WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Соціальний порядок як атрибут політичної системи українського суспільства - Реферат

Соціальний порядок як атрибут політичної системи українського суспільства - Реферат

держав. Визнання світовою спільнотою нашої країни як повноправного суб'єкта демократичного соціального розвитку має реалізуватись у відповідних засобах самоорганізації, самоствердження, самореалізації та самовозвеличення її народу, забезпечення його майбутнього, історичного безсмертя;
- у суспільстві перехідного типу кратно збільшується кількість і масштаби загроз національній безпеці. Під гаслами наведення конституційного порядку можуть викликатися до політичного життя досить жорсткі лідери з відповідними методами вирішення проблем. Саме тому мають бути певні гарантії, застереження від можливих найбільш жорстких варіантів суспільного розвитку, легітимно-консенсусні механізми розв'язання соціальних конфліктів, подолання криз тощо;
- українське суспільство все більше політизується й ідеологізується. І це природно. Стерильного, позапартійного суспільства бути не може. Більше того, тільки за допомогою партій, політичних еліт формується громадянське суспільство, без якого Україна не має перспектив стати цивілізованою країною;
- Україна - багатонаціональна країна, складається з різних етносів: великих і малих, має кілька центрів етнічного, соціально-політичного тяжіння, до її складу входять різні регіони та ін.;
- здійснення важливих доленосних кроків на загальнодержавному рівні має передбачати "компромісний варіант з'ясування істини", свідченням чому є прийняття Конституції України, мирне подолання протистояння політичних сил під час останніх президентських виборів тощо.
Національна ідея і плюралізм ідеологій цілком мирно, демократично співіснують, бо це різні рівні методології "осягнення проблеми". Ідеологія, як відомо, є теоретико-систематизованим вираженням інтересів порівняно вузьких груп людей, тоді як сутність національної ідеї полягає в осягненні одвічних, глибинних прагнень народу, особливостей його характеру, менталітету, мови, традицій і звичаїв, цінностей і уподобань, його соціокультурних та політичних пріоритетів тощо, а також оптимальних засобів досягнення цілей соціального розвитку. Співвідносяться національна ідея та політична ідеологія як загальне й особливе. Перша виступає методологічною основою, своєрідною підвалиною розробки легітимних типів ідеології, засобом їх об'єктивації до проблем соціального та національного буття.
Національна ідея служить саме тому, щоб стратегія загальнонаціонального розвитку мінімально залежала від суб'єктивних побажань вищих посадових осіб, лідерів політичних партій тощо, а будувалася згідно з національними інтересами і впроваджувалася у життя всіма лідерами, незалежно від того, знаходяться вони при владі чи в опозиції. У цьому контексті національна ідея збігається за своїм функціональним призначенням з ідеологією державотворення і сприяє політико-ідеологічній визначеності влади, її політичній відповідальності. Саме тому важливо зрозуміти, що національна ідея не рівнозначна національній зашореності, так само як нетотожні державність і тоталітаризм, порядок і диктатура.
Осягнення сутності національної ідеї у контексті сучасного стану та перспектив розвитку країни дозволяє вийти на розробку новітніх політичних технологій, зокрема формування спільної платформи дій партій, громадських організацій, органів державної влади, створення засадничих підвалин блоків і об'єднань, укладання угод, досягнення компромісів тощо. Зазначений підхід дозволяє кожній структурі знайти своє природне місце, свою "екологічну нішу", уникаючи при цьому прогалин, пустот, політичного та ідеологічного вакууму.
Чому важлива постановка цілей соціального розвитку? Тому що вона дозволяє досягти стану так званої "керованої і регламентованої" демократії, коли набір цілей, соціальних пріоритетів здатний викликати не тільки соціальну солідарність, а й суспільний ентузіазм. Якщо ж цілі національного розвитку не можуть бути викристалізовані і сформульовані, легітимна влада, виходячи з національних інтересів, має забезпечити необхідні умови для дії закону, за визначенням А.Сміта, природного розвитку суспільства (легкі податки, відсутність війн, можливість відкрити й легітимно вести приватну справу тощо), тобто надати кожному громадянинові можливість займатися своєю справою за умови, звичайно, що вона не є соціально загрозливою. Раціоналізація діяльності окремо взятого індивідуума дозволяє раціоналізувати життя всього соціуму, підняти його з колін і поставити на ноги, надати йому першопочатковий імпульс для розвитку, створити умови для запровадження правових механізмів та дії соціальних регуляторів.
Якщо ж вищезазначений механізм природного соціального розвитку покласти в основу моделі розвитку, то вона повинна бути збалансованою, зрівноваженою в її тактичній та стратегічній лініях політичної поведінки, виражати рівнодіючу інтересів суб'єктів політико-ідеологічного процесу з метою об'єднання співгромадян у цілісну суверенну державу, забезпечення її оптимального, повнокровного функціонування і розвитку. Призначення такої моделі - сприяти процесу ефективної самореалізації народу шляхом подолання стану соціальної анемії та політичного розбрату, формуванню громадянського суспільства, досягненню цілей соціального поступу. Суб'єктом ідеології національного творення має виступити, на наш погляд, нація, інші етноси, що проживають у країні, суспільство загалом, а не, скажімо, держава (як це позиціонується).
Модель розвитку, її концептуальні засади являють собою комплексне, системне утворення, що складається з таких основних компонентів: 1) конституційних соціальних та правових норм; 2) системи ідеї, концептуальних положень, цілей, ідеалів процесу соціальних змін суспільства, його пріоритетів, які об'єктивно виступають у ролі інтегративно-спрямовуючих чинників, факторів мотивації, солідарності та соціального ентузіазму; 3) політико-ідеологічних принципів функціонування влади, взаємодії центру і регіонів, держави і громадянського суспільства, держави і громадянина, громадянського суспільства і особистості, політичних партій, профспілок, громадських об'єднань тощо.
Змальовуючи загальні контури моделі, слід зазначити, що остаточну відповідь на її бажаність, відповідність реаліям сьогодення може дати виключно її "ціна", основними вимірами якої є трансформаційний розвиток та гідний рівень життя народу.
Література:
1. Гавриленко І.М., Мельник П.В., Недюха М.П. Соціальний розвиток. - Ірпінь, 2001. - 483 с.
2. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Синергетика как новое мировидение: диалог с И. Пригожиным. - Вопросы философии. - 1992. - №12. - С. 3-20.
1. 3.Крисаченко В.С., Степико М.Т., Власюк О.С. та ін. Українська політична нація: генеза, стан, перспективи / За ред. В.С.Крисаченка. - К.: НІСД, 2004. - 648 с.
2. 4.Пірен М.І. Основи політичної психології: Навч.посібник. - К.:Міленіум, 2003. - 418с.
3. 5.Політична система суспільства // Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - К.:Генеза, 2004. - С.511 - 512
4. 6.Селіванов В. До питання методології розроблення сучасної правової доктрини України // Вісник Академії правових наук України. -2005. № 2(41). -С.15 - 26
Loading...

 
 

Цікаве