WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Розроблення українознавчої проблематики вченими УВАН - Реферат

Розроблення українознавчої проблематики вченими УВАН - Реферат

історико-географічні досліди конкретно віддзеркалюють цю ідею. Вона органічно пов'язана з його історіософічним розумінням історичного процесу.
Ідея економічної самостійності України в її історичному розвитку червоною ниткою проходить через усі праці Олександра Петровича, присвячені історії фабрики і промисловості, історії торгівлі України, проблемам економічних відносин України з Росією, Польщею й Західною Європою, а також у працях з проблемі української економіки в науковій і громадській думці XIX - XX ст.
Ідея національно-державної самостійності України в її історичному розвитку становить центральний елемент у творчості Оглоблина.
Виняткове значення мають його історіографічні дослідження. Він вважає історіографію процесом розвитку української національно-історичної думки, втіленої в історичній науці. Основну ідею українознавчих досліджень проф. О.Оглоблина можна визначити за допомогою багатовимірної формули: земля-рід-держава-нація-людина.
Любомир Винар - дійсний член УВАН і НТШ, професор Кентського державного університету й УВУ в Мюнхені. У сімнадцять років він почав студіювати політичні науки в Мюнхенському університеті, одночасно вивчав історію на філософському факультеті в УВУ, який закінчив у 1955 р. зі ступенем магістра філософії. Ступінь доктора філософії він отримав у 1957 р. за наукове дослідження "Українсько-молдавські політичні відносини у другій пол. ХVІ ст." Відтоді Л.Винар поринув у вир української історії. Саме завдяки його науковій діяльності створено Українське історичне товариство (УІТ) і засновано журнал "Український історик" (УІ), які стали одним із засобів наукового представлення української історичної думки. Він вивчав історію - історія творила його. Л.Винар викладав політичні й суспільні науки, історію України, археологію, філософію, літературу. В Америці поряд з історичними дослідами він вивчає методологію історії й інших суспільних наук, літературознавство, історію культури, мистецтвознавство, історію книжки і бібліотек та архівів, бібліографію й історію етнічних спільнот в Америці. Це значно поширило наукову тематику його досліджень, провідною яких була розбудова української науки, зокрема історії на Заході. Він наголошував на потребі інтеграції української історіографії у світову й це стосувалося його основної концепції, що включала український і неукраїнський сектори наукового життя, творення наукових і академічних установ, планування наукових видань, організацію наукових конференцій.
Хронологічно й тематично історичні досліди Л.Винара охоплюють майже всі періоди української історії, починаючи від середніх віків до XX ст. включно. Тематично він досліджує політичну історію, історіографію, методологію історичного досліду, історію культури, суспільну історію і допоміжні історичні науки. У 1996 р. він точно визначив свою належність "до синтетичної школи української історіографії, що є продовженням соціологічної школи М.Грушевського" і державницької школи української історіографії в еміграції в 1950 - 1960-х рр. Він досліджує наукову спадщину поодиноких істориків, археологів, будівничих української культури і науки, розвиток наукового життя й наукових установ та окремі історіографічні течії.
Наукові пошуки Л.Винара багатогранні. Проте є один з найважливіших - грушевськознавство. В Україні його справедливо вважають засновником цієї дисципліни, що вивчає життя, діяльність і творчість М.Грушевського - найвидатнішого українського історика й будівничого УНР. Заснувавши в 60-х рр. XX ст. грушевськознавство як міждисциплінарну комплексну галузь досліджень, Л.Винар написав понад сто різноманітних публікацій про різні періоди життя М.Грушевського, охопивши проблеми, пов'язані з науковою й громадсько-політичною діяльністю цього вченого. Згадаємо його монографічні праці: "Молодість М.Грушевського (1866 - 1884)", "М.Грушевський і Наукове товариство ім.Т.Шевченка", "Автобіографія М.Грушевського з 1906 по 1926 роки як джерело до вивчення його життя і творчості", "Найвидатніший історик М.Грушевський", "Силуети епох. Історичні розвідки", "Михайло Грушевський в українській і світовій історії", "Михайло Грушевський: історик і будівничий нації" та багато інших досліджень.
Взагалі на сьогодні у Л.Винара налічується до 1600 публікацій, серед яких наукові й інформаційні статті, енциклопедичні гасла, рецензії, бібліографічні й довідкові видання, публікації документів і матеріалів. Окремо вийшло 60 монографічних видань. Вони друкувалися українською, англійською і німецькою мовами.
Розуміння значимості постаті Любомира Винара як вченого-науковця, організатора української історичної науки в діаспорі, популяризатора-грушевськознавця може бути усвідомлене лише на тлі історичної епохи, у контексті буття в Україні й діяння за кордоном.
Н.Полонська-Василенко в еміграції працює як професор УВУ, Богословської академії, дійсний член УВАН і НТШ; у 1953 р. її обрали дійсним членом Міжнародної академії наук у Парижі.
її перу належить близько 200 наукових праць, найвидатнішою є монографія "Заселення Південної України в середині ХVІІІ ст." Майже 20 років витрачено на дослідження цього питання в архівах України, Криму та Москви.
Усуспільно-політичній діяльності Наталія Петрівна належала до національно-державницького напрямку ідеї суверенної соборної української держави. У своїх працях вона сприймає і розгортає патріотично-державницьку ідеологію В.Липинського, С.Томасівського, Д.Дорошенка; у працях О.Оглоблина, Б.Крупницького, П.Курінного і Н.Полонської-Василенко переможно виступає державницька школа. Вона рішуче тримається поступових конституційно-демократичних поглядів.
Як історик української церкви, вона шукає шляхи до поєднання церков, шанує українські традиції.
Починаючи з 1964 р., проф. Н.Полонська-Василенко стала одним із найактивніших співробітників журналу "Український історик", була членом його редколегії, брала участь у створенні і розгортанні діяльності Українського історичного товариства.
Написані вченими-українознавцями праці розкривали роль церкви в становленні нації, культури, суспільства і розбудові держави. З'являються нові підходи в трактуванні співвідношення сил між протилежними суспільно-політичними системами, розвитку суспільства і ролі в ньому емігрантів у боротьбі за вільну Україну. Значне місце відводилося матеріалам, що розкривають західний образ життя, характер суспільно-політичного життя в різних східних і західних країнах, форми і методи протидії впливу ідей соціалізму.
Мистецька Кураторія УВАН під проводом проф. Д.Горняткевича дбає про збір, збереження і реєстрацію мистецьких творів і про організацію мистецьких виставок. Архів-музей ім.Д.Антоновича під керівництвом проф. В. Міяковського працює над збиранням, систематизацією і збереженням друкованих видань, рукописних пам'яток і мистецьких творів. За час її існування зібрано понад 200 тисяч екземплярів. Колекція періодичних видань УВАН за її складом є унікальною. Нині Архів налічує 367 індивідуальних фондів, переважна більшість яких вже описана. Описані й упорядковані фонди стають доступними для нашого використання. Під керівництвом президента О.Біланюка розпочато важливу і потрібну роботу над проектом "Путівника по фондах".
Бібліотека ім. В. Міяковського налічує нині 55 тис. томів наукових публікацій та періодичних найменувань газет і часописів.
Отже, наукові, громадські та релігійні організації, їх засоби масової інформації, монографії, наукові публікації вчених (у т.ч. і УВАН) по-новому розглядали історію нашої держави, роль у них організованих структур, сприяли усвідомленню сучасних суспільних процесів і можливих тенденцій у національно-культурному відродженні України.
Важко осягнути роль учених УВАН у розвитку українознавства й українознавчих дисциплін. Вони відстоювали історичну самобутність України у світовому співтоваристві народів, репрезентували її перед науковим світом і творили її майбутнє.
Loading...

 
 

Цікаве