДК 003 - 95 за напрямком 0101 педагогічна освіта зі спеціальності 7.01.01.03 "педагогіка і методика середньої освіти" освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст. Планується проходження підвищення кваліфікації вчителями і викладачами українознавства, філології, історії, філософії. Контингент слухачів формується на основі замовлення управлінь освіти і науки облдержадміністрацій та районних (міських) відділів освіти. При цьому враховується спеціалізація, стаж педагогічної роботи, категорійність, стан розвитку національних шкіл, а також пропозиції щодо тематики і проблем курсової підготовки. З кандидатами на проходження курсів підвищення кваліфікації попередньо проводиться співбесіда на предмет відповідності їх знань необхідному базовому рівню знань з українознавства.
III. Організація навчання. Навчальні програми підвищення кваліфікації передбачають стаціонарне навчання, розраховане на 210 та 74 аудиторних годин. Планується перевага курсів, передбачених на 210 годин (близько 60 %). На курсах, розрахованих на 74 години (близько 40%), акценти зміщуються з процесу передачі нормативного змісту в бік розвитку індивідуальних систем фахової підготовки. Навчально-тематичними планами та програмами курсів передбачається самостійна робота слухачів (близько 80%). Зміст самостійної роботи визначається відповідно до фахової кваліфікації, цілей, завдань курсів, потреб та мотивів слухачів. Вона складається з творчого осмислення лекційного матеріалу, який у переважній більшості носить проблемно-полемічний характер і націлює педагогів на вміння самостійного поглиблення знань у період курсів і в міжкурсовий час. Він має практичну спрямованість і спонукає слухачів на семінарських і практичних заняттях до наповнення їх конкретним змістом та вироблення рекомендацій. Форми самостійної роботи слухачів: розробка альтернативних програм і окремих тем; написання методичних порад і рекомендацій; моделювання і розв'язання психолого-педагогічних ситуацій; рольові і ділові ігри, "круглі столи"; опрацювання літератури і її систематизація; ознайомлення з новітніми досягненнями в галузі освіти і виховання; виступи на семінарах і конференціях; аналіз і оцінка педагогічного досвіду та інновацій; написання і захист індивідуально-творчих робіт; підготовка і складання заліків та іспитів тощо. В інституті розробляються активні форми творчої роботи з курсантами щодо виявлення і теоретичного осмислення актуальності, значущості, структури, форми і змісту найбільш важливих елементів власного педагогічного досвіду. Цим через мотивацію процесуальної необхідності забезпечується дотримання принципів наступності, індивідуалізації та диференціації. Таким чином, забезпечується змістовне поєднання курсової та міжкурсової діяльності слухачів. В інституті запроваджено систему, що включає вхідний, поточний контроль, а також підсумкове опитування. Вхідний контроль,як правило, здійснюється у формі діагностування. Поточний контроль і коригування ведуться шляхом опитування, тестуванням, відвідуванням занять. Для вивчення результативності курсів проводяться контрольно-практичні заняття, анкетування, співбесіди, заліки, іспити, захисти творчих робіт. Передбачається комп'ютерний тестовий контроль за рівнем знань та умінь слухачів та рейтинговий контроль за діяльністю викладацького складу. За результатами навчання, на курсах підвищення кваліфікації слухачі пишуть реферати та складають інтегрований іспит, який охоплює всі розділи програми. Наслідки проходження курсів педагогічними працівниками ретельно аналізуються. Вони складають основу рекомендацій шкільним і районним (міським) атестаційним комісіям щодо встановлення категорійності слухачам курсів при черговій атестації.
Література:
1. Горенко Л. Пономаренко А. Курси підвищення кваліфікації вчителів українознавства Чернівецької області//Українознавство, 2003. - №4 (9). - С.156 -159.
2. Кононенко П. Українська освіта стан, проблеми, перспективи в Україні і в світі //Українознавство, 2006. - №1. - С. 6 - 16.
3. Кононенко П.П. Українознавство. - К.: Міленіум, 2006. - 870 с.
4. Кононенко П.П. Кононенко Т.П. "Освіта XXI століття: Філософія родинності". - К.: Артек, 2001. - 204с.
5. Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. - К.: Знання - Прес, 2002. - 669 с.
6. Мова в системі українознавства: Дидактичний матеріал для слухачів курсів підвищення кваліфікації працівників галузі освіти /Укл. А. Ю. Пономаренко, П.П. Кононенко, С.Я. Єрмоленко, С.В. Костянтинова, С.А. Яременко. -К.: Міленіум, 2005. - 142с.
7. Мовні сайти в мережі Інтернет як складова частина українознавчих ресурсів: Дидактичний матеріал /Упор. А. В. Гривко. - К., 2006. - 28с.
8. Осколов П.В. Проблеми розвитку національної освіти у контексті державотворення //Українознавство, 2003. - №4 (9). - С. 150 -155.
9. Пономаренко А. NYELV ES OKTASAS (мова й освіта (угор), або чи заговорять українською учні - угорці? //Українознавство, 2005. - №3. - С.152 - 155.
10. Руденко Ю. Основи сучасного українського виховання. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2003. - 328 с.
11. Сележан Й.Ю. Основи національного виховання Українознавство: історичний, філософсько-релігієзнавчий аспекти). - Чернівці.: Книги - XXI, 2005. -306 с.
12. Сірополко С. Історія освіти в Україні. - К.: Наук. думка, 2001. - 912 с.
13. Українознавство: Навчальна програма підвищення кваліфікації працівників галузі освіти / Укл. П.П.Кононенко, А.Ю. Пономаренко, Л.К. Токар. - К.: Міленіум, 2005. -36 с.
14. Фігурний Ю.С. Історичні витоки українського лицарства :Нариси про зародження і розвиток козацької традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимирі. - К.: Видавничий дім "Стилос", 2004. - 308с.
1. 15.Філологія як українознавство: методичні рекомендації до вивчення курсу //Укл. П.П. Кононенко, А.К.Мосієнко, С. В. Костянтинова, А.Ю. Пономаренко, С.А. Яременко, С.П. Денисюк, О.А. Хоменко. - К.:НДІУ, 2003. - 100 с.
15. Філологія як українознавство: Навчальний посібник /Укл. П.П. Кононенко, А.К. Мосієнко, С.В.Костянтинова, А.Ю. Пономаренко, С.А. Яременко, С.П. Денисюк, О.А. Хоменко, Н.А.Макаренко. - К.:МЕФ, 2003. - 156 с.
2. 17.Шевченко Т.Г. Кобзар. - К.: Просвіта, 2003. - 344 с.
Loading...

 
 

Цікаве