WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про напрямки розвитку паливно-енергетичного комплексу України - Реферат

Про напрямки розвитку паливно-енергетичного комплексу України - Реферат

сфері) та підвищити продуктивності наших природних ресурсів і, передусім, земельних.
Наприклад, у рамках датсько-українського проекту, який здійснювався з березня 2000р. по лютий 2001р., в агрофірмі "ДІМ", що в селі Дрозди Білоцерківського району Київської області, в Україну поставлено обладнання для використання надлишкової соломи в енергетиці. Йдеться про обладнання для пресування соломи в тюки масою 500 кг. Було заготовлено близько 1000 тюків, які спалювалися взимку на соломоспалювальному обладнанні (ПАУ 2 - 1210 фірми "РаззаҐ'). Використання цього обладнання дало змогу забезпечити тепловою енергією населення і замінити 48 тис. куб. метрів природного газу, який би коштував близько 20 тис. грн. Крім того, зола, що утворюється, акумулює в собі поживні речовини, такі як, калій та фосфор, завдяки яким при додатковому внесенні азотофіксуючих мікроорганізмів можна використовувати золу як комплексні мінеральні добрива, поліпшуючи родючість землі. До речі, сировину для фосфорних добрив Україна експортує, а виробництво калійних добрив екологічно дуже небезпечне. Це підтверджує екологічна ситуація, що склалася в районі розташування Калуського хімічного заводу, - найбільшого виробника калійних добрив.
Ще одним прикладом перспективної співпраці голландських і вітчизняних фахівців є виконання демонстраційного проекту в Яготині Київської області. Цей проект спрямований на реалізацію анаеробної технології очищення стічних вод і використання супутнього біогазу як енергоносія у виробництві. Для нашої держави це надзвичайно перспективна технологія. Щорічно, саме з приходом тепла в Україні (у місцях з дефіцитом ресурсу питної води) спалахують інфекційні захворювання. Навіть за дуже оптимістичними оцінками ризик захворіти на вірусний гепатит "А" від неякісноїводи на сьогодні в Україні досягає рівня п 10 '4.
Окрім того, Україна має майже 3000 тис. кілометрів морського узбережжя з відповідним потенціалом рекреаційних ресурсів. Проте з початком рекреаційного сезону саме тут починають спалахувати епідемії, пов'язані з підвищенням бактеріального забруднення як морської, так і питної води. Очищення комунально-побутових стоків із зон рекреації не тільки забезпечуватиме прийнятні санітарно-епідеміологічні норми на узбережжі, а і дасть додаткову кількість біогазу як енергоносія, а також відповідну кількість органічних добрив. Ці добрива можуть використовуватися в господарствах, які поставляють у зони рекреації сільськогосподарську продукцію. Тим самим будуть створені умови для сталого розвитку рекреаційного бізнесу і самої зони рекреації України. За даними фахівців вже існуючий агробіологічний потенціал України дає змогу щорічно виробляти 4 - 5 млрд. кубічних метрів біогазу. Капітальні вкладення у розвиток цього сектора енергетики можуть окупитись вже на протягом 3 - 5 років.
Біологічна спрямованість вітчизняного господарського механізму може знайти своє втілення й у випуску біопалива з рослинної сировини, наприклад, рапсу. Використання біопалива в Європі здійснюється за двома принципово різними схемами, які умовно називають "французькою" і "німецькою". У першому випадку головним користувачем біопалива є переважно міський автотранспорт, проїзд якого на традиційному дизельному пальному в деяких місцях Франції обмежено. Штрафи за перевищення викидів токсичних речовин значно більші ніж різниця між біо та дизпаливом. Франція традиційно виробляє біопаливо централізовано, використовуючи для цього потужні установки (5 - 10 тис. тонн за рік).
У "німецькому" варіанті біопаливо використовується безпосередньо самими сільгоспвиробниками. Фермери та кооперативи фермерів для його виготовлення використовують малопотужні установки (300 - 3000 т на рік). Вони самі вирощують рапс і використовують біопаливо з нього для власної техніки. Саме такий багатоплановий перехід на природну продукцію може надати нашій економіці біологічного спрямування і створити передумови для повномасштабного підпорядкування людської діяльності законам біосфери, суттєво поліпшивши соціальний клімат.
Гармонійне вирішення в комплексі актуальних завдань реформування ПЕК проблем науково-технологічної, економічної, соціальної і екологічної сфер забезпечуватиме зростання загального потенціалу національної безпеки України.
Висновки
1. На думку авторів одночасно з розробкою Національної стратегії розвитку енергетики України (до 2030р.) відповідно до урядових рішень було б доцільно розробити довгострокову Національну програму сталого розвитку енергетики України як складової економічної програми розвитку держави, орієнтованої на залучення інвестицій і скорочення антропогенних навантажень на природне середовище.
2. Головними пріоритетами Національної програми сталого розвитку енергетики України мали б стати:
- стратегічна підтримка високого науково-технологічного рівня вітчизняного ПЕК;
- зменшення негативного впливу ПЕК на здоров'я людини і навколишнє природне середовище;
- поліпшення економічних показників роботи ПЕК та якості послуг (у тому числі, електроенергії), що надаватимуться споживачам;
- гармонізації підсистеми "генерація-споживання" шляхом широкого й економічно доцільного залучення на регіональному і місцевому рівнях поновлювальних джерел енергії.
3. Необхідно забезпечити фінансову підтримку за кошти Державного бюджету України реалізації положень Національної програми сталого розвитку енергетики України як ключового елемента національних інтересів держави.
Література:
1. Жовтянський В.А. Ключові проблеми енергозбереження у розрізі енергетичної стратегії України. Тези доповідей міжнародної науково-технічної конференції "Енергоефективність-2002". - К.: Навчальна книга, 2002. - С. 30 - 40.
2. Буравльов Є.П., Коваль Г.М. Надзвичайні ситуації: концептуальний підхід до оцінки в сучасних умовах причин та наслідків // Екологія та ресурси. - 2002. - №4. - С. 45 - 55.
3. Шидловський А.К., Віхарєв Ю.О., Гінайло В.О. Енергетичні ресурси та потоки. К.: Українські енциклопедичні знання. - 2003. - 427 с.
4. Ковалко М.П., Віхарєв Ю.О., Денисюк С.П. та інші. Паливно-енергетичний комплекс України у цифрах та фактах. К.: Українські енциклопедичні знання. - 2000. - 152 с.
5. Кулик А. Кластерная модель экономики, или опыт прошлого ради будущего // Нефть и газ. - 2003. - №2. - С. 82 - 90.
6. Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С. та інші. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - К.: РВПС України. - 1999. - 716с.
7. Буравлев Е.П., Стогний В.С. Устойчивое развитие энергетики. Экотехнологии и ресурсосбережение. - 2002. - №2. - С. 3 - 8.
Loading...

 
 

Цікаве