WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Сміливість подесятеряє сили (М.І.Кибальчич) - Реферат

Сміливість подесятеряє сили (М.І.Кибальчич) - Реферат


Реферат на тему:
Сміливість подесятеряє сили (М.І.Кибальчич)
Вдивляючись у темне Зоряне Небо, Микола мріяв-фантазував: от якби зробити таку ракетну установку, яку зарядити послідовно кількома зарядами, придумати пристрій, який підпалював би другий заряд, коли згоряє перший, а третій - від другого, то й до Місяця долетіти можна! Але чим більше зарядів, тим важчає ракетна установка, тим ще більше треба зарядів...
Вже й жевріла Ранкова Зоря, а мріялось як зробити велику ракету... (1867р.).
КИБАЛЬЧИЧ - старовинне прізвище, поширене в Сербії, як і в давні часи, коли ще там панували турки. Тож з турками боролися кибальчичи, які створили гайдуцький рух. За родинною легендою, один з таких загонівчет очолював молодий священик Федір Кибальчич. Турки оголосили за його голову велику нагороду. Тоді гайдуцька Рада наказала йому втекти до Росії - у Рувімську пустинь - монастир біля міста Сосниці на Чернігівщині. Він і поклав початок роду Кибальчичів у Росії. Згодом Федір закінчив Київську духовну семінарію. Його нащадок Іван Кибальчич протягом 8 років працював учителем у селах Кролевецького повіту та оженившись, прийняв сан священика в м. Коропі Кролевецького повіту. Там і народився 19 жовтня 1853 р. Микола, шоста дитина в сім'ї. На протилежному березі Десни в Закороп'ї й до сьогодні міститься меморіальний музей Миколи Івановича Кибальчича.
1864 - 1867 - роки навчання в Новгород-Сіверському духовному училищі.
1867 - 1869 рр. - навчання в Чернігівській духовній семінарії, яку не закінчив, а вступив до Новгород-Сіверської гімназії, яку закінчив 1871 р. і 19 вересня зараховується студентом Петербурзького інституту інженерів шляхів, який покидає і 15 вересня 1873 р. вступає до Петербурзької Медико-хірургічної академії. З цього часу поринає у революційний рух. 1879 року за дорученням групи "Свобода або смерть" організовує лабораторію для вивчення виробництва нітрогліцерину і динаміту. Створив оригінальні ручні гранати, яких ще не було на озброєнні російської армії.
1880 року співробітничає в журналах "Русское богатство", "Слово", "Новое обозрение", "Мысль", "Народная воля".
Поряд з цим не забуває про свій задум добратися до зірок. Мріявся шлях до Марса, Венери... Це дасть можливість заселити інші планети, на яких можливе життя... Мої апарати підкорять людині Космічний простір... Та "сісти" за свій проект прийшлося перебуваючи у в'язниці, за кілька днів до своєї смерті: "Я пишу цей проект і вірю в здійснення моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі.
Якщо ж моя ідея, після докладного обговорення вченими-спеціалістами, буде визнана здійсненною, то я буду щасливий тим, що зроблю величезну послугу батьківщині і людству...
У своїх думках про повітроплавну машину я насамперед зупинився на питанні: яку силу потрібно застосувати, щоб надати руху такій машині. Міркуючи а priori, можна сказати, що сила пари тут непридатна...
В електродвигунах набагато більше переданої енергії утилізується у вигляді роботи, але для великого електродвигуна потрібна знов-таки парова машина...
А яку силу можна застосувати до повітроплавання? Такою силою, на мою думку, є вибухові речовини, що повільно горять. Під час горіння вибухової речовини утворюється швидко велика кількість газів, що мають у момент утворення величезну енергію. Але яким чином можна застосувати енергію газів, що утворились під час спалаху вибухової речовини у якій-небудь тривалій роботі? Це можливо тільки за тієї умови, коли та величезна енергія, що утворилась під час горіння вибухової речовини, утворюватиметься не відразу, а протягом більш-менш тривалого проміжку часу.
Подається схема (від руки - М.К.) реактивного двигуна на площадці, що має злітати з людьми.
... Тиском газів прилад може піднятися дуже високо, якщо величина тиску газу на верхнє дно циліндра під час підняття перевищуватиме вагу приладу. А якщо бажання зупинитися на певній висоті, в нерухомому стані, треба поставити порохові свічки так, щоб тиск газів якраз зрівноважував би вагу приладу... А для того, щоб рухатись у бік, горизонтально, треба зробити циліндр, з якого вилітають гази, рухомим у вертикальній площині. Краще ставити 2 циліндри, при 2-х досягається, мені здається, більша правильність польоту і більша стійкість апарату. Справді, при 2-х циліндрах хитання всього апарату менше відхилятимуть його від бажаного напрямку, ніж при одному. Крім того, при одному циліндрі важче досягти такої швидкості, як при 2-х.
Для того, щоб апарат спустився на землю, треба вставляти порохові свічки дедалі меншого діаметра, і тоді апарат поступово спускатиметься...
Чи правильна, чи неправильна моя ідея - може вирішити остаточно тільки дослід...
1881 року, 23 березня" (2). "Я з 14-річнрго віку виношу цю ідею. І тепер уже ясно бачу і твердо знаю, як зробити, щоб літальний апарат, важчий за повітря, літав з будь-якою швидкістю, подолав земне тяжіння і здатний був літати у Космосі. Цей апарат підкорить нескінченність! Допоможіть мені, - звернувся Микола Іванович до свого захисника, присяжного повіреного В.М.Герарда, - врятувати цю ідею, врятувати мій винахід! Допоможіть реально здійснити її саме в нас". Герард передав проект Кибальчича міністрові внутрішніх справ, він з запалом розповів міністрові про талановитого в'язня, про його глибокі наукові знання, про його геніальний винахід.
Окрім того, Микола Іванович звернувся, перебуваючи у в'язниці, з проханням передати проект на вчену експертизу й ознайомити його самого з рішенням експертів, але ніякої відповіді не отримав, бо департамент поліції і не посилав проект нікуди. Поліція боялася, що вчені визнають проект цінним і талановитим. Виникнуть розмови в Європі, що в Росії стратили талановитого винахідника. На резолюції читаємо: "Приєднати до справи 1 березня. Давати це на розгляд учених тепер навряд чи буде своєчасно і може викликати недоречні розмови" (3).
Відгуки вчених послідували тільки у XX столітті. Оцінка проекту Кибальчича відомим вченим у галузі ракетної техніки М.О.Риніна: "За М.І.Кибальчичем мусить бути встановлений пріоритет в ідеї застосування реактивного двигуна для повітроплавання, в ідеї, правда, ще практично не здійсненній, але в основі своїй правильній, що дає привабливі перспективи на майбутнє, якщо мріяти про міжпланетні сполучення. Робота Кибальчича заслуговує на увагу не лише тому, що вона торкається питання застосування реактивного двигуна у польотах, але й тому, що виявляє глибоку любов автора до нових шляхів дослідження технічних питань, любов, яку не міг похитнути суворий вирок, що був уже оголошений йому; любов, яка перемагає страх смерті і робить людину майже нечуттєвою до земних страждань..."
Високу оцінку винаходу дав академік В.Соколрвський: "... Не можна не схилитись перед мужністю людини, яка розробила свій дивний для того часу проект у камері смертників і не віддати належне талантові ученого-винахідника, який замислився над такими технічними питаннями, як забезпечення тривалості польоту,застосування багатокамерних апаратів, програмного режиму горіння, бронювання пороху та ін. Тому ми з повним правом можемо вважати М.І.Кибальчича одним з піонерів ракетної техніки" (1963 р.).
З квітня 1881 р. М.І.Кибальчича було страчено (повішено) в Петербурзі прилюдно на Семенівській площі, як співучасника вбивства царя Олександра II.
Іменем Миколи Кибальчича названо кратер на Місяці.
Література:
1. Іващенко В., Кравець А. Його чекала Галактика. - К., 1966.
2. Былое. - 1918. - № 4 - 5 (32 - 33). - С. 115 - 121.
3. ЦГИАМ. Ф. 192, д. З, оп. 77, 1881, с. 79, ч.1, л. 235.
Loading...

 
 

Цікаве