WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Роль українознавства в самоідентифікації особистості на сучасному етапі розбудови громадянського суспільства - Реферат

Роль українознавства в самоідентифікації особистості на сучасному етапі розбудови громадянського суспільства - Реферат


Реферат на тему:
Роль українознавства в самоідентифікації особистості на сучасному етапі розбудови громадянського суспільства
В умовах тотальної девальвації морально-культурних цінностей сучасне суспільство задихається від різного роду шарлатанства, розробляючи концептуальні засади особистості й соціальних інституцій, шукаючи орієнтири і все більше схиляється до необхідності повернення індивідуума й суспільства до вивірених часом та досвідом національних традицій як захисного механізму регуляції суспільних відносин.
Особливо це прикметне в часи розбудови громадянського суспільства як України, так і будь-якої іншої посттоталітарної держави, що обрала чи обирає самостійний саморозвиток - основу органіки будь-якого суспільного організму.
Одним із таких наріжних каменів, що закладають основи гуманістичних, етико-культурних взаємин нашої молодої держави України є українознавство, що в Українському гуманітарному ліцеї імені Тараса Шевченка виконує не тільки інтегративно-коригуючу, а й фундаментально-прогностичну - стратегічну функцію.
Густа інформативна насиченість даного предмета дає змогу розвивати інтелект, розширювати рамки самосвідомості індивіда (особистості) шляхом спостереження й аналізу аргументів і фактів важливих історичних подій, актів, політичних інсинуацій під'яремної в недавньому минулому України, сфабрикованих ворожими до неї силами та тими правдивими документами й свідченнями, що стали доступними завдяки наполегливій боротьбі українського народу в його праві на самовизначення і саморозвиток.
Вдивляючись у спотворене інформаційне поле української історії, перекраєне політичними шаховими ходами наїзників, ліцеїсти вчаться мислити, співставляти, співвідносити себе з добою, її учасниками - радіти й печалитись, шукати в глибині віків собі побратимів по духу й совісті, вголос чи подумки, відкрито чи несміливо - затаєно стаючи в шеренгу правдошукачів чи зрадників, героїв чи полохливих і метикованих "всюдисущих горобців", за влучним висловом І.Драча. Одне слово, знайомлячись віч-на-віч з минулим, учні пізнають себе між тими, хто на екрані їхньої індивідуальної свідомості займає чільне місце, впливає на неї, спонукає до дії й вибору, ставить по ту чи протилежну лінію боротьби за утвердження певної ідеї, стилю, шкали цінностей.
Українознавство - це своєрідна органічна духовно-національна лабораторія боротьби за можливість, право й обов'язок бути Людиною. Зустрічаючись в інформаційному полі українознавства з учасниками і свідками бойових чи інших доленосних акцій і подій у житті народу, ліцеїст самовиховується (самоідентифікується) на базі емоційно-вольових ІМПУЛЬСІВ серця, що несе і сприймає близьку (необхідну і доречну з позиції його зрілості і бажання) його генетичному кодові інформацію, переробляє її, зростає у вертикальній прогресії до обраного ідеалу на рівні свободи (найдорожчого скарбу особистості), скеровує її в обране ним русло - чи до протилежного напрямку за генетичними колізіями неоплачених боргів роду й народу. Складений процес трансформації набутої інформації поступово набирає ланцюгової реакції, взаємодії з довкіллям і веде до вибору, до вчинку, до того, що в народі зветься "засів долі". Від цього вектора руху залежить доля індивіда, його роду, ширше - народу, що таким чином програмує стратегію свого розвитку. Коментар уважного вчителя-українознавця тут вирішальний, бо дає змогу у вичерпно-аргументованій і справедливій оцінці подій і фактів визначитись учням, вирости до громадянської позиції й ототожнення (самоідентифікації) себе з древом роду й народу до участі й відповідальності в доленосному виборі, до усвідомлення необхідності титанічної праці над собою - Українцем і Людиною - до усвідомлення необхідності плекання в собі мужності й чесності громадянського подвигу в ім'я Батьківщини.
Таким чином, знайомлячись з минулим і сучасним України, нинішній житель її (учень у даному випадку) на підсвідомому рівні знаходить собі суспільну нішу, у якій зможе самореалізуватись за власним вибором. Це його (індивіда) право, право вибору, бажання, воля - той позитив, який він буде утверджувати спочатку в дискусіях в учнівській аудиторії де й відбувається лабораторний процес - зріють майбутні суспільно-політичні сили, які обиратимуть мету і стиль (засоби). Як важливо яскраво закрити на реально життєвому прикладі перспективу позитивної, конструктивної, толерантної взаємодії всіх заради блага всіх і кожного. Українознавство і є цим гуманістичним заборолом, що висвітлює ницість і підступність, піднімає дух виснаженого й ошуканого українства, вселяє віру в перемогу добра на землі, відстоює справедливість, боронить найсвятіше - рід з усіма його пагінцями, достукується до опалих і охлялих, аби завтра їм захотілося стати учасниками і свідками спільного процесу розбудови власної держави, що боронитиме святая святих - олтар Вітчизни - її духовну основу - мову матері. Українці знають, як горять очі дітей, коли мова заходить про найсвятіше - родину, тата й неньку. Як важливо нести шанобливе ставлення людей добірною українською мовою, що доречним могутнім підсилювачем тут стає талант актора, співака чи хореографа, який реалізує свій талант на національно-культурній програмі.
Після вдалих, піднесених до патріотичного чуття уроків відбувається стихійний, підсвідомий процес згуртування українства, що ще нещодавно розрізнено, по-сирітськи ходили коридором школи. Вони впізнали себе в М.Кривоносі й І.Богуні, у М.Чурай і О.Телізі, у криївках Карпат і снігах Колими. Вони пройнялися нашою з вами розповіддю і віднайшли аналогії в сьогоденні; вони узріли себе в структурі суспільства і зайняли несміло свої перші окопи, де відстоюватимуть право на честь і достаток, любов і мужність. Вони наші учні, знайшли собі діло на рівні підсвідомості, а це найглибший рівень впливу і сприйняття.
"Не всі" - скажете... і правда ваша.
Але інші зріють і вдивляються в нашу з вами правду - наші вчинки, аналізують наслідки і там визначаються, можливо, що для опозиційної нам боротьби. Боротьба - це жорстокий закон життя. Перемагають сильніші: "Доки не станете мудріші за фарисеїв - не переможете"(Біблія). Українознавство й українознавці покликані Богом до цієї найважчої відповідальної і почесної місії - будити генетичну пам'ять молодого покоління, об'єднаними зусиллями забезпечити перспективу української людини в її прагненні творити добро заради самого добра.
На сучасному етапі політичної боротьби українознавство особливо дратує ворогів національного саморозвитку і зустрічає шалений опір. Це не повинно лякати нас, а (як і всяка боротьба за справедливість) лише згуртувати навколо рідного народу, бо саме в глибинному проникненні в його свідоме колективне "Я" лежить нерозтрачена енергія серця, незнищима сила любові і воля до життя. Придивімось уважніше до перших несміливих проявів національного почуття і свідомості - подаймо руку, знайдімо спільну справу - хай серце дитяче гріється біля отчої ватри в родинному колі, а українське слово і ріднапісня трансформують золоті зерна першознання в незнищенну суть вогню любові до України.
Loading...

 
 

Цікаве