WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Сучасний стан і перспективи розвитку української мови на теренах України у XXI столітті - Реферат

Сучасний стан і перспективи розвитку української мови на теренах України у XXI столітті - Реферат


Реферат на тему:
Сучасний стан і перспективи розвитку української мови на теренах України у XXI столітті
Кожну хвилину на земній кулі з'являється на світ чимала кількість різноманітної друкованої продукції - книги, брошури, журнали, газети тощо, і хоча на початку XXI ст. їх починають активно наздоганяти і навіть де в чому переганяти теле-, радіо- та електронні носії інформації, все ж саме папір залишається в очах пересічного землянина одним із надійніших рукотворних матеріалів, якому можна сміливо довіряти тисячолітні людські Знання…
Проте якщо в переважній більшості країн поява національної друкованої продукції - закономірність, то в Україні, та ще й українською, та ще й про долю рідної мови - це завжди подія. Гірко про це писати, але Україна за рівнем друкування книг на душу населення посідає одне з останніх місць у Європі. Саме тому вихід у світ у кінці 2005 р. не побоїмося стверджувати, важливої ураїнотворчої праці "Українська мова - моя мова. З творів-роздумів київських школярів і студентів. Продовження розмови через п'ять років" стала, безсумнівно, подією в культурно-освітянському житті як для Києва, так і для всієї національно свідомої України. Ми повністю погоджуємося з директором Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, академіком, лауреатом Міжнародної премії імені Й. Гердера, який переконаний: "Важко переоцінити вихід цієї книжки у світ: вона є голосом душі наймолодшого покоління, представників якого ми ще називаємо дітьми, але які вже є народом. Вони гаряче й зріло стають в оборону універсального феномена культури нації, бо вже свідомі своєї ролі в грядущому поступі народу та держави. Вихід цього феномена є симптоматичним. Світ, розв'язуючи глобальні проблеми, на чільне місце виносить і питання мови. Без неї людство - безлике й мертве. Тому-то англійська Королева видає указ про захист англійської мови у Великій Британії; французький Президент - про захист французької мови у Франції; російський Президент - про захист і пріоритет російської мови не лише в Росії, а й в інших країнах. У тому числі, як це не парадоксально, - і в Україні. У руслі загальносвітової тенденції творилася й 10 стаття Конституції про державний статус української мови, а Конституційний Суд України наголосив на обов'язковості її виконання всіма на Терені нашої Держави. Проблема мов як проблема сучасного і майбутнього людства стає світовою"[2, 61].
Саме тому вчений-українознавець П. Кононенко, розуміючи важливість появи кожної друкованої праці, яка допомагає українцям зберігати й розвивати рідну мову, наголосив на непересічному значенні цієї праці: "У цьому контексті постає й ініціатива Головного управління освіти й науки Київської міської адміністрації М. Жебровського разом з головним спеціалістом В.П. Крижанівською провести на грані століть (та й тисячоліть) діалог з учнями Києва про їхнє ставлення до української мови. А також й ініціатива провести діалог з тими ж співрозмовниками через п'ять років. Хіба забальзамованого (соціально і духово зомбованого, дегуманізованого) індивіда не схвилює добірка творів-роздумів учнів "Українська мова - МОЯ мова": там віднаходимо палахкотіння душ (не випадково ж іще з ХVІІ ст. Європа інтерпретувала мову як "душу народу") та вдумливий і глибокий аналіз стану, причин і перспектив розвитку української "душі", асимільованої, труєної й переслідуваної віками, - однак незнищенної, прекрасної і квітучої! Спершу було бажання навести докази єдності юного покоління і найдорожчого, за виразом К.Ушинського, скарбу народу. Та не міг не зупинитися: інакше довелося б переписувати мало не все сказане… Сьогочасні відповіді вже доросліших школярів і студентів позначені симфонією проникливості розуму, глибиною патріотизму. І, що найпривабливіше, - це глибоке розуміння нашою молоддю і індивідуально-психічних аспектів проблеми, і державно-національних та міжнародних" [2, 62].
П. Кононенко не тільки як вчений, а і як свідомий громадянин, який розуміє важливість долучення молоді до процесу збереження і розвитку української мови, переконливо наголошує: "Юні автори є активними помічниками у підготовці ініційованого Науково-дослідним інститутом українознавства Міністерства освіти й науки України Міжнародного конгресу "Українська мова учора, сьогодні, завтра в Україні і в світі", на який покладаємо багато надій. Проте й тривожно: як сьогодні дивиться світ на мову європейської держави? На участь у Конгресі зголосилося майже 500 педагогів і вчених, політиків і державців з 25 країн світу. Надійшло понад 15 тисяч відповідей на 19 типів анкет" [2, 62].
Разом з тим професор П. Кононенко, розуміючи всю складність відновлення міжпоколінних зв'язків, збереження національних традицій, історико-культурної самобутності українського народу та вагоме значення у цьому тривалому цивілізаційному процесі рідної мови, стверджує: "Стало очевидним: проблема української мови є проблемою всепланетарною: її стан і перспективи будуть обговорювати австралійці і росіяни, канадці й британці, французи і німці, авторитетні представники Польщі і США, Грузії і Молдови, Латвії та Італії… Це визначає і деякий смуток, а то й розчарування з приводу все ще не оптимального розв'язання мовної проблеми в Україні, через те, що винними в тому є як урядові структури, деякі малокультурні й мало патріотичні міністри та депутати Верховної Ради, так і кожен із нас. Ми належним чином не поважаємо, не розвиваємо, і не боронимо української мови, бо не поважаємо себе і наше майбутнє. І це за умови, що наша мова боронила нас віками і захистила від знеособлення й зникнення з карти землі, з числа народів, що збагачують вселюдську цивілізацію і культуру. Сьогодні маємо добрий знак для всебічного відродження, шляху до щасливого грядущого. Твори-роздуми наших дітей є підставою для цього" [2, 63].
У короткому вступному слові до цієї надзвичайно корисної українознавчої праці перший заступник Міністра освіти і науки України Б.Жебровський, який теж був причетний до її появи, наголосив: "Усім, кому небайдужа доля української мови, хто розмірковує сьогодні над проблемами національного виховання і патріотизму, пропонуємо прочитати щирі та конструктивні думки наших дітей - київських школярів і студентів. За ними не стоять ані політичні ігри, ні кон'юнктурні розрахунки, ні бажання сподобатися масам, чого так багато у виступах і діях дорослих.
І, мабуть, нам усім варто замислитися над тим, які вони, наші діти, насправді, на що сподіваються, про яке майбутнє мріють. Бо врешті-решт їм самим вибирати, якою мовою говорити, до якої культури прагнути, в якій країні жити.
Тож упевнений, що дитячі твори-роздуми мають стати уроком насамперед для нас - дорослих. Уроком щирості, толерантності, уроком невимушеного органічного патріотизму" [2, 3].
Б. Жебровський не тільки вірить у величезний творчий і патріотичний потенціал сучасної української молоді, а й переконаний, що саме це молоде покоління стане творцем Української Самостійної Соборної Держави. Ця віра в юнь даєйому право стверджувати: "Вперше ці роздуми ми зібрали в окрему збірку в 2001 році. Пройшло п'ять років. Відбулися історичні зміни в соціально-політичному житті народу. Україна стала відома світу. Вона вагомо впливає на геополітичну стратегію сучасної цивілізації. У ній змінюється економіка, культура, політична система, змінюються люди… А як з мовою? Її становищем і статусом, долею й роллю в суспільстві? На Міжнародний форум "Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і в світі", ініційований Науково-дослідним інститутом українознавства МОН України, надійшло понад 15
Loading...

 
 

Цікаве