WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Слов’яни і навколишній світ - Реферат

Слов’яни і навколишній світ - Реферат


Реферат на тему:
Слов'яни і навколишній світ
Історичний розвиток слов'янських народів з найдавніших часів проходив у тісних контактах, взаємозв'язках та взаємовпливах із своїм євроазіатським оточенням. Навіть виділення праслов'ян з індоєвропейського світу в ІІІ тис. до н.е. відбулось у поєднанні із старогерманцями та балтами, що разом становили близьку за культурою та мовою германо-балто-слов'янську племінну спільність.
Розмежувавшись у добу бронзи (ІІ тис. до н.е.) на окремі самодостатні групи прагерманців, прибалтів та праслов'ян, останні, в силу свого географічного положення, на пограниччі із степом опинились у сфері впливів кочових азіатських народів, що хвилями накочувались на причорноморсько-придніпровські степи. Починаючи з І тис. до н.е., завдяки грецьким авторам, зокрема Геродоту, який у V ст. до н.е. відвідав грецькі міста-колонії Північного Причорномор'я, ми отримали назви деяких іраномовних племен (кіммерійців, скіфів та сарматів), які послідовно змінювали тут одні одних.
За даними археології та лінгвістики, придніпровські праслов'яни в І тис. до н.е. входили до територіальних об'єднань Скіфії та Сарматії, а привіслянські племена праслов'ян - в племінні об'єднання східних германців, кельтів та західних балтів.
На рубежі ер етнокультурна ситуація майже не змінюється. В межиріччі Одеру і Вісли основну частину населення і надалі складають германські племена, рештки кельтів і слов'ян. Між Віслою і Дніпром, на межі лісу і лісостепу, переважна кількість населення представлена слов'янами, названими римськими авторами І-ІІ ст. н.е. венедами; у степовій частині кочують пізні скіфи і сармати; Прикарпаття зайняте фракійцями; Полісся - балтськими племенами, на які поступово насуваються венеди, представлені зарубинецькою культурою. Їх взаємозв'язки засвідчені лінгвістичними та археологічними матеріалами. Наявність на поселеннях зарубинецької культури античних амфор та інших давніх імпортів вказує на зв'язки венедів з античними містами-державами Північного Причорномор'я.
У 2-й чверті І тис. н.е. етнокультурний простір між Верхньою Віслою і Сіверським Дінцем, Прип'яттю, Чорним морем і Дунаєм, що був фактично римською периферією, поповнюється новими культурними елементами, привнесеними північногерманськими племенами готів, значна частина яких переселяється з Нижнього Повіслення в Північне Причорномор'я і Приазов'я. Вони приносять на територію сучасної України свої типи жител та інші елементи матеріальної культури, невідомі тут до їх появи. Інтегруючись у місцеве середовище, готи стають ще одним його компонентом. Настає період розпаду старих і виникнення нових племінних союзів, які в період грабіжницьких війн з Римською імперією очолюють готські вожді. Утворюється нова багатоетнічна Черняхівська культура. У 2-й половині ІV ст., за даними готського історика Йордана, виникає напівдержава, очолена готським "королем" Германаріхом.
У 375 р. готи, а разом з ними й усі інші етнічні групи, в тому числі й слов'яни, були розбиті й підкорені тюркськими племенами гунів. Готи в більшості відходять у Подунав'я і далі, на захід, сягаючи Італії та Іспанії.
Верхню частину Лівобережного Подніпров'я у 2-й чверті І тис. займала Київська культура, що виникла на основі пізньозарубинецьких старожитностей, носіями яких були венеди та балти. Починаючи з цього часу, слов'янські племена Верхнього Подніпров'я поступово оволодівають балтськими регіонами Подвиння і проникають у Верхнє Поволжя, на землі угро-фінів.
На півдні, починаючи з V ст. н.е., степові простори Північного Причорномор'я та Приазов'я від Дону до Дунаю покривають кочів'я багатьох різних тюркських народів. Вони заміняють тут попередні іраномовні племена, витискаючи або асимілюючи їх. Першими тюрками у Приазовсько-Причорноморських степах були гуни. Розбивши аланів та готів і змітаючи все живе, вони доходять до Дунаю і рушають далі, на захід, поки їх не зупинять у 451 р. римляни та їх союзники на Каталунських полях у Галії.
Велемовним історичним епізодом, описаним готським істориком Йорданом, була війна антського князя Божа з готським "рексом" Вінітарієм у кінці ІV ст., коли готи були вже підкорені гунами. Спочатку анти відбилися від готів, але в наступних битвах були переможені. Вінітарій наказав розіп'яти на хрестах князя Божа із синами та сімдесятьма старійшинами. Гунський цар Баламбер заступився за антів, з якими, очевидно, налагодив конструктивні зв'язки, розгромив військо Вінітарія і вбив його, остаточно закріпивши підкорення остготів.
Після гунів у 2-й половині V-VІ ст. на границі з антами, в придніпровських та придунайських степах, кочують племена протоболгарів. Разом із слов'янами-антами, які поселилися в Нижньому Подунав'ї в VІ-VІІ ст., протоболгари, витиснуті хозарами з приазовсько-причорноморських степів, у 2-й половині VІІ ст. утворили на чолі з ханом Аспарухом перше Болгарське царство (у 681 р.). Зберігши свою племінну назву, болгари поступово були асимільовані слов'янами. Інша частина болгар, після поразки у війнах з хозарами, відійшла у верхів'я Волги, де виникла Камська Болгарія.
Складними, переважно воєнними, подіями позначені відносини слов'ян-антів та склавинів з аварами, які в середині VІ ст. поруч з болгарами появляються в причорноморсько-придніпровських степах. У кінці VІ ст. вони розбили антів, у кінці VІІ ст. (дулібський союз племен) - наклали на них данину. У літописі розповідається про тяжке аварське іго над дулібами. Слов'янські воєнні загони як союзники, часто примусові, брали участь у численних аварських війнах, які, зайнявши Паннонію, проводили авари з Візантією та сусідніми племенами. Аварський каганат розпався після розгрому його у 791 р. військами Карла Великого.
Важливе місце в історії відносин
Loading...

 
 

Цікаве